Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №591/3747/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/3747/26

Номер провадження 22-ц/816/2133/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Щербаченко М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Сумського державного університету Світайла Андрія Олексійовича на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2026 року, постановлену у м. Суми у складі судді Северинової А.С., в цивільній справі № 591/3747/26 за скаргою представника Сумського державного університету Світайла Андрія Олексійовича, стягувач: ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: старший державний виконавець Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красуля Дмитро Андрійович, на постанови державного виконавця, -

в с т а н о в и в :

03 квітня 2026 року представник скаржника Сумського державного університету Світайло А.О. звернувся до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, у якій просить скасувати постанови у виконавчому провадженні №80606781 від 26 березня 2026 року про відкриття виконавчого провадження та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та від 01 квітня 2026 року про накладення штрафу у зв`язку з невідповідністю цих постанов рішенню суду від 17 березня 2026 року у цивільній справі №591/17009/25.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2026 року вказану скаргу повернуто скаржнику без розгляду.

Не погоджуючись із цією ухвалою місцевого суду, представник Сумського державного університету Світайло А.О. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати; скасувати постанови державного виконавця від 26 березня 2026 року № 80606781 про відкриття виконавчого провадження та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та від 01 квітня 2026 року про накладення штрафу у зв`язку з невідповідністю цих постанов рішенню суду від 17 березня 2026 року у цивільній справі № 591/10709/25.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що представник Сумського державного університету звернувся до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просить скасувати постанови у виконавчому провадженні № 80606781, а саме: від 26 березня 2026 року про відкриття виконавчого провадження та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, а також постанову від 01 квітня 2026 року про накладення штрафу.

Скарга обґрунтована тим, що зазначені постанови не відповідають рішенню суду від 17 березня 2026 року у цивільній справі № 591/10709/25. Зокрема, на думку скаржника, державний виконавець, порушуючи вимоги статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», розпочав примусове виконання рішення, яке фактично вже було виконано, та не на підставі виконавчого документа, передбаченого статтею 3 цього Закону. Крім того, виконавчі дії здійснювалися щодо вимог, які не відповідають ані змісту виконавчого документа, ані рішенню суду, що призвело до безпідставного відкриття виконавчого провадження та накладення штрафу.

При цьому у тексті скарги помилково було зазначено номер справи № 591/17009/25 замість правильного № 591/10709/25. Водночас зазначена технічна описка не стала підставою для відмови у відкритті провадження за скаргою.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2026 року скаргу повернуто без розгляду у зв`язку з ненаданням документа, що підтверджує повноваження представника скаржника.

Враховуючи, що у межах цього виконавчого провадження представником боржника 30 березня 2026 року державному виконавцю подано заяву (супровідний лист) про виконання рішення суду, до якої додано сканкопію довіреності на підтвердження повноважень представника, наявні підстави для застосування п. 1 ч. 4 ст. 448 ЦПК України, оскільки документ, що посвідчує повноваження представника, раніше вже подавався.

Зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на відсутність серед додатків до скарги документа, який підтверджує повноваження представника, однак не врахував, що до скарги було додано докази подання такого документа раніше у межах виконавчого провадження.

Так, представником боржника 30 березня 2026 року державному виконавцю подано заяву (супровідний лист) про виконання рішення суду, до якої долучено сканкопію довіреності, що підтверджує його повноваження. Отже, наявні підстави для застосування п. 1 ч. 4 ст. 448 ЦПК України, оскільки відповідний документ уже подавався раніше.

12 травня 2026 року від представника стягувача ОСОБА_1 – адвоката Формова В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін. Зазначає, що вимога апелянта про скасування постанов державного виконавця є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки суперечить п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, з огляду на те, що суд першої інстанції не приймав рішення по суті розгляду скарги. Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, шо копія довіреності представника була наявна в додатках до скарги, а саме – містилась в заяві (суповідний лист) про виконання рішення суду, проте така обставина не підтверджується наявними у справі доказами. До того ж суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі позбавлений можливості досліджувати докази та надавати їм оцінку. Також за нормами законодавства суд не має можливості самостійно встановлювати в межах якої справи звертається скаржник при оскарженні дій/бездіяльності виконавця у виконавчому провадженні.

19 травня 2026 року від представника Сумського державного університету Світайла А.О. надійшли письмові пояснення, в яких заперечує проти відзиву на апеляційну скаргу та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

За п.6 ч.1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37, 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення скарги заявнику (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України), розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає.

У статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина 1 статті 18 ЦПК України).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Статтею 447-1 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У відповідності до ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Скарга повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

До скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Постановляючи ухвалу про повернення скарги без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог п. 1 ч. 4 ст. 448 ЦПК України до скарги не додано довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника скаржника. Доводи представника скаржника про наявність копій таких документів у матеріалах справи судом відхилені, оскільки до суду надійшли виключно матеріали скарги у справі № 591/3747/26, провадження № 4-с/591/9/26, серед яких зазначені документи відсутні.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як зазначалось раніше, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 448 ЦПК України до скарги додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За змістом ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреність фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

За нормами ч.ч. 1,2 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Згідно інформації, наявній в системі «Електронний суд», звертаючись 03 квітня 2026 року до суду зі скаргою на постанови державного виконавця, представник Сумського державного університету до скарги надав: копію постанови про відкриття виконавчого провадження; копію постанови про розмір витрат; копія постанови про накладення штрафу; копію наказу № 0616 від 24 березня 2026 року; копію заяви від 30 березня 2026 року; копію наказу № 0695-ІІ від 01 квітня 2026 року; копію заяви від 02 квітня 2026 року; копію табелю обліку робочого часу від 25 березня 2026 року; копію розрахункового листку за березень 2026 року; накладну про відправлення копії скарги № 4000013968955 від 02 квітня 2026 року; накладну про відправлення копії скарги №4000013968963 від 02 квітня 2026 року; опис вкладення відправлення ОСОБА_1 ; опис вкладення відправлення ОСОБА_2 .

Тобто копії документу, шо посвідчує повноваження представника скаржника, до скарги не надано, що і не заперечує представник скаржника.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що до скарги на постанови державного виконавця надано доказ про те, що документ на підтвердження повноважень раніше подавався.

Так, як зазначає представник скаржника, в поданій ним суду скарзі номер справи, в межах якої скаржником порушується питання здійснення судового контролю, вказано невірно, а тому суд першої інстанції при вирішенні питання позбавлений можливості пересвідчитися у наявності доказів представництва, дослідивши матеріали відповідної справи.

Також посилання заявника в приєднаних до скарги документах (заявах на ім`я державного виконавця від 30 березня 2026 року та від 02 квітня 2026 року) про надання копії довіреності представника університету до матеріалів виконавчого провадження, не можна вважати виконанням вимог п. 1 ч. 4 ст. 448 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції позбавлений можливості ознайомитися зі змістом довіреності та переконатися в обсязі наданих представнику повноважень, зокрема представляти інтереси юридичної особи в суді.

Згідно з частиною 5 статті 448 ЦПК України, якщо скаргу подано з порушенням вимог частин 3 або 4 цієї статті, суд повертає її без розгляду протягом чотирьох днів після надходження.

З огляду на те, що скарга не відповідала вимогам частини 4 статті 448 ЦПК України, оскільки до неї не додано довіреність або інший документ, шо посвідчує повноваження представника скаржника, суд першої інстанції законно повернув її без розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення скарги представника скаржника Сумського державного університету без розгляду.

Відтак, підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про призначення додаткової судової економічної експертизи, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник стягувача просить здійснити розподіл судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги та відшкодувати стягувачу витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом зазначеної апеляційної скарги, стягнувши з Сумського державного університету витрати на правничу допомогу за розгляд апеляційної скарги в сумі 20000,00 грн.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У відповідності до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За положенням ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що відшкодування витрат можливо у справах позовного провадження, якщо інше не врегульовано діючим законодавством.

Так, відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

При цьому положеннями статті 452 ЦПК України не врегульоване питання щодо стягнення з заявника на користь заінтересованої особи судових витрат у випадку повернення скарги на рішення чи бездіяльність державного виконавця.

Повернення судом скарги на рішення державного виконавця по суті скаргу не вирішує, а тому правові підстави для стягнення з боржника на користь стягувача витрат на правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 452 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника Сумського державного університету Світайла Андрія Олексійовича залишити без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - А.П. Сидоренко

Судді: О.І. Собина

М.В. Щербаченко