Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №734/2409/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/2409/25 Головуючий у 1 інстанції Соловей В.В.

Провадження № 33/4823/70/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі:

Головуючого - судді Салая Г.А.,

захисника – Савченка В.А. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Савченка В.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року,

У С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп судового збору.

Місцевим судом установлено, що 18 травня 2025 року о 08:34 год на 97 км автодороги М01 в с. Кіпті Чернігівського району Чернігівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом “Jeep Cherokee”, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку проводився у медичному закладі у лікаря-нарколога та підтверджується висновком лікаря КНП «Козелецька ЛІЛ» Козелецької селищної ради від 18 травня 2025 року.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Савченко В.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову суду незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що порушено порядок огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий огляд ОСОБА_1 було проведено особою, що не має відповідних для цього навичок та знань. На думку апелянта, судом безпідставно не застосовано норми міжнародного права при розгляді справи, адже результат огляду ОСОБА_1 знаходиться в межах міжнародних норм (0,70 та 0,35 проміле) і не може свідчити про перебування його у стані алкогольного сп`яніння. Зазначає, що суд не звернув уваги, що складання та проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 проводилося неналежним суб`єктом, адже він перебуває на військовій службі та керував транспортним засобом, що належить військовій частині. Також суд не звернув уваги на безпідставну зупинку ОСОБА_1 .

У засіданні апеляційного суду захисник підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити з викладених в ній підстав.

ОСОБА_1 у засідання апеляційного суду не з`явився, судом був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Вказане положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи. яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

У відповідності до ст. 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім усього, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735.

Згідно п. 6 розділу І вказаної Інструкції… огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції…. установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до п. 9 Розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 334044 від 18.05.2025 року, ОСОБА_1 власноруч його підписав (а.с. 9).

Згідно із Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 15.05.2025, у ОСОБА_1 виявлені ознаку алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву, тремтіння пальців рук, огляд не проводився, від підпису якого він відмовився. (а.с. 5).

Згідно пунктів 16, 20, 22 розділу третього Інструкції № 1452/735, єдиним документом, який складається за результатами огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я і таким, що підтверджує перебування водія транспортного засобу в тверезому стані або в стані алкогольного сп`яніння є висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 58 від 18.05.2025 року, виданого лікарем КНП «Козелецька лікарня інтенсивного лікування», ОСОБА_1 18.05.2025 року о 09:03 год перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 6).

Згідно Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.05.2025, черговим лікарем ОСОБА_2 , вбачається, що за результатами огляду у ОСОБА_1 виявлене алкогольне сп`яніння (у висновку, зокрема, зазначено, що: датою і точним часом огляду ОСОБА_1 є 09.03 година 18 травня 2025 року; у п. Ромберга не стійкий, пальцево-носова проба з легким промахуванням; відомості про останнє вживання алкоголю вино вчора о 18.00, 350 мл, зі слів обстежуваного сьогодні приймав корвалол, каптопрес, бісопролол; використання технічних засобів: Drager Alcotest 5820, № ARNA-0493, о 09.03 0.70‰, о 09.23 0.35‰). (а.с. 60,61).

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

На відеозаписі події об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Із цього відеозапису видно, як на блокпосту було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . На запитання поліцейського чи вживав водій алкогольні напої, останній відповів, що “сьогодні не вживав”. Під час спілкування поліцейський вбачає ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, зміна забарвлення шкіряного покриву, виражене тремтіння пальців рук, та пропонує пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою приладу “Драгер” або проїхати до медичного закладу, на що водій погодився пройти огляд у медичному закладі. Видно, як водій здійснює продуття приладу у лікарні, результат якого становив 0,70 проміле, проти результату водій не заперечував, та наголошував на вживанні напередодні сухого вина і ліків. Поліцейський повідомляє про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз`ясняє права та обов`язки, ознайомлює з Висновком медичного огляду, водія було відсторонено від керування. Поліцейський оформляє протокол, ознайомлює із його змістом. Будь-яких заперечень водій не виказував.

Отже, апеляційний суд визнає цей відеозапис достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, зафіксовано факт його керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Вказані докази в своїй сукупності узгоджуються між собою та доповнюють один одного, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у своїй об`єктивності, та правомірно взяті до уваги місцевим судом як докази підтвердження вини вчинення водієм ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, і з таким висновком повністю погоджується апеляційний суд.

Посилання захисту щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції на блок посту мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби.

Не є слушними доводи захисту про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому до нього діє спеціальний порядок розгляду даних справ, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП, оскільки положення цієї статті свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водій транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень. Тому для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду на підставі ст. 266 КУпАП, які проводять працівники поліції.

Твердження апелянта про безпідставне не застосування норми міжнародного права при розгляді справи, адже на думку захисту, результат огляду ОСОБА_1 знаходиться в межах міжнародних норм (0,70 та 0,35 проміле) і не може свідчити про перебування його у стані алкогольного сп`яніння, є неправильним і являється довільним та хибним тлумаченням норм міжнародного законодавства.

Так, у відповідності до п. 5 ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974 року, в ньому міститься норма про те, що в національних законодавствах країн – учасників Конвенції повинно бути передбачено положення, які стосуються керування транспортними засобами під впливом алкоголю, а також максимально допустимий рівень алкоголю в крові чи у повітрі, що видихається. Зокрема, максимально допустимий рівень алкоголю у повітрі, що видихається, не повинен бути більшим за 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

У цьому випадку вказана норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів Конвенції, настає алкогольне сп`яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 %о у повітрі, що видихається, що і має місце в Україні, де установлено мінімальний показник рівня алкоголю у повітрі, що видихається водієм - 0,2 %о. Порушень норм національного та міжнародного законодавства при розгляді справи в суді першої інстанції апеляційний суд не вбачає, оскільки лікарем у медичному закладі за допомогою газоаналізатора установлено рівень алкоголю у повітрі, що видихається ОСОБА_1 в 0,70, 0,35 %о.

Твердження у скарзі про те, що огляд на стан сп`яніння був проведений з порушенням вимог Інструкції щодо порядку проведення огляду, оскільки такий огляд проведено особою, що не має відповідних для цього навичок та знань апеляційним судом визнається упередженим і до уваги не приймається. Спосіб, у який було встановлено алкогольне сп`яніння ОСОБА_1 не суперечить вимогам законів та підзаконних актів, а тому доводи захисника з цього приводу не заслуговують на увагу. Крім того, це питання було предметом розгляду місцевого суду, якому надано належної правової оцінки.

Враховуючи, що судом не установлено недотримання працівниками поліції вимог КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, суд, оцінивши кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, визнав їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність достатньою для того, щоб дійти висновку щодо доведеності вини у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 а) Правил дорожнього руху.

Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, стороною захисту не наведено та під час апеляційного розгляду не установлено.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладене судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Апеляційний суд при цьому наголошує, що будь-яке порушення чинних на транспорті правил може призвести до тяжких наслідків, включаючи загибель людей, а керування транспортними засобами в стані сп`яніння украй небезпечне саме внаслідок того, що особа, яка керує транспортним засобом, не може у повній мірі його контролювати.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника Савченка В.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяГ. А. Салай