Вирок від 20 травня 2026 р. у справі №465/952/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/952/26

1-кп/465/859/26

Вирок

Іменем України

21.05.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 12026142370000013 від 09.01.2026, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вільнюс, Литовської Республіки, громадянина України, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, одруженого, найманого працівника готелю «Рудольф», із третьою групою інвалідності, раніше судимого, востаннє вироками:

Франківського районного суду м. Львова від 07.05.2026 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, з урахуванням ст. 71, ч.1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попередніми вироками, до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 3 (три) місяці,

Франківського районного суду м. Львова від 20.05.2026 у справі №465/8406/25 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим покаранням за вироком Франківського районного суду м. Львова від 07.05.2026, до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 3 (три) місяці,

Франківського районного суду м. Львова від 20.05.2026 у справі №465/1911/26 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим покаранням за вироком Франківського районного суду м. Львова від 20.05.2026, до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 3 (три) місяці,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , будучи ознайомлений із рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18.12.2025 у справі № 465/11406/25 (номер судового провадження № 2-о/465/421/25), згідно із яким йому на строк 2 (два) місяці визначено заходи тимчасового обмеження його прав, із забороною перебувати в місці спільного проживання із дружиною, ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_2 , діючи умисно, маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, 08.01.2026, близько 16:42 год., прийшов у місце проживання з ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_2 , чим порушив встановлений обмежувальний припис.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий застосовано судом, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ст. 390-1 КК України.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026142370000013 від 09.01.2026 відносно ОСОБА_3 надійшов до суду у порядку ст. 302 КПК України, з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Зі змісту заяв обвинуваченого ОСОБА_3 , складених у присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та добровільно надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, подав заяву, в якій не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, беручи до уваги відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий у порядку, визначеному статтями 381 – 382 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий припис застосовано судом, тобто вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ст. 390-1 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 у поданих заявах зазначені обставини не оспорює і вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені у повному обсязі, свою вину у вчиненні указаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, відтак його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, є щире каяття.

Відповідно до обвинувального акта, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому, згідно із ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Санкція статті 390-1 КК України передбачає покарання у виді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 59-1 КК України, пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду, згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Як встановлено вироком Франківського районного суду м. Львова від 07.05.2026, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Франківському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області з 21.08.2024 за вироком Франківського районного суду м.Львова від 11.06.2024 року.

Вироком Франківського районного суду м.Львова від 11.06.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.390-1 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

За даними обліку відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей, ОСОБА_3 28.05.2025 знятий з обліку Франківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області за попередніми вироками від 03.07.2024 та 15.08.2024 на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова від 10.03.2025 (а.с. 17).

Вироком Франківського районного суду м.Львова від 11.06.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.390-1 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 07.05.2026 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, з урахуванням ст. 71, ч.1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попередніми вироками, остаточно визначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 3 (три) місяці.

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 20.05.2026 у справі №465/8406/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим покаранням за вироком Франківського районного суду м. Львова від 07.05.2026, остаточно визначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 3 (три) місяці.

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 20.05.2026 у справі №465/1911/26 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим покаранням за вироком Франківського районного суду м. Львова від 20.05.2026, остаточно визначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 3 (три) місяці.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст.390-1 КК України, ОСОБА_3 вчинив 08.01.2026, тобто під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду за вироком від 11.06.2024, з урахуванням ухвали від 10.03.2025.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Обставин, передбачених ч. 3 ст. 61 КК України не встановлено.

Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним та класифікується за ст. 12 КК України як проступок, особливості й обставини його вчинення, враховуючи, що обвинувачений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має середню спеціальну освіту, є найманим працівником, не є військовослужбовцем, раніше судимий за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, вчинення кримінального проступку під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду, що у відповідності до ч. 5 ст. 59-1 КК України, унеможливлює призначення цього виду покарання, є особою з інвалідністю третьої групи, що допускає призначення покарання у виді обмеження волі, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 390-1 КК України у виді обмеження волі на рівні мінімальної межі санкції статті.

Підстав для застосування ст.69, 75 КК України суд не вбачає.

Встановлено, що покарання, яке обвинувачений відбуває з 21.08.2024 за вироком Франківського районного суду м.Львова від 11.06.2024, з урахуванням ухвали того ж суду від 10.03.2025, на підставі ст. 71 КК України стало частиною покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 07.05.2026. Надалі покарання, за вироком Франківського районного суду м.Львова від 07.05.2026 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України стало частиною покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 20.05.2026 (у справі №465/8406/25), а покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 20.05.2026 (у справі №465/8406/25) на підставі ч. 4 ст. 70 КК України стало частиною покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 20.05.2026 (у справі №465/1911/26).

На момент ухвалення судом вироку, покарання за попередніми вироками уже самостійно не існували, а стали частиною останнього за часом ухваленого вироку.

Суд звертає увагу на те, що хоча попередні вироки від 07.05.2026 та від 20.05.2026 і не набрали законної сили, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили. Відтак, якщо злочин (проступок), за який засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України (за сукупністю злочинів). Відповідну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові об`єднаної палати від 01.06.2020 у справі № 766/39/17 та у подальшому підтримано в постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 462/2326/22).

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій – третій цієї статті. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

При цьому, відповідно до положень ч.ч.1,4 ст.70 КК України суд призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень може обрати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням або повного чи часткового складання призначених покарань.

Отже, беручи до уваги те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачений ОСОБА_3 притягається до кримінальної відповідальності (за даним вироком) було вчинене ним до ухвалення попередніх вироків Франківського районного суду м. Львова від 07.05.2026 та від 20.05.2026, то остаточне покарання йому слід призначити за правилами ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази, процесуальні витрати відсутні.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу не заявлялося.

Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд, –

у х в а л и в :

ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити покарання у виді одного року обмеження волі.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України, з врахуванням вироку Франківського районного суду м. Львова від 20.05.2026 у справі №465/1911/26, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим покаранням за вироком Франківського районного суду м. Львова від 20.05.2026 у справі №465/1911/26, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі.

Строк відбуття покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його отримання.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1