Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №127/11189/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/11189/26

Провадження № 2-а/127/117/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Сичука М.М.,

при секретарі судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив поновити строк звернення до суду, скасувати постанову №1726 від 27.02.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.02.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №1726, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Позивач зазначив, що 17.02.2026 року під час перевірки військово-облікових документів у АДРЕСА_1 він не мав можливості пред`явити електронний військово-обліковий документ у мобільному застосунку «Резерв+» у зв`язку з тимчасовою технічною несправністю застосунку, однак такий документ був сформований та дійсний. Через декілька хвилин доступ до застосунку було відновлено, однак працівниками ТЦК та СП ці обставини враховані не були.

Позивач вказав, що оскаржувана постанова винесена без належного з`ясування усіх обставин справи, без належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також без дотримання вимог ст.ст. 251, 268, 280 КУпАП.

Ухвалою суду від 07.04.2026 поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі.

На виконання ухвали суду відповідачем подано належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, складених відносно ОСОБА_1 .

Разом з тим, відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано.

Справу розглянуто судом у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача Баладига С.П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а сама постанова винесена без належного дослідження усіх обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

Представник відповідача Власов О.В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач під час перевірки документів не пред`явив військово-обліковий документ, чим порушив вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1726 від 27.02.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначено те, що 17.02.2026 року під час перевірки військово-облікових документів працівниками ТЦК та СП позивач не пред`явив військово-обліковий документ у паперовій або електронній формі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, аналіз змісту оскаржуваної постанови, протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень позивача та інших матеріалів адміністративної справи свідчить про те, що позивач не заперечував факту наявності у нього військово-облікового документа, а навпаки повідомляв працівників ТЦК та СП про наявність у нього електронного військово-облікового документа у мобільному застосунку «Резерв+».

Фактично самими ж працівниками ТЦК та СП у складених адміністративних матеріалах зафіксовано обставину, що позивач мав намір пред`явити військово-обліковий документ, однак у конкретний момент часу не зміг цього зробити у зв`язку із технічною неможливістю відкриття мобільного застосунку «Резерв+».

Позивач як під час складання адміністративних матеріалів, так і під час судового розгляду послідовно зазначав, що така технічна несправність мала тимчасовий характер та була усунута через декілька хвилин, після чого він фактично мав можливість пред`явити електронний військово-обліковий документ.

Однак працівниками ТЦК та СП вказаним поясненням належної уваги приділено не було, протокол про адміністративне правопорушення складено без встановлення причин тимчасової неможливості відкриття застосунку, а під час винесення оскаржуваної постанови начальником ТЦК та СП зазначені обставини також належним чином не перевірялися та не оцінювалися.

Суд враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноважених осіб.

Разом з тим, положення чинного законодавства не містять правового регулювання ситуацій, пов`язаних із тимчасовими технічними збоями електронних сервісів, через які здійснюється доступ до електронного військово-облікового документа.

За таких обставин суб`єкт владних повноважень був зобов`язаний особливо ретельно перевірити пояснення особи, дослідити причини неможливості відкриття застосунку, надати оцінку характеру такої несправності та встановити, чи свідчили дії особи про умисне ухилення від виконання вимог законодавства.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач умисно відмовлявся пред`являти військово-обліковий документ або навмисно ухилявся від виконання законної вимоги уповноважених осіб.

Більше того, судом встановлено, що у матеріалах адміністративної справи відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Так, відповідачем в належній процесуальній формі не надано суду відеозапису процесу перевірки документів позивача, не надано доказів здійснення безперервної фото- чи відеофіксації, не надано відомостей про технічний засіб, яким здійснювалась фіксація, а також не подано інших належних доказів, які б підтверджували саме відмову позивача від пред`явлення військово-облікового документа.

Суд враховує, що абзацом другим ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» прямо передбачено, що під час перевірки документів уповноважений представник ТЦК та СП або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних засобів фото- та відеофіксації.

Наведена норма спрямована на забезпечення об`єктивності перевірки, належної фіксації фактичних обставин та недопущення порушення прав осіб, відносно яких проводяться відповідні заходи.

Разом з тим, матеріали адміністративної справи фактично містять лише саму постанову, протокол та службові документи відповідача, які самі по собі не можуть вважатися достатніми та беззаперечними доказами вини особи.

В судовому засіданні було встановлено, що під час складання протоколу позивач пред`явив працівникам територіального центру паспорт громадянина України для виїзду за кордон в додатку "Дія" та працівники пересвідичлись щодо наявності брнювання у позивача та перебування його в "Резерв+", однак як поясник представник відповідача, вже відбувалось складання пртоколу.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 дійшов висновку, що сама по собі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки така постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим за результатами розгляду відповідних матеріалів, а не самостійним доказом вини особи.

Аналогічний підхід застосовано судами адміністративної юрисдикції у справах щодо оскарження постанов ТЦК та СП, зокрема у справі №363/6761/24, де суд звернув увагу на необхідність належного підтвердження факту правопорушення належними доказами, а також у справі №279/1441/25, у якій суд апеляційної інстанції зазначив про неприпустимість притягнення особи до адміністративної відповідальності виключно на підставі формального викладення обставин у постанові без належної доказової бази.

Суд також враховує, що відповідачем не подано відзиву на позовну заяву, попри надання судом відповідної можливості та наявність обов`язку суб`єкта владних повноважень довести правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Разом з тим, відповідач фактично обмежився усними запереченнями представника у судовому засіданні та поданням копій матеріалів адміністративної справи, які не містять належних та достатніх доказів вини позивача.

Також суд враховує, що у матеріалах справи відсутній акт про відмову від пред`явлення військово-облікового документа, відсутні пояснення свідків, не надано належної відеофіксації події, а отже наявні обґрунтовані сумніви щодо фактичних обставин події адміністративного правопорушення.

За змістом практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Рисовський проти України», принцип належного урядування передбачає обов`язок державних органів діяти послідовно, прозоро та із дотриманням власних процедур.

Недотримання суб`єктом владних повноважень установленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності не може покладати негативні наслідки на особу, яка притягається до відповідальності.

Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

За приписами ч. 3 ст. 286 КАС України місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень та закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 245, 247, 251, 268, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 72-77, 241-246, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1726 від 27.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП — закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532 грн 48 коп.

Постанова може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено 21.05.2026.

Суддя: