Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №946/9412/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/9412/25

Провадження № 2/946/1950/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання - Воронової В.Є.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2025 року позивач звернулась до суду з позовними вимогами, які заявою від 31 березня 2026 року уточнила та просить встановити факт того, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 є дружиною та чоловіком; визначити, що частки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є рівними та становлять по 1/30 частці кожному; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном; визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/10 частку житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що письмовою відповіддю приватного нотаріусу Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Перелигіної В.В. №138/02-14 від 07 листопада 2025 року, позивачу було повідомлено про неможливість видачі свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно, у зв`язку з тим, що неможливо встановити частку у спадщині ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після померлої ОСОБА_3 та факт фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном ОСОБА_5 .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення справи або слухання справи за його відсутністю не направляв. Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були дружиною та чоловіком все життя, укладали шлюб у 1940 року в с. Холмське. Після смерті ОСОБА_3 в будинку продовжував проживати чоловік ОСОБА_4 , він сплачував комунальні платежі, утримував будинок. У 2001 року помер ОСОБА_4 та після його смерті в будинку проживав син ОСОБА_5 , робив поточні ремонти, платив комунальні послуги та підтримував будинок у належному стані.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва № 1531 про право особистої власності на житло, виданого Ізмаїльським міжміським бюро технічної інвентаризації 19 лютого 1993 року, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 належить 1/10 частка житлового будинку з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, встановлено, що частки у праві спільної сумісної власності на 1/10 частку житлового будинку з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є рівними та становлять по 1/30 частці кожному.

Відповідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в ст. 21 цього Кодексу.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 04 листопада 2016 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Частиною 1 статті 524 ЦК УРСР (1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 84416110 від 06 березня 2026 року, наданого приватним нотаріусом Перелигіною В.В., інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно ст. 315 ЦПК України в судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звернулась до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд вправі встановити факт родинних відносин між фізичними особами.

Згідно абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

В свою чергу п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31.03.1995 року зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_3 являється чоловік ОСОБА_4 , що підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , допитаних в судовому засіданні в якості свідків.

Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.

Згідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.549 ЦК УРСР (1963 року) - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв станом на 2003 рік, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, в редакції, яка діяла станом на 2003 рік, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, ЗУ «Про власність», ЗУ від 07.12.1990 року № 553-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25.12.1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.03.1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13.04.1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами. За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у по господарських книгах.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 вступив у володіння спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено поясненнями, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , тобто вважається таким, що фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 04 листопада 2016 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з 1/30 частки житлового будинку з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка йому належала на праві власності та 1/10 частка вказаного будинку він прийняв після смерті дружини ОСОБА_3 , але не оформив належним чином своїх спадкових прав.

Частиною 1 статті 524 ЦК УРСР (1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 84416304 від 06 березня 2026 року, наданого приватним нотаріусом Перелигіною В.В., інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 - відсутня.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_4 являється син ОСОБА_5 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 06 вересня 1948 року Черновицьким міським бюро ЗАГС.

Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.

Згідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.549 ЦК УРСР (1963 року) - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв станом на 2003 рік, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, в редакції, яка діяла станом на 2003 рік, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 вступив у володіння спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено поясненнями, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , тобто вважається таким, що фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 19 березня 2021 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_5 , згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/30 частка житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка йому належала на праві власності та 2/10 частки вказаного будинку він прийняв після смерті батька ОСОБА_4 , але не оформив належним чином своїх спадкових прав.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 84416449 від 06 березня 2026 року, наданого приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Перелигіною В.В., інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 - відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_5 являється донька ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим 24 квітня 2024 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 , виданим 09 листопада 1991 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після ОСОБА_5 , що підтверджено заявою від 17 вересня 2021 року у спадковій справа № 9/2021, тобто вважається такою, що фактично прийняла спадщину.

Письмовою відповіддю приватного нотаріусу Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Перелигіної В.В. №138/02-14 від 07 листопада 2025 року, позивачу було повідомлено про неможливість видачі свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно, у зв`язку з тим, що неможливо встановити частку у спадщині ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після померлої ОСОБА_3 та факт фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном ОСОБА_5 .

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивачів неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачами вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 525, 529, 549 ЦК УРСР (1963 року), ст. ст. 16, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1225, 1261, 1262, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ) до Ізмаїльської міської ради, Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 62, код ЄДРПОУ 26569223), про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 є дружиною та чоловіком.

Визначити, що частки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є рівними та становлять по 1/30 частці кожному.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном.

Визнати за ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/10 частку житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19 травня 2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар