Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №731/133/26 — Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/133/26

Провадження №2/731/191/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

21 травня 2026 року с-ще Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Смаглюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 , звернулася до Варвинського районного суду Чернігівської області із зазначеним позовом, пред`явивши вимогу щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, на весь період навчання, але не довше ніж до досягнення донькою 23 років, починаючи з моменту досягнення донькою повноліття і до закінчення нею навчання чи до досягнення нею 23-річного віку, залежно від того, яка з цих підстав настане першою.

На обґрунтування заявлених вимог сторона позивача посилається на те, що між нею та відповідачем 21 лютого 2007 року було укладено шлюб який у подальшому на підставі рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2015 року було розірвано. Від шлюбних відносин з відповідачем у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З підстав відсутності добровільної участі відповідача у матеріальному забезпеченні доньки на період її неповноліття, з відповідача стягувались аліменти у примусовому порядку згідно рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2024 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилося 18 років, у зв`язку з чим відповідні стягнення були припинені.

Разом з тим сторона позивача вказує, що остання навчається у Відокремленому структурному підрозділі Київського індустріального фахового коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури на денній формі навчання, у зв`язку з чим не може повноцінно працевлаштуватись, тобто потребує відповідної фінансової допомоги належного розміру, яку відповідач добровільно не надає.

Позивач зазначає, що всі витрати, які здійснюються для забезпечення нормального життя доньки на період її навчання, оплата лікарських засобів та заходів щодо її реабілітації, є занадто обтяжливими для позивача, а відповідач в добровільному порядку відмовляється приймати участь у витратах на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, хоча має задовільний стан здоров`я та можливість надавати матеріальну допомогу, адже він працевлаштований та має відповідний дохід, особи які перебувають на утриманні відповідача відсутні як і стягнення за іншими виконавчими провадженням.

У зв`язку з цим, оскільки вирішення вказаного спору у добровільному порядку не виявляється за можливе, позивач була вимушена звернутися до суду із вказаним позовом про стягнення аліментів на утримання доньки на період її навчання до досягненням нею 23 років у примусовому порядку.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2026 року провадження у справі відкрито та призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження на 24 квітня 2026 року, яке у подальшому з підстав першої неявки відповідача у судове засідання було відкладене до 21 травня 2026 року.

22 квітня 2026 року сторона позивача звернулась з клопотанням про долучення до матеріалів справи Довідки на підтвердження проходження навчання ОСОБА_3 (а.с. 29, 30).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку (а.с. 25, 35) . У прохальній частині позову вказала на розгляді справи без її участі та участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог. Проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с. 3)

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, засобами поштового зв`язку (а.с. 27, 38), а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 28, 37). Відзиву на позовну заяву чи заяв з процесуальних питань від відповідача не надійшло.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 у судове засідання також не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с. 26, 36). Причину своєї неявки до суду не повідомляла.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про місце, дату і час судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подавав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України проводить заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначений позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , свідченням чого є копія відповідного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

Відповідно до рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2025 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 10).

Відповідно до рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2024 року, з ОСОБА_2 стягувались аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11, 12).

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 17 листопада 2025 року підтверджується закінчення передбаченого строку для даного виду стягнення, дитиною досягнуто повноліття (а.с 13).

Як вбачається із довідки № 153 від 25 березня 2026 року виданої директором ОСОБА_4 . Відокремленого структурного підрозділу Київського індустріального фахового коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури, про те, що ОСОБА_3 у 2023 році вступила до Відокремленого структурного підрозділу Київського індустріального фахового коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури і зараз навчається на ІІІ курсі денної форми навчання за державним замовленням по спеціальності 076 «Підприємство та торгівля», спеціалізація «Маркетингова діяльність». Дата завершення навчання – 30 червня 2026 рік (а.с. 30), свідченням чого є також копія студентського квитка (а.с. 9).

Таким чином, беручи до уваги те, що матеріали справи не містять інформації щодо дострокового припинення ОСОБА_3 такого навчання, з наведеного вбачається, що повнолітня донька сторін по справі, якій ще не виповнилося 23 роки, проходить навчання на денній формі у Відокремленому структурному підрозділу Київського індустріального фахового коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури, кінцевий термін закінчення навчання – 30 червня 2026 року.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що повнолітня ОСОБА_5 дійсно потребує матеріальної допомоги у зв`язку з її навчанням.

Норми статті 199 СК України не передбачають обов`язкову реєстрацію дитини з одним із батьків, а лише передбачають, що вона повинна проживати з одним із батьків.

Скориставшись своїм правом, передбаченим вищевказаною нормою закону, позивач і звернулася до суду з позовом.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач по справі є батьком – ОСОБА_3 , яка набула повноліття, при цьому ще не досягнула віку 23 років та продовжує навчання у закладі освіти, і потребує матеріальної допомоги у зв`язку з таким навчанням, шляхом його поліпшення за рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 200 СК України, визначаючи розмір аліментів на утримання повнолітньої дитини у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, суд ураховує матеріальне становище дитини, яке потребує поліпшення у зв`язку з її навчанням; наявність у платника аліментів місця роботи та можливості сплачувати аліменти, задовільний стан здоров`я дитини та відповідача, наявність у відповідача інших утриманців – дружини та другої неповнолітньої доньки; а також ту обставину, що положення ч. 2 ст. 182 СК України про мінімальний гарантований розмір аліментів, не поширюється на повнолітніх дітей, які продовжують навчання.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, доньки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач має вік, який відноситься до періоду активної трудової діяльності людини, відомості щодо наявності у нього стану інвалідності чи підстав вважати його непрацездатним матеріали справи не містять. Також, в матеріалах справи відсутні відомості про наявність у відповідача на праві власності, володіння та/або користування майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, а також про витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи. Крім того, судом також не встановлено наявності у нього інших утриманців.

Проаналізувавши всі обставини справи у їх сукупності та взаємозв`язку, а саме: матеріальне становище дитини, що потребує поліпшення у зв`язку з її навчанням; наявність у платника аліментів можливості сплачувати аліменти, задовільний стан здоров`я дитини та відповідача, оскільки відомості щодо їх інвалідності чи наявності тяжких хронічних захворювань у суду відсутні, суд приходить до висновку щодо необхідності стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 на період її навчання у заявленому позивачем розмірі - однієї четвертої частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, розмір якого буде достатнім для належного забезпечення матеріальних потреб доньки ОСОБА_5 на період її навчання.

Разом з тим стороною позивача було заявлено вимогу про стягнення аліментів, починаючи з моменту досягнення донькою повноліття і до закінчення нею навчання чи до досягнення нею 23-річного віку, залежно від того яка з цих обставин настане першою.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Оскільки позивач не надав доказів на підтвердження вживання заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення останнього від їх сплати, підстави для стягнення аліментів за минулий час відсутні, тож в частині позовних вимог про стягнення аліментів з моменту досягнення донькою повноліття, слід відмовити.

Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача та стягується з нього в дохід держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 247, 259, 260, 263-265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на користь повнолітньої доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), яка навчається, у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на весь період навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23 років, починаючи з 19 березня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судові витрати в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Рішення у частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко