Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №953/6346/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6346/26

н/п 2-о/953/106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

при секретарі Реуцькій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті,-

УСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви заявник вказала, що вона є колишньою дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер на території селища Слов`яносербськ Алчевського району Луганської області, яка з 07.04.2014 перебуває під окупацією Російської Федерації. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі у подружжя народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Подальші подружні стосунки між парою не склалися, у зв`язку з чим 03.04.1998 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.

З наявної інформації вбачається, що у 2005 році ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінив місце проживання та переїхав до Автономної Республіки Крим. З початком збройної агресії Російської Федерації та проведенням на території України антитерористичної операції, останній вступив до лав 16-го батальйону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що є незаконним збройним формуванням 2-го армійського корпусу та формально перебуває у підпорядкуванні терористичної організації Луганська Народна Республіка. На початку грудня 2017 року сина, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , сповістили колишні сусіди батька про його смерть, що настала під час перебування останнього на тимчасово окупованій території Луганської області. Згодом на підтвердження даної інформації за допомогою засобів електронного зв`язку надіслано фотографічне зображення документа, що іменується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 05.12.2017 Відділом запису актів цивільного стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки.

Згідно із вказаним документом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі міського типу Слов`яносербськ Слов`яносербського району Луганської області, про що вчинено актовий запис № 774. Смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 настала внаслідок участі останнього у збройному конфлікті на тимчасово окупованій території Луганської області в складі незаконних збройних формувань. Як свідчать дані відкритих джерел, загибель особи відбулась у період активних бойових дій на території Алчевського району Луганської області, а саме в селищі міського типу Слов`яносербськ та прилеглих до нього територіях. При дослідженні відомостей щодо дати смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено незначну розбіжність у зафіксованих даних.

Зокрема, у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 , виданому 05 грудня 2017 року Відділом запису актів цивільного стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції так званої «Луганської Народної Республіки», датою смерті зазначено ІНФОРМАЦІЯ_5 . Водночас дані з відкритих джерел, зокрема вебресурсу « Потерь .НЕТ» та платформи «ІНФОРМАЦІЯ_9», а також повідомлення з соціальних мереж, на які посилається вказаний ресурс, містять дату 03 грудня 2017 року.

Вказує, що з 07 квітня 2014 року на вказаній території органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що унеможливлює отримання заявницею свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за зразком, встановленим законодавством України, в органах реєстрації актів цивільного стану, підпорядкованих Міністерству юстиції України. Натомість наявне у розпорядженні заявниці свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 05 грудня 2017 року Відділом запису актів цивільного стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції так званої «Луганської Народної Республіки», не може бути прийняте органами державної влади України, як офіційний документ з огляду на невизнання цього утворення на міжнародному рівні, відсутність у нього легітимних повноважень у сфері реєстрації актів цивільного стану та невідповідність бланка документа зразкам, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Син заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України. Відповідно до змісту сповіщення сім`ї № 2/26/189 від 12.07.2025 року, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 о 13:30 під час проходження лікування в Київській обласній клінічній лікарні загинув внаслідок поранень, несумісних із життям.

З метою реалізації гарантованих державою прав та соціальних пільг, заявник звернулася до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. У межах процедури звернення за призначенням одноразової грошової допомоги заявник, разом із повним пакетом передбачених законодавством документів, надала копію Свідоцтва про смерть батька військовослужбовця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, зазначений документ не врахований уповноваженим органом під час розгляду питання про розподіл часток допомоги між членами сім`ї загиблого захисника. Така правова позиція зумовлена тим, що подане свідоцтво серії НОМЕР_1 від 05.12.2017 видане органом, що перебуває на тимчасово окупованій території України, а саме Відділом запису актів цивільного стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки.

Таким чином, звернення до суду з даною заявою є необхідним для встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України, що дозволить надалі провести державну реєстрацію смерті та отримати документ встановленого зразка для належного оформлення соціальних прав заявниці. Заявник будучи матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спадкоємцем останнього та має безумовне право на отримання державних гарантій у зв`язку із його загибеллю. Разом із тим, для реалізації своїх прав та законних інтересів, заявниця позбавлена можливості надати до компетентних органів України належним чином оформлене свідоцтво про смерть батька військовослужбовця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання заявник не з`явилась, надавши заяву, в якій просила розгляд справи провести у її відсутність, заяву просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Першого відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що від встановлення даного факту залежить виникнення особистих майнових прав заявника.

Відповідно до положень ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Так, у ході судового розгляду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №40, батьками якого записані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 (а.с. 8, зворотній бік).

03.04.1998 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис №1149 (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , актовий запис №774, виданого 05.12.2017 відділом запису актів цивільного стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10, зворотній бік).

Як вбачається з інформації, розміщеної на вебресурсі « Потерь .НЕТ», датою смерті ОСОБА_2 значиться ІНФОРМАЦІЯ_8 . Крім того, як вбачається з інтернет-платформи «ІНФОРМАЦІЯ_9», датою смерті ОСОБА_2 значиться також 03.12.2017 (а.с. 11).

Як вбачається з витягу з відкритої енциклопедії «Вікіпедія», у статті, присвяченій втратам 16-го батальйону територіальної оборони, до загального переліку втрат під №24 включено запис « ОСОБА_2 », дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 13, зворотній бік).

Також, в базі даних Центру «Миротворець» міститься запис щодо ОСОБА_2 , як «ліквідований», що свідчить про смерть останнього (а.с. 12, зворотній бік).

Оглянувши та вивчивши вказані документи, суд вбачає підтвердженим факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території Луганської області, який є батьком загиблого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Згідно частини 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , заявник подала витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , яке видане установою, що розташована на окупованій території, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у селищі міського типу Слов`яносербськ, Слов`яносербського району, Луганської області.

Отже, підставою звернення заявника до суду є необхідність в подальшій державній реєстрації смерті та отриманні свідоцтва встановленого зразка, що надалі дозволить заявнику належним чином підтвердити коло осіб, які мають право на частку одноразової грошової допомоги.

Оцінюючи надані до суду документи, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За ч.ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 14 листопада 2014 року №875/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», яким доведено до відома громадян України, державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, їх посадових і службових осіб, що будь-які органи, їх посадові та службові особи, утворені, обрані, сформовані та призначені за результатами так званих виборів 2 листопада 2014 року, які проводилися в окремих районах Донецької та Луганської областей, є такими, що утворені, обрані, сформовані, призначені і діють усупереч Конституції та законам України, а також зобов`язано КМУ вжити заходів щодо припинення на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях діяльності державних підприємств, установ та організацій, їх філій (відділень), представництв.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, Слов`яносербський район (нині - Алчевський район) Луганської області належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» - тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

В силу положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Виходячи з наявних у справі доказів вбачається, що ОСОБА_1 , будучи матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спадкоємцем останнього та має безумовне право на отримання державних гарантій у зв`язку із його загибеллю. Разом із тим, для реалізації своїх прав та законних інтересів, заявниця позбавлена можливості надати до компетентних органів України належним чином оформлене свідоцтво про смерть батька військовослужбовця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отримання вказаного документа у відділі державної реєстрації актів цивільного стану згідно з законодавством України на даний час є неможливим, оскільки факт смерті особи відбувся на території селища Слов`яносербськ Алчевського району Луганської області, яка з 07.04.2014 року перебуває під окупацією Російської Федерації, тому відновлення порушених прав заявника неможливо в іншій спосіб, як встановлення даного юридичного факту в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.

Відповідно до п.1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року №52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Згідно вказаних Правил державної реєстрації актів цивільного стану в України у зв`язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та на тимчасово окупованих територіях, та території проведення АТО, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, анулювання здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території за місцем звернення заявника.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Наведене свідчить, що факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є доведеним, та враховуючи, що він помер на тимчасово окупованій території, реєстрація його смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі наданих документів є неможливою, а встановлення факту смерті необхідне для отримання свідоцтва про смерть легітимним державним органам, суд приходить до висновку, що вимоги заявника законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця села Липці Харківського району Харківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі міського типу Слов`яносербськ Слов`яносербського району Луганської області.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного тексту судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.Л. Шаренко