Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №521/3964/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/3964/26

Номер провадження № 2/521/4332/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" травня 2026 р. м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І.О..

за участю секретаря судового засідання Коржеван В.А.

розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту припинення трудових відносин,-

ВСТАНОВИВ:

До Хаджибейського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту припинення трудових відносин.

Підставою для такого позову вказує, що ОСОБА_1 була працівником ФОП ОСОБА_2 і в 2020 році вона пішла до декретної відпустки за доглядом за другою дитиною. Будь-яких повідомлень про звільнення, ані про інші дії позивачка не отримувала. В подальшому після початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 року місто Мелітополь було окуповано. На теперішній час з`ясувалося, що станом на 05.03.2026 в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація по позивачці щодо припинення трудових відносин з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 . Відповідна інформація була отримана позивачкою листом 11390-12024/М-06/В-1500/26.

Ухвалою суду від 20 березня 2026 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи у суді.

Крім того, повідомлення Відповідача було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, ознайомившись з доводами сторін, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 була працівником ФОП ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

В 2020 році вона пішла до декретної відпустки за доглядом за 2-ю дитиною. Будь-яких повідомлень про звільнення, ані про інші дії позивачка не отримувала.

В подальшому після початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 року місто Мелітополь було окуповано.

На теперішній час з`ясувалося, що станом на 05.03.2026 в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація по щодо припинення трудових відносин з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 .

Відповідна інформація була отримана позивачкою на своє звернення до ПФУ листом 11390-12024/М-06/В-1500/26. Відповідно до такого листа «Дані до реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, що надходять з джерел, передбачених статтею 18 Закону №2464, зокрема відомостей про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано, і з якої сплачено страхові внески, що надходять від Державної податкової служби України в порядку міжвідомчого обміну.

Станом на 05.03.2026 в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація по Вам щодо припинення трудових відносин з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 .

Також повідомляємо, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність ОСОБА_2 (далі - страхувальник) припинено 29.04.2020.

Органи Пенсійного фонду України лише володіють інформацією, яка надходить від осіб, зазначених у статті 4 Закону № 2464-VI, та не мають повноважень щодо самостійного виправлення/внесення даних в облікові картки застрахованих осіб.

Отже, з приводу виниклої ситуації рекомендуємо Вам звернутися до суду для винесення судового рішення щодо припинення трудових відносин з ФОП ОСОБА_2 »

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 278744112941 від 17.03.2026 року ФОП ОСОБА_3 припинила свою діяльність 29.04.2020 року, однак не внесли жодних відомостей до даних в облікові картки застрахованих осіб, належним чином не звільнила позивачку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із частиною першою статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року у справі №1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі №1-5/2008 вказав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Згідно зі ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ч. 2 ст. 2 КЗпП України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно з ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08 червня 2001 року «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою» та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за № 554/5745, зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачка в 2020 році перебувала у відпустці за доглядом за дитиною, перебуваючи працівником ФОП ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 278744112941 від 17.03.2026 року ФОП ОСОБА_3 припинила свою діяльність 29.04.2020 року, однак не внесли жодних відомостей до даних в облікові картки застрахованих осіб, належним чином не звільнила позивачку і фактично вона до теперішнього часу є працівником ФОП, якого вже не існує.

Таким чином, на сьогодні трудові відносини між сторонами фактично не існують, однак процедура припинення трудових відносин відповідно до законодавства України про працю повністю не виконана з вини відповідача по справі, яка припинила свою діяльність у 2020 році.

З урахуванням вищевикладеного, існує порушення права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України, тобто припинення трудових відносин.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 258-259, 267 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту припинення трудових відносин задовольнити.

Встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) та ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) у зв?язку з звільненням ОСОБА_1 з посади на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 29.04.2020 року.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Поліщук