Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №405/2521/26 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/2521/26

Номер провадження 3/404/671/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року суддя Фортечного районного суду м. Кропивницького Поступайло Володимир Васильович, розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №486780 від 11.04.2026, 11.04.2026 встановлено, що ОСОБА_1 ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у тому, що залишив його без нагляду, в результаті чого останній 10.04.2026 о 17 год. 50 хв. залишив місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та був знайдений співробітниками поліції о 23 год. 20 хв. у лісосмузі по вул.Холодноярській, чим порушив ст.150 Сімейного кодексу України.

Вказаними діями, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину вчиненні вказаного правопорушення не визнав, пояснивши, що не ухилявся від виконання передбачених законом батьківських обов`язків, та просив закрити провадження у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, долучивши до матеріалів справи відповідне клопотання з додатками.

На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №486780 від 11.04.2026, долучено наступні докази, досліджені під час розгляду справи: письмові пояснення ОСОБА_1 від 11.04.2026 (а.с.2), довідку про результати проведеної перевірки за повідомленням ОСОБА_1 від 13.04.2026 (а.с.3), копію рапорта ЄО №15255 від 10.04.2026 (а.с.4), акт про застосування службового собаки від 10.04.2026 (а.с.5), фото знайденого неповнолітнього ОСОБА_2 (а.с.6), копії паспорта і витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 (а.с.7, 8), довідку «АРМОР» (а.с.9).

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та заслухавши заперечення ОСОБА_1 , суд вважає, що у діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, з огляду на наступне.

За змістом cт.cт.251, 254-256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення як одне із джерел доказів, є офіційним документом, відповідним чином оформленим уповноваженою особою, у якому, серед іншого, зазначаються відомості про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, та фактично є актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376, зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, з конкретизацією суті порушення.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 ставиться в вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Частиною 1 ст.184 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП є бланкетною, та містить визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього відповідальності, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших норм законодавства.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до сталої судової практики з питань розгляду справ по ухиленню батьків від виховання своїх дітей, наслідком чого може бути і позбавлення їх батьківських прав (зокрема відповідно до пунктів 7, 16 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»), ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу: не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Факт ухилення батька (матері) від виховання та утримання дітей може бути підтверджений письмовими доказами (актами, листами тощо), а також показаннями свідків.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративні правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 року (заява №16347/02) і виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи (справа «Barbera, Messeguand Jabardov. Spain» від 06 грудня 1998 (п. 146).

У цьому контексті ЄСПЛ вказував, що для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

Отже, для кваліфікації діяння особи за ч.1 ст.184 КУпАП суд, керуючись визначеним для кримінального провадження стандартом доказування, на підставі всебічного і повного дослідження всіх обставин справи повинен поза розумним сумнівом встановити факт свідомого нехтування особою передбаченими законодавством, зокрема ст.150 СК України, обов`язками щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Обов`язок щодо доказування згідно з ч.2 ст.251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Так, дослідивши долучені до протоколу про адміністративне правопорушення докази, суд констатує, що їх сукупністю не підтверджені викладені у протоколі про адміністративне правопорушення твердження про ухилення, тобто свідоме нехтування, ОСОБА_1 виконанням передбачених ст.150 СК України обов`язків.

Суд зауважує, що сам факт залишення малолітнім ОСОБА_2 місця свого проживання, зокрема незначний проміжок часу перебування малолітнього ОСОБА_2 поза місцем проживання та факт негайного звернення ОСОБА_1 до поліції для пошуку останнього, безумовно не вказує на ухилення ОСОБА_1 від виконання визначених законом батьківських обов`язків, а з огляду на відсутність достатніх доказів цього (показань свідків, актів, листів тощо) такі твердження є припущенням посадової особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд бере до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 , підтверджені ним у судовому засіданні, згідно з якими він прийшовши з роботи 10.04.2026 о 18:15 год. та не виявивши за місцем проживання свого малолітнього сина, одразу звернувся до поліції та розшуку останнього, що також підтверджується рапортом (а.с.4), та враховує долучені ОСОБА_1 письмові пояснення ОСОБА_4 від 06.05.2026, згідно з якими 10.04.2026 до 17:45 год. вона, будучи тіткою малолітнього ОСОБА_2 , здійснювала нагляд за ним за дорученням його батька, оскільки останнім був на роботі. Разом з тим суд бере до уваги долучені ОСОБА_1 позитивні характеристики, надані: за місцем його роботи в ПП «Агродім-центр» від 14.04.2026, за місцем проживання з житлово-будівельного кооперативу Кіровоградського вищого льотного училища від 15.04.2026, за місцем навчання малолітнього ОСОБА_2 в КЗ «Ліцей Європейська освіта» Кропивницької міської ради» від 14.04.2026, що спростовують викладені у протоколі твердження про ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків.

Відтак, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, витлумачивши усі сумніви на користь особи, яка притягається до відповідальності, суд вважає недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Відповідно до положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, не підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ст.247, ст.ст. 283, 284, 285 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення через Фортечний районний суд м. Кропивницького.

Суддя Фортечного районного

суду м. Кропивницького В.В. Поступайло