Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №714/1546/25 — Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2/714/41/26

ЄУН: 714/1546/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2026 р. м.Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Козловська Л.Д.

секретар: Постевка Л.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в місті Герца цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю майна,-

В С Т А Н О В И В:

В позовній заяві позивачка посилається на те що, 1 серпня 2021 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ), актовий запис № 1140 згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Проте подружнє життя в сторін не склалося у зв`язку з різними поглядами на сім`ю та сімейні відносини, виконання подружніх обов`язків, внаслідок чого у них постійно траплялися суперечки. Від цього шлюбу у сторін немає дітей.

Наразі позовна заява про розірвання шлюбу перебуває в провадженні Чернівецького районного суду м. Чернівці.

Під час перебування у шлюбі позивачкою за кошти її батька 10.11.2021 року було придбано земельну ділянку площею 0,0868 гектарів, кадастровий номер – 7320784000:01:001:0332, цільове призначення якої – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в с. Остриця ,Чернівецького району Чернівецької області.

Вищевказана земельна ділянка придбана за подаровані батьком ОСОБА_1 кошти, що підтверджується, договором купівлі – продажу, який підписаний від імені позивачки ОСОБА_1 підписантом ОСОБА_3 та саме з ним проводились розрахунки.

Просить суд визнати за нею земельну ділянку площею 0,0868 гектарів, кадастровий номер – 7320784000:01:001:0332, цільове призначення якої – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в с. Остриця ,Чернівецького району Чернівецької області, придбану на підставі договору купівлі - продажу від 10.11.2021 року, особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (інд код НОМЕР_2 ).

Позивачка ОСОБА_1 до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає та підтримує в повному обсязі

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Судом було встановлено що, під час перебування у шлюбі позивачкою за кошти її батька 10.11.2021 року було придбано земельну ділянку площею 0,0868 гектарів, кадастровий номер – 7320784000:01:001:0332, цільове призначення якої – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в с. Остриця ,Чернівецького району Чернівецької області, що підтверджується, договором купівлі – продажу за № 740 (бланки НМС 655353, НМС 655354) виданий 10.11.2021 приватним нотаріусом Єнакаке Ю.А., який підписаний від імені позивачки ОСОБА_1 підписантом ОСОБА_3 та саме з ним проводились розрахунки.

Викладене також підтверджується:

Свідоцтвом про укладення шлюбу Серії НОМЕР_1 від 01.08.2021 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернівці Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ), з якого вбачається, що ОСОБА_2 , уклав шлюб з ОСОБА_4 та після укладення шлюбу дружині присвоєно призвіще ОСОБА_5 , про що складено відповідний актовий запис за № 1140;

Договором купівлі – продажу земельної ділянки за № 740 (бланки НМС 655353, НМС 655354) виданий 10.11.2021 приватним нотаріусом Єнакаке Ю.А., який підписаний від імені позивачки ОСОБА_1 підписантом ОСОБА_3 та саме з ним проводились розрахунки, відповідно до якого 10.11.2021 року було придбано земельну ділянку площею 0,0868 гектарів, кадастровий номер – 7320784000:01:001:0332, цільове призначення якої – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в с. Остриця ,Чернівецького району Чернівецької області;

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за індексним номером: 2840165251, від 10.11.2021 року, згідно якого об`єкту нерухомого майна – земельна ділянка, площею 0,0868 гектарів за кадастровим номером – 7320784000:01:001:0332, якому присвоєно реєстраційний номер: 2502216073060 та номер запису про право власності/довірчої власності: 44963254, власник ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , УНЗР: 19980703-01426.

Згідно ч. 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені ст.16 ЦК України.

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

За змістом статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в, тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України. Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

-1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

-2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

-3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

-4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

-5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи зазначену вище норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). В разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу, або у період спільного проживання осіб без реєстрації шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя або цих осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов, судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст. 57, 60, 61, 105, 110,112, СК України, ст., 13, 15 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю майна – задовольнити.

Визнати особистою приватною власністю за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , земельну ділянку площею 0,0868 гектарів, кадастровий номер - 7320784000:01:001:0332, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна , ділянка), що розташована: с.Остриця, Чернівецький район Чернівецька область, придбану на підставі договору купівлі - продажу від 10.11.2021 року

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: