Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №207/8049/25 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/8049/25

№ 2/207/796/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського в складі:

головуючого судді Погребняк Т.Ю.

при секретарі Мишалов О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

В С Т А Н О В И В :

10 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача кошти на додаткові витрати на дитину у розмірі 11 560 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що з 23.11.1996 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 16.01.2015 року

шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням того ж суду присуджено сплачувати відповідачу аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу (заробітку). 03.03.2016 року судом видано виконавчий лист та пред`явлено до виконання в органи ДВС, але фактично кошти позивач не отримувала через ухилення відповідача від сплати аліментів, погашення заборгованості відбулося лише коли постало питання про притягнення його до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.

На даний момент донька ОСОБА_4 навчається у 11 класі на дистанційній формі навчання в ТОВ «Атмосферна Школа», навчання відбувається на платній основі. За навчальний 2025-2026 рр. сплата за навчання доньки склала 23 120 грн., що підтверджується довідкою. Тому відповідач повинен сплатити частину витрат у розмірі частини згідно ст. 185 СК України.

Позивач ОСОБА_1 в наданій суду письмовій заяві підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити, розглянути справу без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що має від шлюбу з позивачем двох дітей: ОСОБА_5 і ОСОБА_4 .

Донька ОСОБА_6 навчається в ТОВ «Атмосферна Школа» виключно в системі онлайн і виключно при наявності інтернет зв`язку, що в тепершіній час викликає великий сумнів якості навчання, оскільки не кожен день наявна електрика, інтернет зв`язок, з урахуванням того, що навчання відбувається у воєнний час. При цьому дитина має цілковиту можливість навчатися з відвідуванням загальноосвітнього державного навчального закладу і отримувати якісну безкоштовну освіту. Позивачка заважає доньці навчатися в державному навчальному закладі, де існує безкоштовне навчання, адже у доньки немає ніяких хронічних захворювань, або якихось застережень з цього приводу, тому навчання в режимі онлайн та на платній основі є забаганкою позивачки. Верховний Суд роз`яснив, що додаткові витрати на дитину виникають виключно через особливі обставини (хвороба, розвиток здібностей) і не покриваються основними аліментами, на відміну від поточних витрат (їжа, одяг, секції), які зазвичай входять в аліменти. Для стягнення таких витрат саме позивач має довести їх наявність і особливий характер чеками, довідками лікарів, висновками психологів тощо, а батьки можуть ділити їх разово чи періодично, враховуючи інтереси дитини та можливості обох батьків.

Наразі відповідач офіційно не може працевлаштуватися, вимушений шукати разові заробітки, щоб утримувати себе та сплачувати поточні аліменти на дітей. Вважає, що позивачка не довела особливий характер такого навчання, навпаки позбавила дитину права на отримання загального об`єму навчаня, доступного її одноліткам, тому вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Суд, взявши до уваги позицію позивача, відповідача, вивчивши письмові докази по справі, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Баглійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області (арк.с.9).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарахована до 11 класу на дистанційну форму навчання в ТОВ «Атмосферна Школа», що підтверджується довідкою від 20.11.2025 року (арк.с.13).

Позивач приєдналася до публічного договору про надання освітніх послуг за дистанційною формою здобуття освіти її донькою ОСОБА_7 , що підтверджується публічним договором (арк.с.18-24). Відповідно акту звірки взаємних розрахунків сплата за навчання складає 23 120, 00 грн. (арк.с.15).

Відповідно до ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того чи перебували вони в шлюбі.

Згідно ч.1 ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимогам про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до даної норми обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред`являвся. У такому випадку такий батько зобов`язаний нести додаткові витрати на дитину.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Частина 2 ст. 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що за змістом ст.185 Сімейного кодексу України передбачено участь батьків у додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом), визначаються у твердій грошовій сумі, оскільки йдеться про фактично зазначені або передбачувані витрати.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування-виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Обов`язок покладено саме на позивача довести існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини. У Постанові Верховного суду по справі № 336/1488/19 від 26.08.2020 року зазначено, що «Навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих обставин справ, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже, такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.

Постановою Верховного суду по справі №761/27222/20 від 29.04.2022 року зазначено, що підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання, заняття з репетитором для підготовки до вступу до вищого навчального закладу, придбання посібників не може вважатися розвитком особливих здібностей дитини та відповідно бути особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України.

Під час судового розгляду позивачем не доведено доцільність та вийнятковість здобуття загальної середньої освіти дитиною саме на платній основі, тим більше навчання в режимі онлайн у навчальному закладі, який розташований за межами міста проживання позивача та дитини, відсутні докази того, що питання стосовно обрання такої форми навчання якимось чином узгоджувалось із відповідачем, адже він має такі самі права у контексті ст. 141 Сімейного кодексу України.

Згідно доданих до відзиву довідок органу ДВС протягом останніх двох років відповідачем сплачувались поточні аліменти, однак при цьому мало місце і існування заьоргованості, у разі прострочення їх сплати позивач має передбачене законом право на пред`явлення позові про стягнення пені, однак до визначення підстав для стягнення додаткових витрати вказані обставини не відносяться.

Позивачем не надано доказів ліцензування навчального закладу за встановленим державним зразком, а також обґрунтування необхідності здобуття дитиною середньої загальної освіти саме на платній основі, не обґрунтовано в чому полягає саме поглибленість навчання у такому закладі у порівнянні з державним загальноосвітньім закладом на безоплатній основі.

Згідно ст. 6 Закону України “Про повну загальну середню освіту” в Україні створюються рівні умови для здобуття повної загальної середньої освіти. Кожному забезпечується доступність та якість повної загальної середньої освіти Кожному громадянину України, іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні гарантується безоплатне здобуття у державних та комунальних закладах освіти повної загальної середньої освіти на кожному її рівні за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів один раз протягом життя. Здобуття профільної середньої освіти гарантується за академічним або професійним спрямуванням. Здобуття профільної середньої освіти за будь-яким спрямуванням не обмежує право особи на його зміну, а також на здобуття освіти на інших рівнях освіти.

Згідно ст. 31 Закону юридична особа має статус закладу загальної середньої освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність, що здійснюється на одному чи декількох рівнях повної загальної середньої освіти. Заклад загальної середньої освіти залежно від засновника може бути: приватним - заснованим рішенням фізичної (фізичних) та/або юридичної (юридичних) особи (осіб) приватного права; згідно ст. 45 Закону Заклади освіти можуть провадити освітню діяльність на певному рівні повної загальної середньої освіти виключно на підставі відповідної ліцензії, що видається органом ліцензування відповідно до вимог Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", ліцензійних умов та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

2. Органами ліцензування у сфері загальної середньої освіти є органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України.

3. Рішення про видачу закладу освіти ліцензії приймаються органами ліцензування за місцем провадження освітньої діяльності окремо за кожним рівнем повної загальної середньої освіти із зазначенням місця (місць) провадження освітньої діяльності.

Ліцензія підтверджує спроможність закладу освіти провадити освітню діяльність на певному рівні повної загальної середньої освіти та в певному місці (місцях) провадження такої діяльності відповідно до ліцензійних умов.

4. Ліцензійні умови повинні містити вичерпний перелік вимог до кадрового, навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення, обов`язкових до виконання для започаткування та під час провадження освітньої діяльності на кожному рівні повної загальної середньої освіти, вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії. Ліцензійні умови можуть містити особливі вимоги до провадження освітньої діяльності закладами спеціалізованої освіти.

Отже, позивачем не обґрунтовано наявності особливих обставин, фактів, котрі обумовили здобуття загальної середньої освіти у зазначеному закладі на платній основі ( наявності особливих здібностей дитини, котрі потребують додаткового розвитку у такому закладі, неможливості відвідування закладу державного зразка через хвороби або вади фізичного чи розумового стану тощо) та понесення у зв`язку з цим додаткових витрат на доньку позивачем, тому суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 185 СК України, ст. ст. 12, 81, 137, 141, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.05.2026 року.

Головуючий суддя Погребняк Т.Ю.