Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №153/2092/25 — Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2026 р. Справа153/2092/25

Провадження2/153/853/25-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ямпільська міська рада Могилів-Подільського району Вінницької області, про усунення перешкод у здійсненні права користування,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ямпільська міська рада Могилів-Подільського району Вінницької області, про усунення перешкод у здійсненні права користування. Позовні вимоги мотивує наступним: вона є власником квартири АДРЕСА_1 , яка складається із однієї житлової кімнати, житлова площа 17 кв.м. та загальна площа 19,9 кв.м. Дана квартира знаходиться на першому поверсі двохповерхового багатоквартирного житлового будинку. Відповідач ОСОБА_3 є власником 4/5 частини квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться на одному поверсі з її квартирою у багатоквартирному житловому будинку. Згідно з копією поетажного плану, який наданий комунальним підприємством «Ямпільське РБТІ», вбачається розташування квартир 1-го поверху, зокрема квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 . З цього плану видно, що вхід до будинку по АДРЕСА_5 , здійснюється з двору прибудинкової території вказаного будинку. При вході в під`їзд будинку, ліворуч розташований коридор, рухаючись по якому можна потрапити до різних квартир, які розташовані праворуч та ліворуч по ходу руху, зокрема до квартири за АДРЕСА_4 , яка належить позивачу та розташована в кінці коридору. З вказаного плану вбачається, що відразу біля вхідних сходів в під`їзд вказаного будинку ліворуч коридор, який веде до квартири належної позивачу, ОСОБА_3 було самочинно без відповідних дозволів встановлено двері (перегородку), які повністю блокують доступ до коридору з якого можна потрапити до квартири позивачки. З поетажного плану 1-го поверху будинку АДРЕСА_5 , біля належної позивачу квартири за АДРЕСА_4 в кінці коридору позначено вікно. На даний час вікно демонтовано та встановлено двері. Відповідач користується замість демонтованого вікна, вказаними самочинно встановленими без належних дозволів дверима. Вхід до квартир, як то передбачено в поетажному платні на даний час заблоковано.

Крім того, відповідач по справі - ОСОБА_5 по АДРЕСА_5 самочинно, всупереч встановленому законом порядку, встановила навіс та огорожу впритул до вищевказаного будинку, таким чином, що він встановлений в цій частині будинку де відповідач самочинно, замість вікна встановила вхідні двері, про які вище згадано. Тому на даний час, щоб потрапити позивачу в квартиру потрібно зайти в самочинно збудований навіс в якому знаходяться речі та автомобіль відповідача, далі зайти в самочинно встановлені двері, замість передбаченого вікна та тільки тоді потрапити до квартири.

Намагаючись усунути перешкоди у користуванні квартирою, позивач звернулась із заявою до органу місцевого самоврядування та поліції, щоб в досудовому порядку врегулювати вказаний спір, а саме усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом зобов`язання відповідача здійснити демонтаж дверей та перегородок в коридорі, а також самочинно встановленого навісу біля будинку по АДРЕСА_5 . Так, органом місцевого самоврядування було створено комісію, проведено обстеження біля будинку по АДРЕСА_5 і виявлено, наявність самочинно встановленого навісу з огорожею, біля вищезгаданого будинку.

В подальшому, працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст.186 КУпАП. Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ямпільської міської ради, Вінницької області від 26 серпня 2025 року на ОСОБА_3 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьох неоподаткованих мінімуми доходів громадян. В ході розгляду справи була присутня ОСОБА_3 , яка пояснила, що вона встановила навіс, огорожу, але не знала, що такі дії є правопорушенням. Разом з тим, адміністративною комісією було встановлено, що 28.07.2025 року, близько 15:00 години ОСОБА_3 самовільно всупереч встановленому законом порядку, встановила навіс та огорожу поблизу багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 , чим вчинила правопорушення, передбачене ст.186 КУпАП.

Також позивач зверталась до Ямпільської міської ради щодо усунення перешкоду у користуванні, щодо встановленої перегородки (дверей) й надання доступу до коридору будинку так, як внаслідок встановлення таких дверей (перегородки) позивач є обмежена в доступі до належної їй квартири, крім того, встановленням таких дверей (перегородки) порушені правила пожежної безпеки, чим створено небезпечні умови для проживання.

Комісією в складі Ямпільської міської ради, Вінницької області, знову проведено обстеження та відповідним актом було встановлено що дійсно існують перешкоди позивачу по справі у користуванні належною її квартирою та зобов`язано, ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належною позивачу квартирою шляхом, демонтажу (знесення) самочинно встановлених дверей (перегородки) у коридорі загального користування з наданням доступу до квартири позивача. Відповідач висловлювалась про те, що ніяких дій щодо усунення таких перешкоди здійснювати не буде. Крім того, Ямпільською міською радою не було надано дозволу ОСОБА_3 на встановлення дверей (перегородок) в коридорі будинку АДРЕСА_5 . Також відповідачу не надавався дозвіл на демонтаж вікна та встановлення дверей в коридорі будинку АДРЕСА_5 .

Впродовж тривалого часу між позивачем та відповідачем велися домовленості щодо усунення перешкод у користуванні квартирою у багатоквартирному житловому будинку, але врегулювати даний спір їм не вдалося. З урахуванням вищевикладеного, позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Просить суд зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування та розпоряджання власністю (майном), квартирою АДРЕСА_1 , а саме - привести приміщення загального користування - коридор біля квартир АДРЕСА_6 y відповідний первинний стан, шляхом демонтажу дверей і перегородки й забрати будівельний матеріал з коридору загального користування. Демонтувати вхідні двері біля квартири АДРЕСА_1 та привести приміщення загального користування – коридор у відповідний первинний стан - встановити вікно. Привести прибудинкову територію багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 у відповідний первинний стан шляхом демонтажу навісу та огорожі, яка розміщена біля багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 . Стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Снітко В.А. діючи на підставі ордеру серії АВ№1260408 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат Коваленко М.В. діючи на підставі ордеру серії АВ №1270081 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову. Представник відповідача в судовому засіданні посилаючись на технічний паспорт по квартирі АДРЕСА_3 вказав, що ОСОБА_3 належить на праві власності коридор на першому поверсі по АДРЕСА_5 , а тому відповідач не мала обов`язку узгоджувати перебудови даного коридору із ОСОБА_1 . Крім цього, вказав, що квартира позивача непридатна для проживання, оскілька там відсутнє електропостачання та водовідведення і там ніхто не проживає, а тому відповідач жодним чином не перешкоджає ОСОБА_1 у користуванні квартирою. Добудову навісу та огорожу на прибудинковій території по АДРЕСА_5 було здійснено відповідачем з метою припинення потрапляння дощової води до підвального приміщення багатоквартирного житлового будинку та його просідання. З урахуванням викладеного, позовні вимоги не визнаю та заперечують щодо їх задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ямпільської міської ради у судове засідання не з`явився, про день та час його проведення був повідомлений належним чином. Подав до суду письмову заяву за вхід.№61 від 06.01.2026 з клопотанням справу розглянути у відсутність представника міської ради. Проти позовних вимог не заперечують. Одночасно просять розгляд вищевказаної цивільної справи здійснювати без участі представника Ямпільської міської ради та прийняти рішення за наявними матеріалами справи.

Судом встановлено такі фактичні обставини з показів свідків:

Свідок ОСОБА_6 вказала, що вона продала ОСОБА_1 кваритру АДРЕСА_1 . На період продажу цієї кімнати в багатоквартирному житловому будинку (колишньому гуртожитку) вхід у під`їзд був центральний, а коридор був загальний. Їй відомо, що ОСОБА_3 зробила окремий вхід та встановила двері.

Свідок ОСОБА_7 зазначив, що позивач являється його колишньою дружиною. Так, в період шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_1 . Вони розпочали ремонті роботи, а саме демонтували підлогу та замінили вікно. Коли вони вчергове приїхали до квартири, то ОСОБА_3 розпочала будівництво прибудови (навісу) та запропонувала їм, що вона відкупить у них квартиру АДРЕСА_4 до нового року за 3500 доларів США. Однак потім, ОСОБА_3 намагалася зменшувала ціну квартири, а тому вони не дійшли згоди. Прибудова (навіс), яку збудувала ОСОБА_3 перешкоджає їм у користуванні квартирою, оскільки там знаходиться автомобіль відповідача та інші належні їй речі. Крім цього, ОСОБА_3 встановила двері, а тому, щоб потрапити до квартири, їм потрібно дочекатися відповідача, щоб та відчинила самочинно встановлені двері. Іншим чином потрапити в квартиру неможливо.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству із ОСОБА_3 по АДРЕСА_7 . Зазначила, що на другий поверх вона має окремий центральний вхід. З центрального під`їзду у ліве крило першого поверху житлового будинку по АДРЕСА_5 зайти неможливо, оскільки мешканці приватизували цю частину приміщення та замурували звідти вхід. Встановили двері з іншої сторони, яким користуються господарі двох квартир. Свідок повідомила, що раніше після дощів у підвалі їх будинку завжди була вода, однак після проведення ОСОБА_3 певних робіт вода у підвалі відсутня. Також їй відомо про існування спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо кімнати, яка належить ОСОБА_1 та прибудови (навісу). Навіс був збудований ОСОБА_3 для того, щоб вода не потрапляла до підвального приміщення будинку. ОСОБА_8 зазначила, що ОСОБА_1 особисто не знає, оскільки у останньої інший вхід до квартири. При цьому, свідок не чула про те, щоб ОСОБА_3 чинила ОСОБА_1 будь-які перешкоди у користуванні житлом.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що проживає по АДРЕСА_5 у житловому будинку, який розташований навпроти житлового будинку по АДРЕСА_5 . Йому відомо про існування спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . При цьому він зазначив, що у квартирі АДРЕСА_1 ніхто не проживає, а її власників він не бачив. На першому поверсі по АДРЕСА_5 проживає ОСОБА_3 , яка навела порядок та здійснила роботи з водовідведення. ОСОБА_9 також пояснив, що раніше дощова вода затікала у підвал, однак ОСОБА_3 зробила відмостку та облагородила територію, після чого ситуація покращилась. Крім того, свідок зазначив, що у даному приміщенні був аварійний вихід, двері існували завжди, а вікна були замуровані. Також йому відомо, що ОСОБА_3 мала намір придбати кімнату у ОСОБА_1 , але потім відмовилась, оскільки та кімната непридатна для проживання.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що він проживає по АДРЕСА_8 та є сусідом сторін у справі. Зазначив, що квартира АДРЕСА_1 тривалий час була нежилою, там ніхто не проживав, періодично там з`являвся син ОСОБА_1 та здійснював ремонтні роботи, а саме зірвав підлогу та встановив металопластикове вікно. Йому невідомі про будь-які випадки перешкоджання ОСОБА_1 у користуванні її квартирою. При цьому він зазначив, що ОСОБА_1 тривалий час перебувала на заробітках. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник конфлікт у зв`язку з квартирою АДРЕСА_4 , яка фактично була непридатною для проживання. ОСОБА_3 мала намір викупити це приміщення, однак сторони не дійшли згоди щодо ціни. Свідок повідомив, що між квартирами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_9 облаштовано спільний вхід з метою благоустрою території. Над входом збудовано тимчасову конструкцію (навіс), яку, за його словами, у будь-який момент можливо демонтувати. Вказану конструкцію спорудила ОСОБА_3 по ширині будинку. Свідок пояснив, що для того, щоб потрапити на перший поверх житлового будинку по АДРЕСА_5 спочатку потрібно пройти через навіс.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що проживає по АДРЕСА_10 та займається підприємницькою діяльністю. Йому відоме розташування приміщень у будинку по АДРЕСА_5 . Зазначив, що квартира АДРЕСА_4 , яка належала його дружині, у 2016 році була продана ОСОБА_1 . На той час доступ до квартири здійснювався через центральний вхід та спільний коридор, по обидві сторони якого розташовувалися квартири, а в кінці коридору було вікно. Квартира позивача знаходилась у кінці коридору, а посередині коридору було вікно. Надалі, на місці вікна ОСОБА_3 були встановлені двері, коридор з боку центрального входу перегороджено, а навісу раніше не існувало. Він вважає, що внаслідок проведеної ОСОБА_3 перебудови, ОСОБА_1 чиняться перешкоди у користуванні квартирою.

З досліджених судом письмових доказів встановлено:

З копії розпорядження комісії по приватизації державного житла Ямпілсьької міської Ради народних депутатів Вінницької області №880 від 25.09.2000 року встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 здійснили приватизацію квартири під АДРЕСА_1 (а.с.13).

З копії технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у приватній власності ОСОБА_12 та ОСОБА_13 встановлено, що квартири під АДРЕСА_1 розташована на першому поверсі двохповерхового будинку та складається з 1 житлової кімнати та кладової, загальною площею 19.9 кв.м (а.с.14-15).

З копії договору купівлі-продажу квартири від 17 червня 2016 року та з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №61751902 встановлено, що ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 квартиру під АДРЕСА_1 , яка складається із 1 житлової кімнати та кладової, загальною площею, 19.9 кв.м. Таким чином, ОСОБА_1 належить на праві власності квартира під АДРЕСА_1 (а.с.11-12).

З відповіді КП «Ямпільське бюро технічної інвентаризації» на адвокатський запит № 623 від 03.11.2025 року встановлено, що 4/5 частини квартири АДРЕСА_2 станом на 31.12.2012 р. належало на праві власності ОСОБА_3 (а.с.17).

З копії поетажного плану 1 поверху багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 встановлено розташування квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_9 , коридору на першому поверсі та центрального входу до багатоквартирного житлового будинку (а.с.18).

З Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №450206393 від 31.10.2025 року встановлено, що ОСОБА_3 належить право власності на квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 43,4 кв.м. (а.с.19-21).

З копій фото світлин прибудови по АДРЕСА_5 встановлено, що на прибудинковій території до житлового будинку приєднана прибудова із металевих конструкцій (а.с.22-29).

З копії акту складеного комісією в складі спеціаліста міської ради, депутатів міської ради, головного спеціаліста з земельних питань, головного спеціаліста Ямпільської БТІ та в присутності мешканців будинку по АДРЕСА_12 встановлено, що станом на 14 січня 2019 року житлові будинки АДРЕСА_5 не передані в комунальну власність міста. Управління будинками здійснюється співвласниками самостійно без укладення договору з КП «Ямпіль-комунгосп». Всі квартири викуплені та приватизовані. ОСББ не створено, прибудинкова земельна ділянка не виділена. Дозволів на добудову до квартир не надавались. Квартиронаймачі встановили під будинком тимчасову споруду для сушки білизни. Комісією було рекомендовано створити ОСББ, виділити прибудинкову територію, узаконити самовільно збудовані господарські споруди, спільно провести ремонт фасаду житлових будинків АДРЕСА_12 (а.с.37).

З копії протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №749421 від 28 липня 2025 року встановлено, що відносно ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення у зв`язку із тим, що 28 липня 2025 року було адміністративне правопорушенн яза ст. 186 КупАП, а саме ОСОБА_3 всупереч встановлено законом порядку встановила навіс та огорожу поблизу багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 (а.с.36).

За даним фактом ОСОБА_3 було надано письмові пояснення від 28.07.2025 року з яких встановлено, що вона зі згоди сусідів збудували тимчасову споруду навіс, а біля своєї квартири зробила огорожу з метою облагородження території біля її квартири (а.с.38).

З копії протоколу складеного адміністративною комісією при виконавчому комітеті Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області №93 від 26 серпня 2025 року встановлено, що за результатами розгляду адміністративного протоколу серії ВАД №749421 від 28.07.2025 року було вирішено притягнути ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст186 КУпАП (а.с.40-41).

З копії постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ямпільської міської ради від 26 серпня 2025 року №146 встановлено, що ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст186 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.42).

З копії повідомлення виконавчого комітету Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 01 жовтня 2025 року №02-12/694 встановлено, що за результатом звернення ОСОБА_1 від 30.06.2025 року було встановлено, що ОСОБА_3 самовільно, всупереч встановленому законом порядку встановила насів та огорожу поблизу багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 . ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.186 КУпАП та накладено адміністративне стягнення (а.с.34).

З копії листа (претензії) щодо врегулювання спору у досудовому порядку від 07 жовтня 2025 року, опису вкладення, конверту та фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 07.10.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до ОСОБА_3 із проханням усунути їй перешкоди у користуванні квартирою, шляхом розблокування дверей в коридор, який веде з під`їзду напрямком до її квартири та огорожу біля багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 (а.с.30-33).

З копії повідомлення виконавчого комітету Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 23 грудня 2025 року №02-12/828 встановлено, що за результатом звернення ОСОБА_1 від 19.11.2025 року повідомлено, що міською радою не надавався дозвіл ОСОБА_3 на встановлення дверей (перегородок) в коридорі будинку АДРЕСА_5 . Не надавався дозвіл ОСОБА_3 на демонтаж вікна та встановлення дверей в коридорі будинку АДРЕСА_5 . ОСОБА_3 було зобов`язано до 30 грудня 2025 року демонтувати (знести) самочинно встановлені двері (перегородки) у коридорі загального користування з наданням доступу ОСОБА_1 до її квартири (а.с.43).

З копії акта обстеження житлового приміщення від 17 грудня 2025 року встановлено, що під час проведення обстеження комісією представників Ямпільської міської ради Вінницької області на підставі зави ОСОБА_1 було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на 1 поверсі, 2-х поверхового будинку та складається із 1 кімнати житловою площею 17 кв.м. та кладової площею 2,9 кв.м. ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2 , самочинно встановила двері (перегородки) та демонтувала вікно і встановила двері в коридор на 1 поверсі будинку АДРЕСА_5 . ОСОБА_3 було зобов`язано до 30.12.2025 року усунути перешкоди у користуванні коридором для ОСОБА_1 шляхом демонтажу (знесення) самочинно встановлених дверей (перегородок) у коридорі загального користування з наданням й допуску до квартири АДРЕСА_4 (а.с.43 зворотня сторона).

З копії витяга з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №189424556 встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_11 . Загальна площа квартири 43,4 кв.м., яка складається з 2 х кімнат та підвалу (а.с.61).

З копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_11 встановлено, що замовником технічної документації була ОСОБА_3 . Квартира АДРЕСА_3 складається із двох житлових кімнат, коридору , кухні та кладової (а.с.62-64).

З копії договору купівлі-продажу квартири від 23 квітня 2002 року встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 . Загальна площа квартири 21, 8 кв.м, яка складається із житлової кімнати та частини кухні (а.с.65-66).

З копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 встановлено, що квартира розташована на першому поверсі двохповерхового будинку та складається із житлової кімнати площею 17,4 кв.м та кухні 4,35 кв.м. (а.с.67-69).

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо користування коридором на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , правомірності здійснення реконструкції даного коридору відповідачем, правомірності здійснення побудови огорожі та навісу на прибудинковій території вищевказаного будинку.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для усунення перешкод позивачу відповідачем у користуванні спільним майном.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.

Принцип ефективності закріплений і ЦПК України, відповідно до правил ст. 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, без додаткових (повторних) звернень до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність (відсутність) порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення (захисту) в обраний спосіб.

Статтею 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із ст.13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

За змістом ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч.1,2,5 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною 2 ст.382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Згідно із положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, в тому числі і шляхом приведення приміщення до попереднього стану.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у разі звернення особи до суду із таким позовом важливим є встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, зокрема наявність перешкод у реалізації своїх повноважень щодо належного йому майна.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі №461/484/18 (провадження №61-19122св20).

Згідно із ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Згідно з ч.1-2 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

За вимогами ч.1,2 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (п.1 ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Будь-які переобладнання або перепланування приміщень загального користування (допоміжних приміщень) у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитися тільки за згодою всіх співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.

Отже, щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі 452/2808/19 (провадження №61-7110св22).

У постанові Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року №45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572» зазначено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Відтак, перепланування приміщення спільної сумісної власності може бути здійснено з дотриманням встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 року у справі № 6-530цс16.

Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

В ході розгляду справи, судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , а відповідачка ОСОБА_3 є власницею квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_9 на тому ж поверсі багатоквартирного житлового будинку. Отже, позивач та відповідач є співвласниками допоміжних приміщень у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_5 , зокрема сходових клітин, коридору, а також прибудинкової території.

З досліджених судом матеріалів справи та наданих доказів, зокрема поетажного плану, актів обстеження та протоколів органів місцевого самоврядування, а також із показів свідків встановлено, що ОСОБА_3 самовільно встановила дві перегородки у коридорі загального користування, що веде до квартири позивача, а також демонтувала вікно, передбачене планом та на його місці встановила двері. Внаслідок цього позивач обмежена в доступі до своєї квартири, а шлях до неї проходить через самочинно збудований відповідачем навіс .

Також судом у даній справі встановлено, що позивач у досудовому порядку зверталась до відповідача щодо усунення їй перешкод в користуванні спільною власністю, шляхом приведення коридору на першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_5 та прибудинкову територію в первісний стан, шляхом демонтажу самочинно збудованих перегородок, навісу, огорожі та відчинення дверей, які перешкоджають у доступі позивачу до її квартири. При цьому, вказані вимоги були направлені на адресу відповідача поштовим повідомленням 07.10.2025 року, що підтверджується описом поштового відправлення та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».

Також у даній справі судом встановлено, що 30 червня 2025 року позивач зверталась до виконавчого комітету Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області із заявою щодо правомірності встановлення навісу та огорожі поблизу багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 . 01 жовтня 2025 року від виконавчого комітету Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області надійшла відповідь зі змісту якої було встановлено, що за зверненням ОСОБА_1 було здійснено перевірку по АДРЕСА_5 в ході якої було встановлено, що ОСОБА_3 самовільно встановила навіс та огрожу поблизу багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 . У зв`язку із чим, відносно ОСОБА_3 був складений протокол про адміністивне правопорушення за ст.186 КУпАП та 26 серпня 2025 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім цього, 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 зверталась до виконавчого комітету Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області із заявою щодо усунення їй перешкод у користування квартирою АДРЕСА_1 . Відповідно до відповіді виконавчого комітету встановлено, що міською радою не надавався дозвіл ОСОБА_3 на встановлення дверей (перегородок), демонтаж вікна та встановлення дверей в коридорі будинку АДРЕСА_5 . ОСОБА_3 було зобов`язано до 30.12.2025 року демонтувати (знести) самочинно встановлені двері (перегородки) у коридорі загального користування з наданням ОСОБА_1 доступу до її квартири.

Таким чином, суд дійшов висновку, що двері (перегородки), демонтаж вікна, встановлення дверей у коридорі на першому поверсі будинку АДРЕСА_5 та побудова навісу з огорожею на прибудинковій території по АДРЕСА_5 було здійснено відповідачем ОСОБА_3 без погодженні із власником квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 .

У постанові Верховного Суду від 0.11.2022 року у справі 452/2808/19 (провадження №61-7110св22) зазначено, що: «щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників».

Згідно п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 лютого 2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових справ" відповідно до положень ст. 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Факт встановлення дверей (перегородок), демонтаж вікна, встановлення дверей у коридорі на першому поверсі будинку АДРЕСА_5 та побудова навісу з огорожею на прибудинковій території по АДРЕСА_5 не заперечується і відповідачем.

Щодо доводів представника відповідача про те, що коридор на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 належить відповідачу на праві приватної власності, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до договору купівлі-продажу та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_3 належать на праві власності квартира АДРЕСА_11 , яка складається з 2-х кімнат, підвалу та квартира АДРЕСА_9 за тією ж адресою, яка складається з житлової кімнати та частини кухні. Суду не надано жодних доказів, які б підтверджували належність відповідачу коридору на першому поверсі зазначеного будинку.

Посилання представника відповідача, на те, що ОСОБА_3 належить на праві приватної власності коридор першого поверху по АДРЕСА_5 відповідно до технічного паспорту по квартирі АДРЕСА_11 є безпідставним. Оскільки технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, що підтверджує або посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна. Він виконує суто інформаційну функцію та фіксує фактичні фізичні параметри об`єкта. Отже, відомості, що містяться в технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_11 , не можуть слугувати доказом права власності відповідача на коридор. У зв`язку із чим, доводи відповідача щодо належності їй на праві приватної власності коридору не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд їх відхиляє.

Щодо доводів представника відповідача про те, що добудову навісу та огорожу на прибудинковій території по АДРЕСА_5 було здійснено відповідачем з метою припинення потрапляння дощової води до підвального приміщення багатоквартирного житлового будинку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку є особливим об`єктом права власності на землю, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку та має задовольняти інтереси його мешканців.

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (частини друга, третя статті 42 ЗК України).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 369 ЦК України).

Співвласники мають право, зокрема, вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників (пункт 1 частини першої статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (частина друга статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Співвласники зобов`язані, зокрема, використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням (пункт 3 частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що співвласники квартир багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 , зокрема співвласники першого поверху не погоджували із відповідачем ОСОБА_3 встановлення спірних перегородок, демонтаж вікна та встановлення дверей в коридорі першого поверху, що створює позивачу перешкоди в користуванні коридором, який є спільною сумісною власністю власників квартир багатоквартирного житлового будинку, та обмежують доступ позивача до належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_4 . Крім цього, співвласники квартир багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 не погоджували із відповідачем ОСОБА_3 встановлення спірного навісу та огорожі на прибудинковій території по АДРЕСА_5 , які створюють позивачу перешкоди в користуванні прибудинковою територією, яка є спільною сумісною власністю власників власників квартир багатоквартирного житлового будинку та обмежують доступ позивача до належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_4 . Оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність встановлення перегородок, демонтаж вікна, встановлення дверей в коридорі загального користування та побудову навісу із огорожею на прибудинковій території по АДРЕСА_5 , відповідачем суду не надано, а позивачем в свою чергу доведено створення відповідачем перешкод у користування належною їй квартирою, відтак дані позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно з цим, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що саме по собі звернення позивача до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні власністю й заперечення відповідачів щодо його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 20.10.2021 року в справі №509/3995/15(провадження №61-7070св20) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».

Виходячи з вищевикладеного, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_3 здійснити усунення перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування власністю: квартирою АДРЕСА_1 шляхом приведення коридору біля квартир АДРЕСА_6 y первинний стан, шляхом демонтажу дверей і перегородок, демонтажу вхідних двері біля квартири АДРЕСА_1 та встановлення на їх місці вікна. Привести прибудинкову територію багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 у відповідний первісний стан шляхом демонтажу навісу та огорожі.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача забрати будівельний матеріал з коридору загального користування, суд зазначає наступне: в ході розгляду справи позивачем не надано жодних доказів, які б вказували, що в коридорі загального користування на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 знаходиться будівельний матеріал, який належить відповідачу та перешкоджає ОСОБА_1 у користуванні коридором, який є спільною сумісною власністю власників квартир багатоквартирного житлового будинку. Тому суд відхиляє дану позову вимогу у зв`язку із недоведеністю.

Щодо вимоги позивача про усунення їй перешкод у розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 , суд зазначає,що в ході розгляду справи позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач перешкоджає їй у розпорядженні квартирою АДРЕСА_4 , зокрема в частині її продажу, дарування, обміну чи іншого цивільно-правового розпорядження. Таким чином, позовна вимога про усунення перешкод у розпорядженні квартирою АДРЕСА_4 є недоведеною, а тому підстав для її задоволення немає.

Щодо вимог позивача про відшкодування їй витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч.4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.137 ЦПК України).

Згідно із п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд, стягнути з відповідачів на її користь судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач надав суду на підтвердження витрат на правничу допомогу копії наступних документів: Договір про надання правничої допомоги №74 від 07.10.2025 року, укладений між адвокатом Снітком В.А. та ОСОБА_1 , Детальний опис наданих послуг і виконаних робіт адвокатом, їх вартість при наданні правової допомоги адвокатом було надано замовнику послуги на суму 15000 грн.

Із наявної в матеріалах справи Платіжної інструкції від 31 жовтня 2025 року та квитанції від 05.11.2025 року вбачається, що позивачем на рахунок адвоката Снітка В.А. було перераховано кшти в розмірі 15 000 грн. за договором про надання правничої допомоги.

Відтак, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивача, відсутність заперечень або клопотань про зменшення, з боку відповідачів щодо розміру витрат на правничу допомогу, з огляду на що, суд виснує про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідачів на його користь у витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 9000 грн.

Також, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 726 грн. 72 коп. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ямпільська міська рада Могилів-Подільського району Вінницької області, про усунення перешкод у здійсненні права користування, - задоволити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом приведення приміщення загального користування – коридору біля квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_9 на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку у первісний стан, а саме шляхом демонтажу дверей та перегородки.

Зобов`язати ОСОБА_3 демонтувати вхідні двері, встановлені біля квартири АДРЕСА_1 , та привести приміщення загального користування – коридор – у первісний стан шляхом відновлення віконного прорізу та встановлення вікна.

Зобов`язати ОСОБА_3 привести прибудинкову територію багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_5 у первісний стан шляхом демонтажу навісу та огорожі, розміщених біля будинку АДРЕСА_5 .

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 9726 грн. 72 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 21 травня 2026 року.

Суддя: Дзерин М.М.