Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №589/2108/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/2108/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Прачук О. В.

Номер провадження 33/816/1200/26 Суддя-доповідач Басова В. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Басова В. І., з участю секретаря судового засідання Баришевої А.І., захисника Хомича А.М. (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми апеляційну скаргу захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Хомича Андрія Миколайовича на постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.04.2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

встановила:

Постановою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.04.2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за те, що 29 квітня 2025 року о 17 год 03 хв. по вул. Чехова,11 у с-щі Вороніж він керував мотоблоком ДТЗ 576Д без номерних знаків з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння шкіри обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння категорично відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Хомич А.М. в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою та просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення у діях його підзахисного.

В обґрунтовування апеляційних вимог посилається на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована.

Зазначає, що висновки суду про наявність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Стороною захисту заявлялося клопотання про виклик свідків, однак суд першої інстанції його не розглянув, чим порушив право на захист та принцип змагальності сторін.

Працівниками поліції порушено вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки матеріали справи не містять доказів законної підстави для зупинки. Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 у справі №686/11314/17 зазначив, що у разі незаконної зупинки водій не зобов`язаний виконувати подальші вимоги поліції, зокрема щодо проходження огляду на стан сп`яніння.

Мотоблок ДТЗ-576Д не є транспортним засобом у розумінні законодавства України, оскільки: не призначений для перевезення людей чи вантажу; не підлягає державній реєстрації; для керування ним не потрібне посвідчення водія; він не включений до переліку транспортних засобів, затвердженого Держстандартом України; згідно з керівництвом з експлуатації не призначений для використання на дорогах загального користування. Отже, керування мотоблоком не утворює складу правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Сторона захисту зазначає, що ознаки алкогольного сп`яніння, зазначені у протоколі, не були озвучені особі на місці події, що позбавило можливості ефективно реалізувати право на захист. Під час складання адміністративних матеріалів працівники поліції не забезпечили належного роз`яснення прав, передбачених ст.268 КУпАП, чим істотно порушили процедуру оформлення матеріалів справи.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначив, що апелянт не ознайомлений з матеріалами справи, оскаржувану постанову на руки не отримував, тому був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу та викласти у ній мотиви незгоди з таким рішенням суду. Відносно невеликий строк на апеляційне оскарження, та необізнаність апелянта з матеріалами даної справи є суттєвою перепоною у доступі до правосуддя відтак вважає, що такий строк має бути поновлений з метою захисту прав та реалізації завдань держави передбачених ст. 3 Конституції України.

В судовому засіданні захисник Хомич А.М. апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній. Просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення у діях його підзахисного.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначає наступне .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено. За змістом ч. 1 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником.

Як убачається з матеріалів справи, постанова судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області ухвалена 03 квітня 2026 року. Водночас, повний текст постанови доставлено до електронного кабінету захисника лише 08 квітня 2026 року, а особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно із супровідним листом, направлено 14 квітня 2026 року.

За таких обставин сторона захисту була об`єктивно позбавлена можливості своєчасно ознайомитися з повним текстом судового рішення, належним чином підготувати правову позицію та подати апеляційну скаргу в межах процесуального строку, встановленого законом.

Апеляційну скаргу подано захисником через підсистему «Електронний суд» 17 квітня 2026 року, тобто невідкладно після отримання повного тексту постанови, а її реєстрація судом 20 квітня 2026 року зумовлена тим, що скаргу подано у вихідний день.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що пропуск строку на апеляційне оскарження стався з причин, які не залежали від волі сторони захисту, а тому такі причини є поважними. З огляду на необхідність забезпечення права особи на доступ до правосуддя та апеляційний перегляд судового рішення, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.

Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до п. 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року № 1413/27858 (далі - Інструкція) ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря- фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п.7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому законом порядку огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані, зокрема, алкогольного сп`яніння, згідно із ознаками такого стану.

Як убачається з матеріалів справи, постановою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.04.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові водія транспортного засобу від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних і допустимих доказах, яким суд надав оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 315332 від 29.04.2025 року, у якому зафіксовано, що 29.04.2025 року о 17 год 03 хв. В с-щі Вороніж по вул. Чехова, 11 водій ОСОБА_1 керував мотоблоком ДТЗ 576Д б/н з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння шкіри обличчя, від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння водій категорично відмовився;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, переглянутим і апеляційним судом, з якого убачається, що по дорозі рухався мотоблок із невеликим причепом під керуванням ОСОБА_1 . Працівники поліції зупинили транспортний засіб та під час спілкування з водієм попросили його надати документи для перевірки. На запитання поліцейського чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, останній зазначив «Так». У зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або пройти відповідний медичний огляд у закладі охорони здоров`я. Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, сказавши: «Давай не будемо». Працівниками поліції йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені законодавством України, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться у Шосткинському міськрайонному суді Сумської області. Водій зазначив, що клопотань не має. У подальшому працівниками поліції відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водій ОСОБА_1 від підпису в протоколі та надання письмових пояснень відмовився, що було зафіксовано працівниками поліції за допомогою засобів відеозапису.

Відеозапис із нагрудної камери інспектора поліції, який значиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, і у відповідності до положень ст.251 КУпАП є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, не містить ознак монтажу чи інших недоліків, з нього достатньо повно убачаються детальні обставини вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення, що цілком підставно було ураховано суддею першої інстанції при розгляді справи.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання сторони захисту про виклик та допит свідків, у зв`язку з чим було порушено право на захист та принцип змагальності сторін, апеляційний суд вважає безпідставними.

Відповідно до положень КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний забезпечити всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, однак виклик свідків є необхідним лише у випадку, коли їх показання можуть мати істотне значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню.

Як убачається з матеріалів справи, обставини події були належним чином зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, а також на відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції, який був безпосередньо досліджений судом першої інстанції. Зазначені докази є послідовними, взаємоузгодженими та достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

При цьому стороною захисту не наведено переконливих доводів щодо того, які саме істотні для справи обставини могли бути додатково підтверджені чи спростовані допитом працівників поліції, та яким чином їх неприбуття вплинуло на правильність ухваленого рішення.

Апеляційний суд також зазначає, що саме по собі незадоволення клопотання про допит свідків, як і не вирішення по суті окремого процесуального питання не може вважатися безумовною підставою для скасування судового рішення, якщо такі обставини не спричинили істотного обмеження процесуальних прав особи та не позначилися на повноті й всебічності судового розгляду. Чого у даній справі встановлено не було.

Щодо посилання апелянта на порушення працівниками поліції вимог ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Закон України «Про національну поліцію» надає працівникам поліції повноваження зупинити транспортний засіб у випадках, перелік яких міститься у статті 35 цього Закону. Відповідно до вказаної статті: поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Аналіз ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.

Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначеними у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з приписами ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи. Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.

Апеляційний суд також зазначає, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Так, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою для притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій може перебувати в стані алкогольного сп`яніння, то факт недоведення йому працівниками поліції причини зупинки, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.

Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції під час спілкування з водієм виявили у нього явні ознаки алкогольного сп`яніння, а сам водій підтвердив факт вживання алкогольних напоїв. За таких обставин у працівників поліції були законні підстави вимагати від водія проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до вимог ст.266 КУпАП та Правил дорожнього руху України.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду у справі №686/11314/17, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки наведені у зазначеній справі обставини не є тотожними обставинам даного провадження, а саме по собі твердження щодо можливої відсутності первинної підстави для зупинки транспортного засобу не спростовує факту відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння за наявності очевидних ознак такого сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що мотоблок ДТЗ-576Д не є транспортним засобом, а експлуатація мотоблоку не є керуванням транспортним засобом, що є складовою ст.130 КУпАП , апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Визначення терміну «транспортний засіб» наведено в п.1.10 Правил дорожнього руху України, згідно з яким транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Тобто, проаналізувавши дану норму Правил, можна дійти висновку, що у випадку, коли мотоблок служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, то в цьому випадку він є повноправним учасником дорожнього руху і вважається транспортним засобом, а тому особа, що керує таким транспортним засобом повинна нести відповідальність за керування ним у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише у разі присвоєння йому номерного знаку та за наявності посвідчення водія у особи, яка ним керує.

Механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду, викладених в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду №278/3362/15-к від 01.03.18, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів.

Апеляційний суд зауважує на тому, що санкцією ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування будь-якими транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, та наголошує, що керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння має ознаки правопорушення підвищеного рівня суспільної небезпечності, оскільки несе загрозу як життю і здоров`ю самого водія, так і інших учасників дорожнього руху.

З огляду на викладене, мотоблок, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху на проїжджій частині, офіційно визнається транспортним засобом, за керування яким в стані алкогольного сп`яніння та відмову від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було повідомлено особі ознаки алкогольного сп`яніння, а тому було порушено право на захист, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили мотоблок із причепом під керуванням ОСОБА_1 та під час спілкування з ним перевіряли документи. На запитання поліцейського щодо вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 підтвердив факт такого вживання. Після цього працівники поліції, у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, запропонували водію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я. Однак ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився, зазначивши: « ОСОБА_3 не будемо».

При цьому з відеозапису не вбачається будь-яких заперечень з боку ОСОБА_1 щодо нерозуміння суті вимог поліцейських, підстав проведення огляду чи необхідності уточнення ознак сп`яніння. Також відсутні дані про те, що особа була позбавлена можливості скористатися правовою допомогою чи іншим чином реалізувати своє право на захист.

Сам по собі факт не озвучення у повному обсязі всіх ознак алкогольного сп`яніння під час спілкування на місці зупинки транспортного засобу не свідчить про істотне порушення процедури, оскільки матеріали справи в сукупності підтверджують наявність у працівників поліції підстав для пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння, а відмова водія від такого огляду є зафіксованою належним чином.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про не роз`яснення прав, передбачених ст.268 КУпАП. З дослідженого судом відеозапису вбачається, що працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 його права та обов`язки, повідомили про порядок та місце розгляду справи, зокрема про те, що справа розглядатиметься у Шосткинському міськрайонному суді Сумської області. При цьому ОСОБА_1 повідомив, що клопотань не має.

Сам по собі факт відмови ОСОБА_1 від підписання протоколу та надання письмових пояснень не свідчить про порушення його процесуальних прав, оскільки така відмова є способом реалізації ним власної процесуальної поведінки та була належним чином зафіксована працівниками поліції за допомогою технічних засобів відеозапису.

Крім того, із відеозапису вбачається, що після пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився від його проходження, сказавши: « ОСОБА_3 не будемо», чим фактично висловив небажання проходити як огляд на місці зупинки, так і медичний огляд у закладі охорони здоров`я.

Таким чином, наведені апелянтом доводи не містять підстав для висновку про незаконність або необґрунтованість постанови суду першої інстанції та не можуть бути підставою для її скасування.

Враховуючи такі обставини, апеляційний суд вважає, що постанова Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2026 року ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є законною й обґрунтованою, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлені.

Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно й об`єктивно дослідив матеріали справи та обґрунтовано встановив наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Обставин, які б свідчили про необхідність закриття провадження, під час апеляційного розгляду не встановлено. Невизнання вини розцінюється судом як обрана лінія захисту з метою уникнення відповідальності.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, за результатами апеляційного розгляду суд має право залишити постанову без змін, а скаргу - без задоволення, або скасувати чи змінити постанову.

Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни немає. У зв`язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись статтями 294, 295 КпАП України,

постановила:

Клопотання захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Хомич Андрія Миколайовича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Хомич Андрія Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2026 року залишити без задоволення, а постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2026 року, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Басова