Суд: Хмельницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 19 травня 2026 р.
Справа: №686/8231/26
Суддя: Преснякова А. А.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/8231/26
Провадження № 33/820/413/26
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А. за участю секретаря судового засідання Романової А.В.
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Богача А.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Богача А.А. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 10.03.2026 о 04:55 по вул. Польовій, 1/1А у м. Хмельницькому, в порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху керував автомобілем "BАЗ-21074", номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Стан сп`яніння встановлений за допомогою приладу «Drager 6810», результат огляду – 1.64 проміле.
Постановою суддіХмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнанийвинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Богач А.А. просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді суду першої інстанції змінити та призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду зазначає, що про зміст та мотиви оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо 14.04.2026 року, після отримання копії.
На обґрунтування доводів по суті апеляції зазначає, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами, що підтверджується довідкою від 10.03.2026 року, тому неможливо позбавити особу того права, якого вона фактично та юридично не має.
Посилається на п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», яким передбачено, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданніОСОБА_1 та його захисник Богач А.А. підтримали доводи апеляційної скарги, просили змінити постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року та призначення стягнення без застосування до ОСОБА_1 позбавлення права керування транспортними засобами.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його захисника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Щодо поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження
Відповідно до вимог частини 2 статті 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.
Так, у пункті 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 4 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що для того, що б доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до приписів ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Зі змісту статті 289 КУпАП вбачається, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
24 квітня 2026 року захисник ОСОБА_2 через поштове відділення «Укрпошта» звернулася до суду з апеляційною скаргою на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року, яка зареєстрована канцелярією суду 28 квітня 2026 року, очевидно пропустивши встановлений законодавством строк апеляційного оскарження, при цьому просить його поновити. Поважність причин такого пропуску обґрунтовує тим, щопро зміст та мотиви оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо 14.04.2026 року, після отримання копії.
Апеляційний суд визнає наведені вище обставини поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження та, з метою ефективного та належного забезпечення права особи на доступ до правосуддя, враховуючий незначний строк пропуску – 1 день, вважає можливим поновити апелянту строк апеляційного оскарження постанови судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року.
Щодо оскарження постанови по суті.
Відповідно до вимог статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Богач А.А. не оскаржуючи постанову по суті правопорушення, просить не застосовувати до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ході апеляційного розгляду встановлено, що зміст оскаржуваної постанови судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, відповідає вимогам, передбаченим статтями 283-284 КУпАП, справу суддею першої інстанції розглянуто повно та всебічно, відповідно до вимог статті 280 КУпАП.
Суд встановив, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
Свою вину за порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 визнав повністю та розкаявся. Захисник не оскаржує факт доведення наявності у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, тому апеляційний суд, застосовуючи положення статті 294 КУпАП, не перевіряє ці обставини.
Щодо доводів сторони захисту про зміну постанови та призначення стягнення без застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, зазначаю наступне.
Згідно зі статтею 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
За приписами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до частин 2 та 4 статті 30 КУпАП, позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суддя за результатами розгляду цієї справи, застосовував до правопорушника стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції, вважає його правомірним, а відповідні доводи сторони захисту щодо можливості застосувати до ОСОБА_1 лише стягнення у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами, неспроможними.
Статтею 24 КУпАП встановлені види адміністративних стягнень, серед яких є штраф та позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Відповідно до частини 2 статті 25 КУпАП, за одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. Позбавлення права керування транспортними засобами може застосовуватися як основне, так і додаткове адміністративне стягнення.
Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Таким чином, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною нормою, встановлено основне та обов`язкове додаткове адміністративне стягнення: штраф та позбавлення права керування транспортними засобами відповідно.
Зауважую, що законодавець у санкції не передбачив можливість альтернативи основного та додаткового покарань, тому дискреційні повноваження суду обмежені імперативно встановленими нормами при обранні та застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Окрім того, чинне адміністративне законодавство не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми.
Ті обставини, що ОСОБА_1 щиро розкаюється та визнає свою провину, не є підставою для незастосування до водія обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. В інакшому випадку, порушуватиметься принцип правової визначеності, який є невід`ємною складовою верховенства права, та гарантує, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
Так само Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності дотримання принципу правової визначеності. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (такий висновок викладений у справах «Steel and others v. The United Kingdom» та «Sunday Times v. United Kingdom»).
Звертаю увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, є одним із тих правопорушень, які мають підвищену ступінь суспільної небезпеки, оскільки безвідповідальний підхід водіїв та порушення ними правил заборони керування транспортними засобами в стані сп`яніння, зокрема алкогольного, є причиною досить великої кількості аварій. Для керування транспортним засобом немає значення ступінь алкогольного сп`яніння (легке сп`яніння чи важке), оскільки є чітка імперативна заборона сідати за кермо у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.
Доводи апеляційної скарги захисника, що суд не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, коли особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала, також не заслуговують на увагу, оскільки відсутність наразі у ОСОБА_1 посвідчення водія не перешкоджає позбавленню його права керування транспортними засобами протягом строку визначеного судом, оскільки суд позбавив останнього не самого посвідчення водія (документу), а саме права керування транспортними засобами, що узгоджується із п. 23 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» та п. 7 «Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія», згідно яких у разі коли за отриманням посвідчення водія звертається особа, позбавлена в установленому порядку права на керування транспортними засобами, після оформлення посвідчення водія уповноважений працівник ТСЦ МВС викликає поліцейських для його вилучення. У такому разі оформлене посвідчення водія вважається виданим, але особа його не отримує.
Також існує усталена судова практика (правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20), що відсутність у особи посвідчення водія не є обставиною, яка унеможливлює застосування до неї адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вказана правова позиція ґрунтується на тому, що додаткове покарання полягає у забороні здійснення діяльності з керування транспортними засобами, незалежно від факту наявності у винного відповідного посвідчення. Закон не містить заборони щодо призначення такого покарання особам, які де-факто керували транспортом, не маючи права на це.
Крім того, встановлена поведінка ОСОБА_1 , який свідомо керував транспортним засобом без наявності посвідчення водія, свідчить про підвищену суспільну небезпеку таких дій, що унеможливлює досягнення мети покарання без застосування відповідного обмеження у виді заборони подальшого керування ним транспортними засобами.
Таким чином, вважаю, що в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Суддя суду першої інстанції дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та правильно визначив вид стягнення і його розмір у межах, установлених частиною 1 статті 130 КУпАП, у межах строку, передбаченого статтею 38 КУпАП.
З урахуванням наведеного, доходжу висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Богача А.А., оскільки відсутні підстави для зміни або скасування постанови судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 289, 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИЛА:
Поновити захиснику особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокату Богач А.А. строк апеляційного оскарженняпостанови судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року.
Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Богача А.А. залишити без задоволення.
Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua