Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №450/5322/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5322/25 Провадження № 2/450/630/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Добош Н.Б.

при секретарі Хамуляк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про предмет спору: розірвання шлюбу укладеного між сторонами 07.05.2024 року та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частина від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): 07.05.2024 року між сторонами зареєстровано шлюб. Від цього шлюбу у сторін народилася дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Сторони разом не проживають, не підтримують подружні стосунки, сімейні відносини між сторонами остаточно припинені з червня 2025 року. Причиною розладу сімейних відносин стало відсутність взаєморозуміння між сторонами, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства, різні погляди на життя. Зазначає, що з вини обох сторін сумісне життя і збереження сім`ї стало неможливим, а подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам. Дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні, відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання сина, хоча має можливість надавати таку допомогу, оскільки є працездатним, отримує дохід, інших осіб на утриманні не має, при цьому має у власності нерухоме майно, транспортний засіб. Позивачу самостійно важко забезпечити належний рівень життя дитини, необхідний для фізичного, соціального, розумового, розвитку дитини. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено сторонам, що у відповідності до ч. 7 ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України.

У вказаний строк сторони не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

із Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.05.2024 року слідує, що сторони зареєстрували шлюб 07.05.2024 року в Оброшинській сільській раді Львівського району Львівської області, актовий запис № 1.

Сторони у справі, є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12.12.2024 року.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін. Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх сім`ї стали неможливим.

При вирішенні цього спору суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Частиною 3 статті 56 СК України, визначено, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивач категорично заперечує проти збереження їх сім`ї та наполягає на розлученні, суд не може покласти обов`язок збереження сім`ї сторін при наявності заперечення цього.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Позов про розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Зважаючи на те, що разом із відповідачем позивач шлюбних стосунків не підтримує, спільного господарства не веде, сторони спроб для примирення не здійснюють, шлюб між сторонами набув формального характеру, суд вважає, що збереження шлюбу між сторонами є неможливим.

З врахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги про розірвання шлюбу, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне :

Згідно витягів з реєстру територіальної громади від 05.06.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.

Статтею 51 Конституції України та статтями 180,191 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст. 182 СК України до обставин, які суд досліджує при визначенні розміру аліментів на дитину відносяться: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК).

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі) здійснюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, та змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Тобто спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) здійснюється за рішення суду, але за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Слід зазначити, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід та відповідачем не подано жодних доказів, які б підтверджували, що у нього наявні інші діти, або непрацездатні особи, яких він зобов`язаний утримувати та надавати їм матеріальну допомогу.

З врахуванням вищенаведених обставин справи та вимог закону, враховуючи майновий стан сторін, а також те, що обов`язок по утриманню дітей покладається на обох батьків, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягувати щомісячно аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки його доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначений розмір аліментів відповідає загальним засадам сімейних відносин -справедливості, розумності, моральності та сприятиме належному забезпеченню інтересів неповнолітньої дитини сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Питання судових витрат підлягає вирішенню у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 142, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 ,- задоволити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 07 травня 2024 року Оброшинською сільською радою Львівського району Львівської області, актовий запис № 1.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.11.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмір 1211, 20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 03.03.2026 року.

СуддяН. Б. Добош