Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №212/3384/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/3384/26

3/212/750/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Шевченко Л.В., з участю секретаря судового засіданян Чуприни Я.Е., представника - адвоката Сергієнка Д.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , громадянина України; який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності; який місце роботи не повідомив; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ :

04.03.2026 року о о 15:17 годині в м. Кривий Ріг по вул. Миколи Світальського 1Б, водій ОСОБА_1 керував т.з. Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме – виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився. Зафіксовано на нагрудні відеореєстратори:475133, 475638, факт руху Айфон 13. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Захисник адвокат Сергієнко Д.М. в судовому засіданні заявив клопотання про закриття адміністративної справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки порушено процедуру складлання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме спочатку був складений протокол, потім вже були роз`яснені права ОСОБА_1 , працівники поліції спілкувалися недержавною мовою, не роз`яснили ОСОБА_2 про право мати перекладача, захисника, відеозапис вчинення правопорушення не містить дати, часу зупинки транспортного засобу, а також доказу того, що саме ОСОБА_1 був за кермом автомобіля. Тобто, на переконання захисника органом поліції не доведено факту управління транспортним засобом.

Згідно із ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положеньст.252 КУпАП- орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

У матеріалах справи міститься протокол про адміністративне правопорушення від 04.03.2026 року серії ЕПР1 №606118 ( а.с. 2), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.3), рапортом (а.с.4), довідкою, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія (а.с. 5), відеозаписом (а.с.6), карткою обліку адміністративного правопорушення (а.с.7), роз`ясненнями про відсторонення від права керування транспортним засобом (а.с.8)

Під час судового засідання судом було досліджено відеозапис, що доданий до матеріалів справи.

У кліпі № 0 екіпаж патрульної поліції їде за автомобілем. Дати, часу, хвилин події та номеру нагрудної камери поліцейського відео не містить.

Кліп № 1 починається 04.03.2026 о 15:19:43 з того, що ОСОБА_1 пояснює що їде з роботи, працівник поліції каже "Ви блідий", пропонує йому пройти обстеження на вживання наркотичних засобів. Той йому пояснює, що він їде з роботи, працював багато. Жодних наркотичних засобів він не вживав. Відмовляється пройти обстеження у лікарні, тому що там ТЦК "приймає водіїв".

В протоколі вказано, що 04.03.2026 о 15:17:00 в місті Кривому Розі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння. Втім, факт керування транспортним засобом в даний час відеозапис не містить.

Суддя погоджується з доводами захисника в частині того, що відповідно до змісту опису установлених даних протоколу про адміністративне правопорушення серії 04.03.2026 року серії ЕПР1 №606118 неможливо однозначно визначити час та місце вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, керування транспортним засобом.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що має бути обов`язковою передумовою для зупинення транспортного засобу.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, на кожного водія покладено імперативний обов`язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Однак вказаний обов`язок прямо пов`язаний із статусом особи як водія, тобто суб`єкта, який фактично здійснює керування транспортним засобом. Виконання або невиконання приписів пункту 2.5 ПДР не може оцінюватися окремо від встановлення того, чи була особа на момент пред`явлення вимоги дійсним водієм. Таким чином, застосування ч.1 ст.130 КУпАП можливе лише тоді, коли орган, що розглядає справу, встановить, що особа насправді керувала транспортним засобом, виконувала технічні дії, спрямовані на приведення його у рух або зміну параметрів руху, і лише тоді її відмова набуває юридичного значення та може утворювати склад адміністративного правопорушення.

Тобто, лише наявність свідоцтва на право керування транспортним засобом не зобов`язує особу проходити огляд на стан сп`яніння без надання доказів, що особа керувала транспортним засобом в момент вчинення адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30 травня 2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20 вересня 2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини».

У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме – факт керування у діях ОСОБА_1 відсутня. Тому відмова від огляду, яку працівники поліції зафіксували у протоколі, не має правового значення, оскільки не доведено, що особа виконувала функцій водія. Аналіз відеофайлів свідчить про суттєві порушення вимог законодавства щодо повноти, безперервності та достовірності фіксації подій, які мають істотне значення для доведення факту правопорушення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає не доведеною вину ОСОБА_1 та у його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.247 КУпАП провадження підлягає закриттю у разі відсутності події або складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.130, 247, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, прокурором та потерпілим, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу.

Повний текст постанови складено 21.05.2026.

Суддя Л. В. Шевченко