Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №947/38861/25 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/38861/25

Провадження № 1-кп/947/612/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 року Київський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480000921 від 20.07.2025 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, із середньо освітою, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2025 року до Київського районного суду міста Одеси скерований обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025162480000921 від 20.07.2025 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.

В процесі розгляду справи прокурор Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 за погодженням керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_7 відповідно до ст.ст.338,341 КПК України, змінено обвинувачення у кримінальному провадженні №12025162480000921 від 20.07.2025 року відносно ОСОБА_6 .

Так, 19.07.2025 приблизно о 19 год 15 хв, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 будучи в стані алкогольного сп?яніння, побачив, як ліву ногу його дружини - ОСОБА_8 оглядає його знайомий - особа з інвалідністю 3 групи ОСОБА_5 , в результаті чого у ОСОБА_6 , через ревнощі, виник злочинний умисел, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

В подальшому, цього ж дня приблизно о 19 год. 16 хв. ОСОБА_6 будучи в стані алкогольного сп?яніння, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, діючи умисно наніс лезом ножа, який тримав у правій руці, два удари в живіт та один удар в грудну клітку потерпілого ОСОБА_5 .

В результаті умисних дій ОСОБА_6 спричинено ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді: колото-різаної рани м?яких тканин верхньої третини живота ліворуч, яка проникає в черевну порожнину та супроводжується внутрішньочеревною кровотечою (200 мл крові), а також легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров?я, у вигляді: колото-різаної рани м?яких тканин нижньої третини живота ліворуч - непроникаючої в черевну порожнину; колото-різаної рани м?яких тканин грудної клітки праворуч - непроникаючої в праву плевральну порожнину.

Після цього, ОСОБА_6 пішов з місця вчинення кримінального правопорушення, а ОСОБА_5 з указаними тілесними ушкодженнями був доставлений до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня N? 10» Одеської міської ради, де йому надано невідкладну медичну допомогу.

Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, за кваліфікуючими ознаками – умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, визнав повністю, та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при обставинах викладених в зміненому обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєного ним злочину, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: ОСОБА_6 пояснив, що раніше їх будинок пограбували, він прокинувся, побачив чоловіка з монтуванням в руках, злякався, собака прогнала нападника, але з того часу він гостро реагує на події. В день подій, 19.07.2025 року вони повернулися з дня народження знайомого ОСОБА_10 , де він вживав спиртні напої. Потім дружина з двома собаками породи «Алабай» вийшла на прогулянку, він в цей час сидів на дивані та заснув, прокинувся від стрибка собаки на нього. Прокинувшись він побачив, що дружина сидить біля нього, плаче, позаду неї він побачив якогось чоловіка, який тримав його дружину за ногу. В цей час, він взяв ніж зі столу, завдав удару ножем по цьому чоловіку, але коли він розгледів, впізнав потерпілого, пішов до сусіда викликати швидку допомогу. Він звернувся до сусіда тому, що у нього та дружини поганий зір, часу шукати окуляри не було, тому побіг до сусіда викликати швидку допомогу. Він з потерпілим товаришує протягом тридцяти років, сварок між ними не було, умислу спричинити тілесні ушкодження не було, це сталося раптово, у зв`язку з тим, що він тільки проснувся і не міг з орієнтуватися, що відбувається, злякався, що знову на них напали, тому наніс удар ножем. У скоєному щиро кається,вибачається перед потерпілим за свої дії, просив суворо його не карати.

Враховуючі, що відповідно до ст.338 ч.3 КПК України в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України, потерпілому ОСОБА_5 вручено обвинувальний акт із зміненим обвинуваченням відносно ОСОБА_6 , роз`яснено право підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що він не буде підтримувати відносно ОСОБА_6 , обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, у нього відсутні вимогу матеріального та морального характеру до ОСОБА_6 , не заперечує проти призначення покарання обвинуваченому не пов`язане із позбавленням волі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_6 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_6 , дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.1 ст. 121 КК України за кваліфікуючими ознаками - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному, відсутність вимог матеріального характеру у потерпілого.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, вчинення злочину щодо особи з інвалідністю.

Суд враховує думку прокурора щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання з застосуванням ст. 75 КК України.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, публічно вибачився перед потерпілим за свої дії,враховуючи обставини які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття у скоєному, наявність обтяжуючих обставин, думка потерпілого, який не має вимог матеріального та морального характеру до обвинуваченого, просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає доцільним і можливим призначити покарання ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Крім того, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 з застосуванням вимог ст. 75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_5 не заявлявся.

Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 338, 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395, 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_6 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ « ОСІ » скасувати, звільнити з під варти в залі суду

На підставі частини 5 статті 72 КК України, зарахувати ОСОБА_6 у строк відбуття покарання у виді позбавлення волі, період попереднього ув`язнення з 20.07.2025 року по 20.05.2026 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Скасувати арешт накладений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 23.07.2025 року на футболку білого кольору зі слідами РБК, мобільний телефон марки «РОСО» чорного кольору з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар»; чохол чорного кольору від мобільного телефону.

Речові докази: футболку білого кольору зі слідами РБК, мобільний телефон марки «РОСО» чорного кольору з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар»; чохол чорного кольору від мобільного телефону, повернути за належністю ОСОБА_6 .

Скасувати арешт накладений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 23.07.2025 року на ковдру зі слідами РБК та зріз ковдри зі слідами РБК, предмет схожий на кухонний ніж (лезо та рукоятка), футболку та штани з нашаруванням РБК.

Речові докази: ковдру зі слідами РБК та зріз ковдри зі слідами РБК, предмет схожий на кухонний ніж (лезо та рукоятка), футболку та штани з нашаруванням РБК, знищити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 23.07.2025 року на шльопанці (капці) темно-синього кольору зі слідами РБК, труси темно-синього кольору за слідами РБК, бриджі бежевого кольору зі слідами РБК, розрізана футболка-поло з механічними пошкодженнями та слідами РБК.

Речові докази: шльопанці (капці) темно-синього кольору зі слідами РБК, труси темно-синього кольору за слідами РБК, бриджі бежевого кольору зі слідами РБК, розрізана футболка-поло з механічними пошкодженнями та слідами РБК,- знищити.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1