Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №192/901/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1541/26 Справа № 192/901/26 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О.О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, механіка - акумуляторника лабораторії ракетних комплексів ремонтно-технічної роти ВЧ НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

на постанову судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року провадження по справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ч.3 ст. 172-20 КУпАП закрито на підставі п.7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

У постанові суду зазначено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №1 від 03.04.2026 07 січня 2026 року о 16 год. 30 хв., механік-акумуляторник лабораторії ракетних комплексів ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 перебував на території тимчасового місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 розташованої в межах АДРЕСА_2 та виконував обов`язки військової служби в стані алкогольного сп`яніння в умовах воєнного стану в Україні (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Дане правопорушення підтверджується висновком КП «Томаківська центральна районна лікарня» Томаківської селищної Ради Дніпропетровської області № 4, огляд проведено о 18 год. 30 хв. 07.01.2026, та поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказує на незаконність та необґрунтованість рішення місцевого суду.

Посилається на те, що норми КУпАП покладають на суд обов`язок встановити наявність чи відсутність вини особи, проте суд першої інстанції залишив дане питання поза увагою, чим порушив вимоги ст. 280 КУпАП.

Зазначає, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливе лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення. У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Вказує, що не вважає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП.

Так, протокол про адміністративне правопорушення складено за виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду в Україні та перебування у стані алкогольного сп`яніння на території визначеного позиційного району військової частини НОМЕР_1 .

Однак будь-яких відомостей про те, які обов`язки були покладені на апелянта, як механіка-акумуляторника лабораторії ракетних комплексів ремонтно-технічної роти та які з цих обов`язків виконувались у стані алкогольного сп`яніння, матеріали справи не містять, посада механіка-акумуляторника лабораторії ракетних комплексів ремонтно-технічної роти, зазначена у відомостях особи щодо якої складено протокол, не розкриває суті обов`язків військової служби.

В протоколі про адміністративне правопорушення, а також в доданих до протоколу доказах не зазначено підстави проведення огляду саме в закладі охорони здоров`я, а саме - відмова ОСОБА_1 від проходження огляду з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, або його незгода з результатами такого огляду.

Тобто під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено факт порушення особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, положень ст. 266-1 КУпАП, а саме направлення військовослужбовця для огляду на стан алкогольного сп`яніння до закладу охорони здоров`я без підстав, передбачених ч. 4 ст. 266-1 КУпАП і тому такий огляд є недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2019 у справі №537/2088/17, навіть сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Апелянт вказує, що не визнає своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення і вважає, що провадження у справі має бути закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутись до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Проте суд першої інстанції в порушення вимог закону, розглянув справу без повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про дату та час та місце розгляду справи, чим грубо порушив його процесуальні права та обмежив його в доступі до правосуддя.

В матеріалах справи відсутні документи щодо направлення судових повісток за допомогою засобів поштового зв`язку за місцем апелянта, а також відсутні докази отримання ним судових повісток, чи що поштове відправлення повернулося до суду у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Окрім того особа, яка притягається до адміністративної відповідальності заперечує факт отримання СМС- сповіщень щодо дати та часу розгляду справи, зокрема через будь-які месенджері або ж через застосунок «Дія».

Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_1 просить постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13.04.2026 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

До апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомив, але його неявка, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд мотивуючи своє рішення про необхідність закриття провадження у справі зазначив, що у протоколу про адміністративне правопорушення № 1 від 03.04.2026 зазначено, що правопорушення вчинене ОСОБА_1 07 січня 2026 року, тобто строк накладення на останнього адміністративного стягнення закінчився 07 квітня 2026 року.

З такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Приписи ст.247 КУпАП є імперативними, а отже вказують на те, що суд у разі закінчення строків повинен лише закрити справу і не вирішувати жодних інших питань.

Положеннями ч.2 ст.38 КУпАП визначено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.

При цьому, слід враховувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а), згідно якої п.7 ч.1 статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Матеріали даної справи свідчать про те, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП, вчинено 07 січня 2026 року та станом на день розгляду справи у суді першої інстанції 13 квітня 2026 року спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст.38 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 172-20 КУпАП на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП є законним, оскільки ґрунтується на матеріалах справи, які були надані та перевірені судом у їх сукупності. Апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та про те, що суд першої інстанції повинен був встановити відсутність вину і лише потім закрити провадження за закінченням строків накладення адміністративного стягнення — є безпідставними та не впливають на правильність висновків суду.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції належним чином не повідомив його про дату та час судового засідання, - є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи про судове засідання, призначене на 09.30 годин 13 квітня 2026 року, суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_1 за допомогою СМС-повідомлення на номер телефону, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення та у поданій апеляційній скарзі (а.с.1-3, 37-45). Згідно довідки про доставку СМС- повідомлення, ОСОБА_1 отримав зазначене повідомлення о 10:02:03 годині 06 квітня 2026 року (а.с.26).

Тому, враховуючи вимоги щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП; що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи; а також враховуючи перебіг строків, передбачених вимогами ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доцільність провести судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З цих підстав слід зазначити, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 рішення ЄСПЛ) від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, під час його складання 03.04.2026 солдату ОСОБА_1 були роз`яснені його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема надавати пояснення та докази, заявляти клопотання користуватися юридичною допомогою адвоката, а також положення ст. 63 Конституції України, про що у відповідній графі наявний власноручний підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с.1-3).

Повідомлення про дату, час та місце розгляду справи судом було отримано ОСОБА_1 , у строк, визначений ст. 277-2 КУпАП, між тим жодних клопотань, зокрема і щодо відкладення розгляду справи чи долучення доказів або пояснень, до суду не надходило.

Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді.

Одночасно слід зауважити, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не з`явився і в судове засідання суду апеляційної інстанції, клопотань про відкладення розгляду справи чи про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подавав, тому суд позбавлений можливості безпосередньо заслухати доводи апелянта, а отже його апеляційні твердження про порушення судом права апелянта на захист не заслуговують на увагу.

Істотних порушень вимог процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які є підставою для зміни чи скасування постанови, апеляційним судом не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року, якою на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО