Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №131/627/26 — Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/627/26

Провадження № 3/131/164/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 року м. Іллінці

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Коваль А.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,

до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

учасник: ОСОБА_1 , захисник Слабий О.В., інспектор поліції Салій А.О., –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17.04.2026 о 20:00 в місті Іллінці по вулиці Європейській, керуючи транспортним засобом – мотоциклом МТ 200-9 з номерним знаком НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено», чим порушив пункт 8.4 «в» Правил дорожнього руху України.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, як порушення вимог дорожніх знаків.

Крім того, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 643460 від 17.04.2026 ОСОБА_1 17.04.2026 о 20:00 в місті Іллінці по вулиці Європейській керував транспортним засобом – мотоциклом МТ 200-9, державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в установленому законом порядку за допомогою приладу Drager 6820, результат огляду позитивний – 0,55 проміле. Дана подія фіксувалася на нагрудну бодікамеру поліцейських. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано працівниками поліції за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, пояснивши, що дійсно 17.04.2026 в місті Іллінці по вулиці Європейській, керуючи мотоциклом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено».

Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні надав пояснення, що 17.04.2026 він приїхав на мотоциклі до вулиці Європейської в місті Іллінці, після чого відпочивав там разом зі своїми друзями та вжив пиво. Під час відпочинку він зателефонував батькові з проханням знайти водія, щоб той забрав мотоцикл. Коли приїхали працівники поліції, то почали відшукувати власників транспортних засобів, він підійшов до свого мотоцикла та повідомив, що мотоцикл належить йому. Тоді поліцейська почала оформляти протокол відносно нього, він повідомив її, що після вживання алкоголю транспортним засобом не керував, про те, що він сідав за кермо п`яний не зазначав. Свою вину у керуванні мотоциклом у стані алкогольного сп`яніння та у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не визнав, наполягаючи на тому, що за кермо п`яним не сідав.

В судове засідання для надання пояснень була викликана інспектор СРПП ВП №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ст. лейтенант Салій А.О., якою було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 643460 від 17.04.2026. Вона пояснила, що під час оформлення матеріалів ОСОБА_1 самостійно повідомив, що заїхав під заборонний знак та випив пляшку пива, оскільки на цьому місці він зазвичай збирається з товаришами. Після цього йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Спочатку здійснювався розгляд справи за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а вже під час спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Інспектор зазначила, що факту керування особою транспортним засобом не було, відеозапис керування відсутній, а свідки події не залучалися. Проте ОСОБА_1 сам усно підтвердив факт керування та просив його відпустити. Після перегляду в судовому засіданні фрагменту відеозапису з її бодікамери, де ОСОБА_1 чітко стверджує, що він ще не сідав за кермо, свідок ОСОБА_2 пояснила, що перед цим він говорив протилежне - нібито випив і приїхав на цьому мотоциклі. Крім того, інспектор зауважила, що ознайомлювала особу з його правами та обов`язками, проте цей процес на відеозаписі зафіксований не був.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані суду матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, які визначені статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Із статті 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з нормами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність, серед іншого, за порушення вимог дорожніх знаків.

Вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 122 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №643448 від 17.04.2026, диском з відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського, поясненнями ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні, з яких вбачається, що він заїхав на транспортному засобі на територію, де діють обмеження, встановлені Правилами дорожнього руху України.

Вказані докази суддею приймаються до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи протиріч, підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи.

Отже, аналіз перевірених і оцінених доказів переконує суддю, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, винуватість його доведена і він повинен нести адміністративну відповідальність за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, враховуючи суспільну небезпеку та характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, за відсутності пом`якшуючих та обтяжуючих вину обставин, вважаю за необхідне застосувати відносно нього адміністративне стягнення, передбачене ст. 27 КУпАП, в межах санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір.

Крім того, частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, серед іншого, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до пункту 2.9а правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП надано такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 643460 від 17.04.2026, диск з відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського, рапорт поліцейського від 17.04.2026, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних засобів та роздруківка тестування на алкоголь, відповідно до якої 17.04.2026 о 21:29 ОСОБА_1 був у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду – 0,55 проміле, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.04.2026.

В процесі розгляду справи судом було переглянуто відеозапис із нагрудної камери працівника поліції.

Переглядом відеозапису із бодікамери працівника поліції судом встановлено, що відеозаписом факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом – мотоциклом МТ 200-9 з номерним знаком НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння не зафіксовано. Відеозапис починається у той момент, коли ОСОБА_1 не знаходиться у транспортному засобі, а перебуває за його межами. Факт визнання ОСОБА_1 керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння на відеозаписі не зафіксовано. Більше того ОСОБА_1 стверджує на відео, що він після того як вжив алкогольний напій ще не сідав за кермо (21:36:32).

Крім того з вказаного відеозапису вбачається, що під час розгляду справи права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 не роз`яснювалися.

Отже, з отриманих судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 послідовно стверджував, що він дійсно керував мотоциклом, коли заїхав на вулицю Європейську під заборонний знак, однак на той момент він був тверезим і жодних алкогольних напоїв не вживав. Факт вживання пива мав місце вже після зупинки транспортного засобу під час відпочинку з товаришами, після чого за кермо мотоцикла ОСОБА_1 не сідав.

Таким чином, належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 здійснював рух (керування) мотоциклом саме після вживання алкоголю, матеріали справи не містять.

Дані обставини повністю підтвердила і сама інспектор поліції ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні прямо зазначила, що ні вона, ні інші працівники поліції безпосереднього факту керування ОСОБА_1 мотоциклом не бачили, відеофіксація руху транспортного засобу під керуванням останнього в матеріалах справи відсутня, а свідки події, які могли б підтвердити рух особи у стані сп`яніння, не залучалися.

Вказаними свідченнями працівник поліції фактично спростувала твердження, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 643460 від 17.04.2026.

Інспектор поліції Салій А.О. вказала, що єдиним доказом, на основі якого вона склала протокол про адміністративне правопорушення було визнання самим ОСОБА_1 того факту, що він в стані сп`яніння керував транспортним засобом. Однак, жодного доказу такого визнання суду надано не було. Крім того, суд звертає увагу, що навіть визнання вини у вчиненні порушення ПДР за відсутності інших доказів не може бути достатнім доказом такого порушення. Суд враховує позицію Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі № 177/525/17(2-а/177/23/17), згідно якої сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів.

Разом із тим, факт керування транспортним засобом є обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відсутність беззаперечного доказу керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, при запереченні ним цього факту, унеможливлює об`єктивне встановлення у його діях складу вказаного правопорушення, що має істотне значення для оцінки наявності або відсутності вини особи. У зв`язку з цим, надані суду докази не можуть бути достатніми для підтвердження обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, відсутність достовірного доказу факту керування транспортним засобом виключає можливість встановлення складу адміністративного правопорушення, а відповідно і вини особи. Інші об`єктивні докази керування ОСОБА_1 мотоциклом після вживання алкоголю у матеріалах справи також відсутні.

Окрім цього, в розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально-правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи наведене, вина ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, є не доведеною, а отже в його діях відсутній склад адмінправопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки вина ОСОБА_1 та наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не доведена достатніми доказами, провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП підлягає закриттю.

Керуючись статтями 25, 27, 30, 40-1, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 130, 247, 283, 284, 287 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене законом, у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Іллінецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Штраф підлягає сплаті у 15-денний строк з дня вручення постанови або залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несвоєчасного сплачення штрафу і виконання постанови в примусовому порядку, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП, та витрати на облік зазначеного правопорушення.

Копії платіжних документів подаються до органу, від імені якого накладено стягнення, у триденний строк з дня сплати.

Своєчасно несплачений штраф буде примусово стягнутий у порядку, встановленому законодавством.

Повний текст постанови проголошено 21 травня 2026 року о 10:45.

Суддя: