Вирок від 20 травня 2026 р. у справі №946/2334/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/2334/26

Провадження № 1-кп/946/372/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________

ВИРОК

Іменем України

21 травня 2026 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у місті Ізмаїлі Одеської області в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162150000246 від 13.03.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кілія Одеської області, громадянина України, не працюючого, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

В С Т А Н О В И В:

I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2026, яка набрала законної сили 10.02.2026, по справі № 946/299/26 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та йому призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Зазначену вище постанову суду ОСОБА_4 особисто отримав 30.01.2026, оскільки він був присутній при розгляді справи та йому було вручено копію постанови.

ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що його позбавлено права керування транспортним засобом вказаною постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до органів правосуддя України, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати вищезазначене рішення суду, підриваючи авторитет органів правосуддя України, у порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, шо набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, ігноруючи судове рішення щодо заборони керування транспортними засобами, здійснював керування транспортним засобом за таких обставин.

Так, 12.03.2026 о 12 год. 06 хв. ОСОБА_4 пересувався по вул. Єдності, 99, в м.Ізмаїлі Одеської області, діючи з вищезазначеним умислом, мотивом та метою, будучи позбавленим судовим рішенням права керування транспортними засобами, нехтуючи вказаними судовими заборонами, керував транспортним засобом – автомобілем марки «Mercedes-Benz 240D», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , до його зупинення співробітниками поліції, тобто умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

II. Стаття (частина статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

«Стаття 382. Невиконання судового рішення

1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -

карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.»

III. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення. В ході судового розгляду він детально розповів про обставини кримінального правопорушення, вказавши, що вчинив його за вищевказаних обставин, та щиро розкаявся в його вчиненні.

Враховуючи, що всі учасники судового провадження не піддали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що у суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, суд, на підставі ч. 3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), за згодою учасників кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, і погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

IV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття.

Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК України підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК України суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися під час судового розгляду, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

V. Мотиви призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, керуючись ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення проти правосуддя.

Згідно з медичною довідкою ОСОБА_4 під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що ОСОБА_4 не належить до осіб з інвалідністю.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. Так, з досудової доповіді, складеної відносно ОСОБА_4 вбачається, що ризики вчинення ним повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні. На думку органу пробації, виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

Частина перша статті 382 КК України передбачає покарання у виді штрафу та позбавлення волі. Обираючи обвинуваченому вид покарання, суд враховує відповідно до ч.2 ст. 53 КК України майновий стан обвинуваченого, який не працює, при цьому у суду відсутні відомості про наявність у нього достатнього для сплати штрафу доходу. Отже, для виправлення обвинуваченого не доцільно застосовувати штраф, навіть в мінімальному розмірі, оскільки у суду немає відомостей про працевлаштування обвинуваченого та наявність у нього достатнього для сплати штрафу доходу.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини, причини та наслідки вчинення кримінального правопорушення, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , дані досудової доповіді, суд, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді 1 року позбавлення волі в межахсанкції ч. 1 ст. 382 КК України. Суд також вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з визначенням йому іспитового строку в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Крім того, з урахуванням вказаних обставин, на думку суду, виправленню ОСОБА_4 сприятиме окрім обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, також додатково покладений обов`язок, передбачений п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Суд переконаний у тому, що визначена міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, і таке покарання призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять в нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

VI. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, запобіжні заходи до нього не застосовувалися.

Арешт на майно в рамках цього кримінального провадження не накладався, речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 369-371, 373-375, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

2. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.

3. На підставі ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

?не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4. Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

5. Згідно з ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, іспитовий строк ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 21.05.2026.

6. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

8. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

9. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду

Одеської області ОСОБА_1