Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №450/1995/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1995/26 Провадження № 3/450/1298/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мусієвський В.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли 21.04.2026 року від ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває на розгляді справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання 14.05.2026 року о 09 год. 30 хв. адмінправопорушник ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився, однак 13.05.2026 року подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю його явки до Пустомитівського районного суду Львівської області, а також необхідністю скористатись професійною правничою допомогою. 14.05.2026 року захисником ОСОБА_1 . Халупко С.В. подано заяву про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись із матеріалами такої через систему «Електронний Суд». Крім цього, з врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просив проводити наступні судові засідання в режимі відеоконференції, оскільки місцем здійснення ним адвокатської діяльності є м. Київ. Розгляд справи відкладено на 21.05.2026 року о 09 год. 30 хв.

14.05.2026 року Пустомитівським районним судом Львівської області надано відповідь на заяву захисника ОСОБА_1 . Халупко С.В. щодо ознайомлення із матеріалами справи через систему «Електронний Суд».

Розглянувши подану заяву про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, приходжу до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших Законів України.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Нормами КУпАП не врегульовано питання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. З метою додержання принципу законності, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Відтак, ч. 1 ст. 336 КПК України визначено вичерпний перелік підстав для можливості здійснення дистанційного судового провадження.

Водночас, захисником ОСОБА_1 . Халупко С.В. не надано доказів на підтвердження існування обставин, передбачених ч. 1 ст. 336 КПК України, а також не обґрунтовано необхідність призначення судових засідань в режимі відеоконференції за вказаних обставин.

З цього приводу слід зазначити, що доказів на підтвердження неможливості прибуття захисника Зініч В.О. Халупко С.В. до Пустомитівського районного суду Львівської області у зв`язку із перебуванням останнього у м. Києві, суду не надано.

Враховуючи належне транспортне сполучення між м. Київ та м. Пустомити, суд не вбачає обставин, які б могли ускладнити участь захисника Халупко С.В. в судовому засіданні.

Слід також зазначити, що введений на території України режим воєнного стану не обмежує прав осіб на пересування в межах України, за винятком певних територій.

Таким чином, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, передбачених ч. 1 ст. 336 КПК України, суду не надано.

З огляду на викладене, вважаю за необхідне відмовити у задоволенні заяви захисника Зініч В.О. Халупко С.В. про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви захисника ОСОБА_1 Халупко Сергія В`ячеславовича про проведення судових засідань в режимі відеоконференції – відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Мусієвський В.Є.