Вирок від 20 травня 2026 р. у справі №946/2002/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/2002/26

Провадження № 1-кп/946/351/26

ВИРОК

Іменем України

21 травня 2026 року місто Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 , законний представник обвинуваченого ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 ,

потерпілий ОСОБА_7 , законний представник потерпілого ОСОБА_8 , представник потерпілого ОСОБА_9 ,

представник ювенальної превенції ОСОБА_10 ,

психолог ОСОБА_11 ,

провівши у місті Ізмаїл Одеської області відкрите судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162150000025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ізмаїла, Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, який ніде не вчиться, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлені наступні фактичні данні.

29 листопада 2025 року близько 19 години 19 хвилини неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в приміщенні кафе «Т-Спрінт Кафе», яке знаходиться в приміщенні магазину «Таврія-В» ТОВ «Таврія-В» за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, проспект Незалежності, 181, на ґрунті раптово виниклого конфлікту та раптово виниклих неприязних стосунків зі своїм знайомим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров`я людини, реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень іншій особі, розуміючи противоправний характер своїх дій,передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті своїх дій у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень та бажаючи настання таких наслідків, наніс кулаком лівої руки три удари в область обличчя потерпілому ОСОБА_7 . Далі, ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого єдиного умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , перебуваючи на території автостоянки магазину «Таврія-В» ТОВ «Таврія-В» за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, проспект Незалежності, 181, наніс ОСОБА_7 два удари кулаком правої руки та три удари кулаком лівої руки в область обличчя останнього. В результаті протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: синця на повіках лівого ока з переходом на виличну ділянку, синця на лівій щоці, забійної рани в лівому куті ротової порожнини з переходом на підборіддя, крововиливу на слизовій оболонці нижньої губи, які при звичайному перебігу, мають незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більш, як шість днів, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та закритого перелому лобового відростка

верхньо-щелепової кістки зліва без зміщення уламків, яке не викликало загрозливих для життя явищ, але при звичайному своєму перебігу, призводить до розладу здоров`я строком понад 3 тижні (більше ніж 21 день) та має ознаки тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення. В ході судового розгляду він детально розповів про обставини кримінального правопорушення та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини справи, викладені в обвинувальному акті. Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що кримінальне правопорушення він вчинив за вище описаних обставинах через те, що не обдумав наслідки своїх дій. У скоєному кається.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї провини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву обставини справи, які викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого.

У зв`язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що стосуються особи обвинуваченого.

При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Потерпілий ОСОБА_7 та його законний представник потерпілого ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового розгляду були повідомлені належним чином. Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про можливість за відсутності потерпілого та його законного представника з`ясувати всі обставини судового розгляду, відповідно до ст. 325 КПК України прийшов до висновку про проведення судового розгляду без участі вказаних осіб.

Аналізуючи досліджені у справі докази в їх сукупності, суд вважає їх достовірними, оскільки кожне з них доповнюється і підтверджується сукупністю інших доказів.

Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки ОСОБА_4 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

При призначенні покарання суд, відповідно до ст. 65-67 КК України враховує характер і міру громадської небезпеки вчиненого злочину, дані, які характеризують особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують і пом`якшують покарання, висновок органу пробації.

Обставин, які б згідно ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

До обставин, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

З урахуванням усіх обставин справи, особи обвинуваченого, відсутність тяжких наслідків вчиненого ним правопорушення, керуючись вимогами карного закону і передбачених цим законом санкцій, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства.

Речові докази розподіляються відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Розглянувши цивільний позов ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 про стягнення із законного представника обвинуваченого ОСОБА_12 – ОСОБА_5 2218грн 32коп. на відшкодування матеріальної шкоди від злочину та 5000грн на відшкодування моральної шкоди, суд вважає його обґрунтованим та підлягаючим задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Законний представник потерпілого ОСОБА_8 подала цивільний позов до обвинуваченого до початку судового розгляду.

В судовому засіданні цивільний відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_8 визнала в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно наданих документів витрати позивача на лікування потерпілого ОСОБА_7 склали 2218грн 32коп. Тому відшкодуванню підлягає вказана сума і тому підлягають задоволенню вимоги про відшкодування матеріальної шкоди цивільного позивача.

Відповідно до положень ст. 23,1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як роз`яснено судам в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Факт заподіяння моральної шкоди цивільному позивачу від неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_4 знайшов повне підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами.

Суд, визначаючи розмір шкоди, виходить з вищенаведених норм, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Тому суд встановлює розмір моральної шкоди в межах позовних вимог в сумі 5000грн.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 є неповнолітнім, то стягнення вище вказаних сум має здійснюватися за рахунок цивільного відповідача ОСОБА_5 – законного представника обвинуваченого.

Керуючись ст. 369 –371, 373 –375 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на один рік та шість місяців. На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межи України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, вид якої може бути визначеним уповноваженим органом з питань пробації; пройти навчальні курси «Небайдужі: базові емоційні потреби та соціальна взаємодія» та «Інтенсив працевлаштування» на онлайн платформі «Prometheus» з отриманням відповідного підтвердження.

До набрання вироком законної сили запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 не обирати.

Скасувати арешт речових доказів по справі, накладений ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2026 року. Речові докази: чотири відеофайли: «1.dav», «2.dav», «3.dav», «4.dav» із записами з камер відеоспостереження за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, проспект Незалежності, 181, які вилучені 13 січня 2026 року та зберігаються на оптичному диску CD-RW – зберігати в матеріалах провадження.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) 2218грн 32коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 5000грн на відшкодування моральної шкоди, а разом 7218 (сім тисяч двісті вісімнадцять)грн 32коп.

На вирок може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд впродовж 30 діб з моменту його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеськім апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Під час судового провадження судом застосовувалися Правила організації ефективного кримінального судочинства, які введені в дію рішенням Ради суддів України № 14 від 28 лютого 2020 року, та з якими можна ознайомитись на сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за посиланням: https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, у розділі «Громадянам», вкладка «Проект «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін», а також у секретаря судового засідання.

СУДДЯ Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1