Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №404/2340/23 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/2340/23

Номер провадження 2/404/472/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницько го

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Котової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного сумісного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 березні 2023 року звернувся до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 2010 року по 2022 року. Визнання квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . На обґрунтування позову вказав, що він проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 як чоловік і дружина з 2010 року. За час спільного проживання у них народилося двоє спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З самого початку мешкання однією родиною вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали покупки, оплачували сумісно комунальні послуги за квартиру, мали права та обов`язки, що притаманні чоловіку та дружині у шлюбі. Спочатку їх відносин вони разом проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала його матері на праві приватної власності, де він був офіційно зареєстрований. У власності відповідачки також перебувала двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_3 , в якій проживала її мати з сином. В подальшому, а придбали чотирьохкімнатну квартиру без ремонту за адресою: АДРЕСА_4 , проте оформили право власності на ОСОБА_2 та переїхали туди проживати. Але через деякий час в сім`ї почалися непорозуміння. В кінці травня 2022 року дружина переїхала до будинку в АДРЕСА_5 , разом з матір`ю. В телефонній розмові повідимила, щоб він звільнив квартиру до 25 березня 2023 року, оскільки вона має намір її продати. Так як всі його кошти та заощадження, все що він мав та робив для сім`ї були вкладені в ремонт квартири по АДРЕСА_4 , та в будинок її батьків в селі Черняхівка, де вони всі проживали разом в літній час, тому на даний момент він не має можливості придбавати житло, оскільки вважає, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 є їх з ОСОБА_2 спільною власністю в рівних частинах, оскільки придбано ними за спільні кошти в період проживання однією сім`єю.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (т. 1 а.с.25-26).

На виконання вимог ухвали судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 квітня 2023 року позивачем подано позовну заяву (вх. № 19123 від 25.05.2023 року), яка відповідає вимогам статей 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України (т. 1 а.с.29-39).

У зв`язку з чим, ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (т. 1 а.с. 40).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 лютого 2024 року у задоволенні клопотання позивача (вх. № 3783 від 31.01.2023 року), відмовлено. Визнано явку позивача, ОСОБА_1 , в підготовче засідання обов`язковою. Відкладено підготовче засідання (т. 1 а.с.83-84).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 травня 2024 року у задоволенні клопотання позивача, про витребування доказів, відмовлено (т. 1 а.с.128).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 липня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено судове засідання (т. 1 а.с.144).

Представником відповідача подано до суду письмові пояснення, в яких остання просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що механізм придбання спірної квартири виглядав наступним чином: реалізація власного майна та допомога батьків. А саме: відповідачка мала у власності квартиру по АДРЕСА_6 , набуту нею поза межами відносин з позивачем. 07.10.2017 року відповідачка продала квартиру по АДРЕСА_6 і того ж дня придбала квартиру по АДРЕСА_7 . Продаж цієї квартири по АДРЕСА_6 приніс відповідачці 120000,00 грн, які були безпосередньо спрямовані на купівлю нової квартири. Решта суми на квартиру по АДРЕСА_7 на погашення боргу були надані батьками відповідачки. Ці кошти є цільовим дарунком саме відповідачці, а не сім`ї. Протягом всього часу спільного проживання позивач не мав стабільного доходу та офіційного працевлаштування. Квартира по АДРЕСА_8 (101245,00 грн) належала матері позивача, а не самому позивачу. Також відповідач заперечує і факт спільного проживання з позивачем.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову з посиланням на обставини, викладені у письмових поясненнях у справі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Згідно статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься в частині першій статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно вимог статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, положення значених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша, третя статті 89 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18).

Згідно зі статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України судом можуть бути встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Однак, у разі наявності спору про право, такий факт установлюється у порядку позовного провадження. Відтак, позивачем вірно обрано спосіб захисту свого права у порядку позовного провадження, адже між сторонами виник спір щодо поділу майна.

Звертаючись з даною позовною вимогою до суду позивач наводить аргументи про те, що спільно проживав з ОСОБА_2 в одній квартирі, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільні права та обов`язки щодо майна, сплати житлово-комунальних послуг тощо, а також мають спільних дітей.

Відповідачкою заперечується факт спільного проживання з позивачем. Проте, сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 26 січня 2011 року видане Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 155 (том 1 а.с.8)), та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 18 лютого 2015 року видане Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис № 304 (том 1 а.с.8 на звороті)).

Також інші докази, що містяться в матеріалах справи, свідчать про те, сторони проживали тривалий час разом. Зокрема, відповідно до акту про фактичне проживання особи від 10 березня 2023 року, мешканці будинку АДРЕСА_7 : ОСОБА_7 , завідувач будинку АДРЕСА_9 , ОСОБА_8 , що проживає в квартирі АДРЕСА_10 , ОСОБА_9 , що проживає в квартирі АДРЕСА_11 , підтверджують, що громадянин ОСОБА_1 та діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дійсно постійно проживають за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 15, 91).

Згідно акту про фактичне проживання особи за місцем реєстрації від 20 березня 2023 року, мешканці будинку АДРЕСА_8 : ОСОБА_10 , завідувач будинку АДРЕСА_12 , ОСОБА_11 , що проживає в квартирі АДРЕСА_12 , ОСОБА_12 , що проживає в квартирі АДРЕСА_11 , підтверджують, що громадянин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та їх син: ОСОБА_5 , 2011 року народження, ОСОБА_6 , 2015 року народження, дійсно постійно проживали за адресою: АДРЕСА_2 з 2010 року по 2017 рік (т. 1 а.с. 92).

Відповідно до акту про фактичне проживання особи від 10 березня 2023 року, мешканці будинку АДРЕСА_7 : ОСОБА_7 , завідувач будинку АДРЕСА_9 , ОСОБА_8 , що проживає в квартирі АДРЕСА_10 , ОСОБА_9 , що проживає в квартирі АДРЕСА_11 , підтверджують, що громадянин ОСОБА_1 дійсно постійно проживає за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 93).

За змістом акта про фактичне проживання особи від 10 березня 2023 року, мешканці будинку АДРЕСА_7 : ОСОБА_7 , завідувач будинку АДРЕСА_9 , ОСОБА_8 , що проживає в квартирі АДРЕСА_10 , ОСОБА_9 , що проживає в квартирі АДРЕСА_11 , підтверджують, що громадянин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та їх син: ОСОБА_5 , 2011 року народження, ОСОБА_6 , 2015 року народження, дійсно постійно проживали за адресою: АДРЕСА_2 з 2017 року по червень 2022 року (т. 1 а.с. 94).

Відповідно до довідки від 16.08.2013 року, виданої начальником КП ЖЕК № 4 ОСОБА_1, 1975 року народження, мешкає та зареєстрований в АДРЕСА_2 та має такий склад сім`ї: дружина - ОСОБА_2 , 1982 року народження, син ОСОБА_13 , 2011 року народження, без реєстрації (т. 1 а.с. 139).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердили факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, за адресою: АДРЕСА_2 за період з 2007 року по 2018 рік, а потім в спірній квартирі.

Оцінюючи показання свідків, суд вважає, що вони повністю і беззаперечно підтвердили факт спільного проживання сторін однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 127/28507/15 належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Враховуючи наведене вище, аналізуючи подані сторонами докази, як окремо кожен так і в сукупності між собою, суд дійшов до висновку, що позивач із відповідачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2010 року по 2022 рік, адже мали спільні права та обов`язки, які притаманні «подружжю».

Щодо вимог про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ спільного майна суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 27 жовтня 2017 року придбала квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 27 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Драною І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3528 (том 1 а.с.9-11).

Придбання квартири відповідачем підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 11 на звороті).

Водночас, доводи позивача про те, що на придбання цієї квартири були витрачені спільні кошти також підтверджено належними доказами.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 339369503 від 17.07.2023 року ОСОБА_2 була власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 з 01.09.2003 року. Та з ІНФОРМАЦІЯ_8 власником вказаної квартири є ОСОБА_14 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3527, виданий 27.10.2017, видавник: Драна І.В. приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу (т. 1 а.с. 134-138).

Вказана квартира була продана відповідачем. Між ОСОБА_2 , та ОСОБА_15 укладено договір купівлі-продажу від 27 жовтня 2017 року, який посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Драною І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3527 за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 120000,00 грн (т. 1 а.с. 245-247).

При цьому, між ОСОБА_2 , яка діяла від імені ОСОБА_16 , та ОСОБА_15 укладено договір купівлі-продажу від 15 травня 2018 року, який посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Тєрєховою С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 703, квартири АДРЕСА_13 (т. 1 а.с. 114-115).

Так, позивач діяла від імені матері відповідача і відчужила її квартиру. Однак доводи відповідача щодо неналежності коштів з продажу цієї кватири позивачеві суд вважає сумнівними.

Також позивач спростував доводи відповідача про те, що він не працював і не мав доходу. Відповідно до виписки по картці ОСОБА_1 в А-банк за період 21.10.2020-28.03.2024 року сума витрат за період: 1380182,17 грн, сума зарахувань за період: 1380208,17 грн (т. 1 а.с. 111). Відповідно до виписки по картці ОСОБА_1 в monobank за період 09.02.2018-01.07.2021 року сума витрат за період: 995382,72 грн, сума зарахувань за період: 995383,59 грн (т. 1 а.с. 112-113).

Натомість належних, допустимих та достовірних доказів своїх доходів відповідачкою не подано.

Згідно зі змістом статті 60 Сімейного кодексу України, - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За положеннями статті 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У частині четвертій статті 368 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою.

Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).

Суд погоджується з доводами відповідача про часткове придбання квартири за кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_14 . В матеріалах справи містяться відомості з Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 10.08.2023 року ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 68-69), які суд вважає, не достатніми на підтвердження того, що спірна квартира придбана за її особисті кошти та є її особистою власністю.

Таким чином судом встановлено, що під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу (за період з 2010 року по 2022 рік) ними було набуто спільне майно 07 жовтня 2017 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про поділ спільного майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, суд враховує, що відповідно до частини першої, другої статті 70 Сімейного кодексу України, - у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Обставин, які б давали підстави для відступу від рівності часток подружжя судом не встановлено.

А тому суд вважає, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними - по 1/2 частці за кожним.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір 7168,60 грн.

На підставі статей 3, 60, 61, 63, 70, 74 Сімейного кодексу України, статтями 5, 328, 368, 392 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 137, 141, 263-265, 268, 272, 273, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного сумісного майна подружжя, задовольнити повністю.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , з 2010 року по 2022 рік.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 7168,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_15 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_15 .

Повний текст рішення суду складено 30.04.2026 року.

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка