Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №302/492/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/492/26

Провадження № 2/302/346/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.,

з участю секретаря судового засідання Сита Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивачка, спадкоємиця) звернулася до суду з цим позовом в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат її матері ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , 1948 р.н., спадкові справи за яким не заводились і ніхто спадщину не приймав. Мати позивачки в березні 2026 року випадково дізналась, що ОСОБА_3 за життя склав заповіт на користь позивачки. 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Чжімаря С.І. з метою оформлення спадкових прав за заповітом ОСОБА_3 . Нотаріус підтвердив, що заповіт ОСОБА_3 від 22.11.2003 № 53 є чинним, спадкові справи за ним не заводились. Водночас нотаріус роз`яснив неможливість заведення спадкової справи за ОСОБА_3 та рекомендував звернутись до суду для вирішення питання визначення додаткового строку для прийняття спадщини. З наведених підстав, обґрунтовуючи позов відсутності будь-яких відомостей щодо існування заповіту, з посиланням на відповідні норми цивільного законодавства та підзаконних актів, що регламентують порядок вчинення нотаріальних дій позивачка просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом за ОСОБА_3 тривалістю три місяці.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 квітня 2026 року було відкрито провадження в справі, постановлено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Позивачка ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явилась. Представник позивачки – адвокат Рішко С.І. 07 травня 2026 року подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивачки, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач – Пилипецька сільська рада явки представника в судове засідання не забезпечила, заявою від 05.05.2026 просила проводити розгляд справи без її участі, за наявними матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, подала до суду 30.04.2026 письмові пояснення, в яких зазначила, що погоджується з обставинами, викладеними в позові, підтверджує їх достовірність і обґрунтованість вимог, не заперечила проти задоволення позову й просила розглядати справу без її участі.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області в сім`ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Шлюб між батьками позивачки було зареєстровано 30.09.1989 виконкомом Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, про що було зроблено відповідний актовий запис №14, в результаті чого дружина змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Дідом і бабою позивачки по лінії матері були ОСОБА_8 , 1913 р.н. та ОСОБА_9 , 1919 р.н.

У матері позивачки також був рідний брат ОСОБА_3 , 1948 р.н., який доводився позивачці дядьком. ОСОБА_3 22 листопада 2003 року склав заповіт, посвідчений 22.11.2003 секретарем Нижньостуденівської сільради, зареєстрований в реєстрі за №53, відповідно до якого на випадок смерті усе належне йому майно: хату, стайню, земельну ділянку й усе, що буде належати йому на день смерті – заповів ОСОБА_1 .

Дід Позивачки, ОСОБА_8 , 1913 р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Баба Позивачки, ОСОБА_9 , 1919 р.н., померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ОСОБА_3 , 1948 р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 05.01.2009 виконкомом Нижньостуденівської сільради.

Згідно з довідкою старости сіл Нижній Студений та Верхній Студений Пилипецької сільради від 13.03.2026 №367, померлий ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , 1948 р.н., був постійним мешканцем АДРЕСА_1 . Разом з ним на день його смерті у даному будинку ніхто не проживав та був зареєстрований.

Спадщину за ОСОБА_3 ніхто не приймав, про наявність заповіту позивачці відомо не було. Про можливе існування заповіту позивачка дізналась у березні 2026 року від своєї матері ОСОБА_2 й тільки після цього отримала достовірну інформацію про вказаний заповіт та одержала його копію в старостаті сіл Нижній Студений та Верхній Студений Пилипецької сільради.

Після отримання копії заповіту, 14 квітня 2026 року, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Чіжмаря С.І. з метою оформлення своїх спадкових прав за заповітом на майно померлого ОСОБА_3 .

За результатами перевірки Спадкового реєстру нотаріус повідомив ОСОБА_1 про те, що за даними Спадкового реєстру заповіт ОСОБА_3 від 22.11.2003 №53 не змінений і не скасований, спадкові справи за майном ОСОБА_3 не заводилися, свідоцтва про право на спадщину – не видавалися. Листом від 14.04.2026 за №202/01-16 нотаріус роз`яснив ОСОБА_1 про неможливість відкриття спадкової справи за майном померлого ОСОБА_3 , внаслідок спливу строку на прийняття спадщини. Нотаріус рекомендував позивачці звернутися до суду для вирішення питання щодо встановлення додаткового строку для прийняття спадщини за майном померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 .

За загальним правилом положень про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року N 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Відповідно до положень статті 63 Закону України "Про нотаріат" в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за N 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Установивши фактичні обставини справи з наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, з урахуванням позицій учасників спору, та з`ясувавши норми, якими регламентуються спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Оскільки ОСОБА_3 за життя склав заповіт на користь ОСОБА_1 , – спадкування за ним здійснюється за заповітом і єдиною особою, яка отримала право на спадкування є ОСОБА_1 . Строк прийняття спадщини почав обчислюватись з 03 січня 2009 року та сплив 03 липня 2009 року. Впродовж цього строку ніким із спадкоємців не було прийнято спадщину за ОСОБА_3 . Позивачка не належить до першої черги спадкоємців за законом і не подавала заяви про прийняття спадщини. Спадкові справи за ОСОБА_3 не заводились. З обставин справи слідує, що ОСОБА_1 після отримання інформації про існування заповіту й одержання його копії невідкладно звернулась до нотаріуса. Доводи позивачки про пропуск строку подання заяви про прийняття спадщини за ОСОБА_3 внаслідок необізнаності про існування заповіту, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності. Враховуючи встановлені обставини справи та беручи до уваги сумлінну поведінку ОСОБА_1 , яка після отримання відомостей про існування заповіту не допускала зволікань, суд доходить висновку про поважність причин пропуску позивачкою строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд щодо поважності причин пропуску строку прийняття спадщини внаслідок необізнаності про існування заповіту в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18).

Суд не встановив обставин, які б свідчили, що визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини за ОСОБА_3 порушує права чи законні інтереси третіх осіб.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за ОСОБА_3 .

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканці АДРЕСА_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом за ОСОБА_3 , 1948 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Нижній Студений Міжгірського (на цей час Хустського) району Закарпатської області, актовий запис про смерть №1 від 05.01.2009, тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 21 травня 2026 року.

Суддя О. І. Повідайчик