Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №732/420/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/420/26

Провадження № 2/732/381/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді – Бойко А. О.,

у присутності секретаря судового засідання – Пінчук С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та утримання дружини до досягнення дитиною повноліття,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Городнянського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати аліменти з дати пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Крім цього, позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь та утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягувати аліменти з дати пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 18.11.2023 між нею та відповідачем укладений шлюб. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тривалий час сторони проживають окремо, дитина перебуває на утриманні позивачки. Відповідач не виконує свого обов`язку по утриманню дитини, матеріальної допомоги не надає, з дитиною не спілкується, цим самим ухиляється від виконання свого батьківського обов`язку. Спільне життя з відповідачем не склалося, спільного господарства не ведуть. Угода про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнута.

Оскільки позивачка не працює, так як перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3 років, а тому не має змоги на достатньому забезпечити дитину та себе.

Відповідач на даний час проходить військову службу та має стабільний заробіток, а тому може сплачувати аліменти.

Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2026 року, позов прийнятий до розгляду; відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання позивачка не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

До початку розгляду справи по суті 29.04.2026 позивачка ОСОБА_1 подала до суду письмову заяву з проханням розглянути справу за її відсутності; позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні. Також у поданій заяві позивачка вказала, що не заперечує щодо заочного розгляду справи (а. с. 22).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Клопотання позивачки про розгляд справи без її участі судом задоволено.

15.05.2026 позивачка ОСОБА_1 подала до суду письмову заяву, в якій уточнила анкетні дані дитини ОСОБА_3 , а саме зазначила його вірне по батькові – « ОСОБА_4 », у зв`язку з чим просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати аліменти з дати пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне поштове повідомлення про отримання ним судової повістки про виклик до суду (а. с. 28).

Від відповідача відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений. Заяв чи клопотань також не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За змістом ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, якщо відповідач не повідомив суд про причини неявки та якщо від нього не надійшов відзив, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів, у разі згоди на це позивача.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_2 у розумінні ст. 130 ЦПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не надав відзиву на позов, позивачка не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлена відповідна ухвала від 20.05.2026.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, надані докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.

Згідно із ст. 180 Сімейного Кодексу України (далі – СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Городнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 18 листопада 2023 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів внесено актовий запис № 86. Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а. с. 8).

З дослідженого у судовому засіданні свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 установлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Чернігів, його батьками значаться: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а. с. 6).

Згідно з витягами з реєстру з територіальної громади від 03.03.2026 ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 зареєстрована теж за вказаною адресою (а. с. 3 зв., 7).

З листа заступника начальника відділу обслуговування громадян №3 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.03.2026 убачається, що ОСОБА_1 станом на

01.03.2026 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області як отримувач допомоги при народження дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01.07.2024 по 31.07.2024 (а. с. 9).

За інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 за звітний 2026 рік отримала 8647,00 грн доходу (а. с. 10-11).

Згідно з довідкою про доходу від 29.11.2025 №339, виданою в/ч НОМЕР_3 , загальний дохід військовослужбовця ОСОБА_2 за період з 01.11.2024 по 31.10.2025 склав 999745,64 грн (а. с. 12).

Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Так, ч. 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

При цьому, згідно із ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено у 2026 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років – 2817 гривень.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного духовного і соціального розвитку.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ст. 181, 182 СК України дають підстави для висновку про те, що суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів, у разі їх сплати, перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами, враховувати матеріальне становище сторін, а також має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).

Враховуючи те, що малолітня дитина проживає з позивачкою, знаходиться на її утриманні, відповідач є особою працездатного віку, законодавчо на останнього покладено обов`язок забезпечення, утримання та виховання власної дитини, у зв`язку з чим враховуючи вимоги ст. 182 Сімейного кодексу України, беручи до уваги те, що будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідачем суду надано не було, суд стягує з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.03.2026 (дати подання позову до суду) і до досягнення дитиною повноліття.

Суд зазначає, що позивачка не позбавлена права звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину в разі зміни матеріального стану відповідача, а відповідач, за наявності підстав, має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років, суд зазначає таке.

Статтею 48 Конституції України гарантовано право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Відповідно до статті 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання підчас вагітності та уразі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Отже, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

У зв`язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивачка не має змоги працювати і утримувати себе.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

У постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

У добровільному порядку питання щодо утримання дружини сторони не вирішили.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини у меншому розмірі, ніж просить позивачка, а тому суд вважає за можливе стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи стягнення з 20.03.2026 (день подачі позовної заяви), до досягнення дитиною трирічного віку.

Згідно із ст. 79 СК України, аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Оскільки зазначене рішення ухвалюється на користь позивачки, яка звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за дві позовні вимоги у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 80, 84, 91, 180-184, 191 СК України, статтями 12, 13, 81, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 279, 280-284, 352, 353, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та утримання дружини до досягнення дитиною повноліття, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 березня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки заробітку (доходів) відповідача, починаючи стягнення з 20 березня 2026 року до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду підлягає до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Направити відповідачу ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити відповідачу, що він має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення складене і підписане 20.05.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя А. О. Бойко