Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №465/8406/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/8406/25

1-кп/465/429/26

Вирок

Іменем України

20.05.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025142370000405 від 15.09.2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вільнюс, Литва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст.389 КК України, -

встановив:

30.08.2024 засудженого ОСОБА_4 , в приміщенні Франківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області, ознайомлено з порядком та умовами відбування призначеного вироком Франківського районного суду міста Львова від 11.06.2024 покарання у виді 2 років пробаційного нагляду, в тому числі роз`яснено, що ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконання засудженим обов`язків, передбачених ст. 49-1 КВК України, за невиконання яких передбачена кримінальна відповідальність. Однак, ОСОБА_4 маючи умисел на ухилення від відбування призначеного йому вироком Франківського районного суду міста Львова від 11.06.2024 (судова справа № 465/2726/24, провадження №1-кп/465/908/24) остаточного покарання у виді 2 років пробаційного нагляду, без поважних на те причин усупереч покладених на нього судом обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України, ухилився від відбування даного покарання, що проявилося у вчиненні трьох адміністративних правопорушень. Однак, ОСОБА_4 , маючи умисел на ухилення від відбування призначеного йому вироком Франківським районним судом м. Львова від 11.06.2024 покарання у виді 2 років пробаційного нагляду, усупереч покладених на нього судом обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України, ухилився від відбування даного покарання, будучи ознайомлений з правилами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, 21.10.2024 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, про що відносно останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 340 грн., 03.10.2024 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, про що відносно останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 340 грн., 08.07.2025 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. З ст. 173-2 КУпАП, про що відносно останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 605 грн. 60коп. у зв`язку із чим останньому виносились попередження про можливість притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 389 КК України у разі порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Суд вважає недоцільним дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежується допитом обвинуваченого в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.3 ст. 389 КК України, оскільки останній ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставин, як відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

З огляду на викладене, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії кримінального проступку, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, мету вчинення суспільно небезпечного діяння, особу ОСОБА_4 , який раніше судимий, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, у зв`язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання у виді обмеження волі у межах санкцій статті ч. 3 ст. 389 КК України.

Окрім цього, як встановлено судом ОСОБА_4 засуджений вироком Франківського районного суду м.Львова від 07.05.2026 року у справі №465/1161/26 за ст.390-1 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік. На підставі ст.71 КК України з урахуванням положень ч.1 ст.72 КК України, до даного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 11.06.2024 року та за вироком Франківського районного суду м.Львова від 03.07.2024 року та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі.

У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

За таких обставин, остаточне покарання обвинуваченому слід обрати на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних кримінальних правопорушень - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням.

На переконання суду, призначене покарання буде достатнє для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності з застосуванням ч. 4 ст.70 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому в межах даного кримінального провадження не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374, 615 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 389 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного за цим вироком, більш суворим покарання, яке призначено вироком Франківського районного суду м.Львова від 07.05.2026, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати починаючи з дня прибуття і постановлення на облік засудженого у виправному центрі.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1