Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №147/461/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/461/26

Провадження № 2/147/419/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2026 року в провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн щомісячно.

Позивач зазначає, що з часу ухвалення вказаного рішення змінилися обставини, зокрема значно зросли витрати на утримання дитини, її лікування, навчання та забезпечення належного рівня життя. Крім того, відповідач є працездатною особою, проходить військову службу та має стабільний дохід, однак розмір аліментів, визначений у 2015 році, не забезпечує належного утримання дитини.

У зв`язку з наведеним позивач просила змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду від 24 грудня 2015 року, та стягувати з відповідача аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Процесуальні дії у справі. Заперечення відповідача та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою судді від 01 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, її представник - адвокат Шуляк В. М. подала клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та наполягає на задоволенні позову, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, однак конверти з повістками повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

У постанові Верховного Суду від 01.12.2023 у справі №591/4832/22 (61-10261св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» або «відмова від отримання» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 752/11662/20 (провадження № 61-14813св21), від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

В ході судового розгляду судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн щомісячно, починаючи з 26 листопада 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню №50002131 від 31.12.2025 заборгованість зі сплати аліментів у відповідача станом на 31.12.2025 становить 6676,02 грн.

Згідно з витягами з реєстру територіальної громади місце проживання ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач зазначає, що визначений рішенням суду у 2015 році розмір аліментів на даний час є недостатнім для належного забезпечення потреб дитини, оскільки значно зросли витрати на її утримання, лікування, навчання та повсякденне забезпечення. Крім того, відповідач є працездатною особою та проходить військову службу, у зв`язку з чим має стабільний дохід.

Також позивачем надано докази щодо необхідності додаткових витрат на лікування та обстеження дитини, зокрема консультативні висновки лікарів, результати медичних обстежень та підтвердження понесених витрат.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо зміни способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями глави 15 Сімейного кодексу України, зокрема статтями 180, 181, 182, 192 СК України.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом змінено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок про те, що зміна розміру аліментів може полягати як у зміні їх розміру, так і у зміні способу їх присудження, зокрема зі стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на стягнення у частці від доходу платника аліментів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 та від 10 червня 2021 року у справі №682/3112/18, у яких зазначено, що зміна способу стягнення аліментів допускається у разі зміни обставин, які мають істотне значення для забезпечення належного утримання дитини.

Судом установлено, що рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн щомісячно.

Разом із тим із часу ухвалення зазначеного рішення істотно змінилися обставини, пов`язані із забезпеченням належного утримання дитини, зокрема збільшилися витрати на харчування, лікування, навчання та інші потреби дитини, що підтверджується поданими позивачем доказами.

Крім того, суд враховує, що відповідач є працездатною особою, проходить військову службу та має стабільний дохід, а тому має можливість надавати належне матеріальне утримання дитині.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, відповідачем не подано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових заперечень щодо позовних вимог, а також належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача. Доказів щодо неможливості сплачувати аліменти у більшому розмірі, погіршення матеріального стану чи наявності інших обставин, які б перешкоджали зміні способу стягнення аліментів, суду не надано.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі №367/4970/13-ц зазначено, що сторона, яка заперечує проти заявлених вимог, повинна надати належні та допустимі докази на підтвердження своїх заперечень.

Оцінивши подані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що визначений у 2015 році розмір аліментів у твердій грошовій сумі не забезпечує належного рівня утримання дитини та не відповідає її інтересам.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зміни способу стягнення аліментів зі стягнення у твердій грошовій сумі на стягнення аліментів у частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Разом із тим відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зміни способу стягнення аліментів та стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору як особа, яка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, судовий збір стягується з іншої сторони в дохід держави.

З огляду на викладене, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. 16, 182, 191, 198, 199, 200, 201 СК України та керуючись ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року у справі №147/1498/15-ц, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Виконавчий лист виданий Тростянецьким районним судом Вінницької області 12.01.2016 у справі №147/1498/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – відкликати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1311,20 грн (одна тисяча триста одинадцять гривень 20 копійок).

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя О. Г. Борейко