Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №398/568/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/568/26

Провадження №: 2-а/398/46/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" травня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в особі головуючого судді Москалик В. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені тав інтересах якого діє представник - Басай Максим Миколайович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови від 22.09.2025 № 4038 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. В обґрунтування позову вказує, що позивачапритягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в зв`язку із тим, що він, за твердженням відповідача, особливий період у визначений йому час та дату без поважних причин на прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» (громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення їх призначення на особливий період), абз. 7 ч. 3 ст. 22 цього Закону (у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк), тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також в постанові зазначено, що вина позивача підтверджується зібраними по справі доказами, а саме витягом з «Оберіг». Зазначає, що будь-яких інших доказів на підтвердження наявності самого факту правопорушення та вини позивача у інкримінованому адміністративному правопорушенні відповідач не зазначив. Крім того, звертає увагу, що приписами зазначених норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначений обов`язок громадянина України з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Тобто позивач мав би з`явитись до органу ТЦК та СП у строк та місце визначені у повістці, яку він мав би попередньо отримати. Жодної повістки позивач не отримував, а з огляду на той факт, що станом на 22.09.2025 він не досяг мобілізаційного віку. Отже, позивач своїми діями або ж бездіяльністю жодним чином не порушив покладених на нього обов`язків, визначених ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи викладене, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 210-1 КУпАП, а винесена постанова підлягає скасуванню.

Від відповідача відзив не надходив.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Суд, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за № 4038 від 22.09.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. В мотивувальній частині постанови зазначено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 під час дії особливого періоду оповіщався про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду, уточнення даних і подальшого можливого призову на військову службу по мобілізації в особливий період. Проте ОСОБА_1 у визначений йому час та дату без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цим фактом неприбуття він порушив вимоги абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» Громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальністьза порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення зазначених вимог закону матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідач не виконав вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі, не надав належним чином засвідчені копії матеріалів адміністративного провадження щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідно до постанови від 22.09.2025 № 4038, а також відзиву на позовну заяву в обгрунтування правомірності оскаржуваної постанови.

Постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні ст. 73 КАС України у якості належного і допустимого доказу, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б її обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.

Отже, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, яка є саме предметом спору між сторонами, не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

Згідно з п. п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, не надав відзив на позов, не спростував наведені доводи позивача, не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи, що відповідач заперечень та будь-яких достовірних доказів на їх підтвердження, в разі їх наявності, не надав, суд дійшов висновку про невиконання обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, що покладений на нього ст. 77 КАС України, у зв`язку із чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимогипро визнання протиправною оскаржуваної постанови, оскільки належним способом захисту у разі протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України є скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 665,60 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 210-1 ч. 2, 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити частково.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 22.09.2025 № 4038 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - закрити.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вікторія МОСКАЛИК