Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №130/617/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/174/2026

130/617/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі судді ОСОБА_1 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12026020130000024 від 14 січня 2026 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жмеринка Жмеринського району Вінницької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого (на утриманні малолітня дитина), невійськовозобов`язаного, працюючого токарем у ТОВ «Жмеринський вагоноремонтний завод «Експрес», мешканця АДРЕСА_1 , раніше несудимого, - по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 345, частиною третьою статті 296 Кримінального кодексу України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

у с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення та кваліфікація кримінального правопорушення, визнані судом доведеними

14 січня 2026 року, близько 11:12 год, працівниками поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , доставлений громадянин ОСОБА_9 у зв`язку із відсутністю військово-облікових документів. Факт поміщення ОСОБА_9 у транспортний засіб відбувався у присутності його брата обвинуваченого ОСОБА_3 , у зв`язку з чим у нього виник злочинний умисел, спрямований на відібрання брата шляхом умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень під час виконання ними своїх службових обов`язків.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_3 шляхом перелазу через паркан проник на територію ІНФОРМАЦІЯ_2 та, перебуваючи на його території, наблизився до поліцейського службового автомобіля «Peugeot» моделі «508» із державним номерним знаком НОМЕР_1 , біля якого знаходились працівники поліції. Розуміючи, що перед ним працівники поліції, які перебували у форменому одязі та на службовому автомобілі поліції, всупереч вимогам чинного законодавства, які забезпечують нормальну законну діяльність органів державної влади, особисту недоторканість поліцейських під час виконання ними своїх службових обов`язків, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», умисно наніс два удари кулаками по голові та один удар ногою у ліве передпліччя працівникові поліції ОСОБА_8 , заподіявши йому легкі тілесні ушкодження у вигляді двох синців на голові та забиття м`яких тканин лівого передпліччя.

Працівник поліції ОСОБА_8 шляхом застосування сльозогінного газу зупинив протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , після чого той, побачивши працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого сержанта ОСОБА_10 , який, виконуючи покладені на нього службові обов`язки, рухався в сторону конфліктуючих осіб з метою припинення хуліганських дій обвинуваченого ОСОБА_3 , діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яке проявилось у нахабному та зневажливому ставленні до норм громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, показуючи свою зверхність над оточуючими, без будь-яких об`єктивних підстав застосував фізичну силу відносно ОСОБА_10 шляхом нанесення удару кулаком в область голови працівника РТЦК і СП, заподіявши ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на голові.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені частиною другою статті 345 та частиною третьою статті 296 Кримінального кодексу України – умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, а також хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та пов`язане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Досліджені судом докази

У вчинених кримінальних правопорушеннях обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнає повністю і беззаперечно, погоджується надати показання.

Прокурор просить розглянути кримінальне провадження відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, з чим погодився обвинувачений та його захисник.

Оскільки обвинувачений повністю визнає свою вину, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, з чим погодився прокурор і захисник, суд у відповідності із частиною третьою статті 349 Кримінального процесуального кодексу України визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у його вчиненні. При цьому суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, переконався у добровільності їх позиції та роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, суд визначає такий обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та встановлює такий порядок їх дослідження : допит обвинуваченого, дослідження матеріалів кримінального провадження щодо речових доказів, а також характеризуючих особу обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надає показання, що 14 січня 2026 року його брат ОСОБА_11 пішов гуляти з собакою. Раптом обвинувачений побачив, як брата насильно саджають у поліцейський автомобіль «Peugeot». Він зрозумів, що брата везуть у РТЦК. Забравши собаку, він сів у свій автомобіль і поїхав у РТЦК з метою визволити брата. Приїхавши, він побачив, що поліцейської автівки ще не було. Коли вона заїхала на територію РТЦК, він переліз через паркан і підійшов до поліцейського автомобіля, з якого вийшов працівник поліції. І обвинувачений одразу ж вдарив його кулаками пару раз по голові та ногою. Розумів, що перед ним працівник поліції у форменому одязі при виконанні своїх обов`язків, але хотів забрати свого брата. Пояснює, що «перебував на емоціях». Працівник поліції приснув у нього балончиком. У цей час з приміщення РТЦК вийшов працівник, який рухався у їх сторону. Не розуміючи, навіщо, обвинувачений також вдарив його по голові кулаком. У вчиненому щиро розкаюється. Жалкує про своє неправомірне діяння. Просить вибачення у поліцейського та працівника РТЦК. Просить його суворо не карати.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у судове засідання не з`явились. Після проведення підготовчого судового засідання подають заяви про розгляд кримінального провадження у їх відсутність. Просять призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду (а.с.53-54).

З матеріалів кримінального провадження видно, що :

- згідно з протоколом затримання, ОСОБА_3 14 січня 2026 року був затриманий в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (а.с.62-65);

- постановами слідчого від 14 січня 2026 року та 10 лютого 2026 року визнані речовими доказами відеодиски з камер спостереження РТЦК та нагрудної камери поліцейського (а.с.66-70);

- ухвалою слідчого судді від 19 січня 2026 року накладений арешт на речовий доказ (а.с.71);

- ухвалою слідчого судді від 16 січня 2026 року ОСОБА_3 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою (а.с.72-74);

- ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2026 року ця ухвала слідчого судді скасована, обраний запобіжний захід ОСОБА_3 у виді домашнього арешту (а.с.75-84).

Відомості щодо особи обвинуваченого

Особа обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується фотокопією його паспорта (а.с.85).

Згідно з довідкою про судимість від 15 січня 2026 року, обвинувачений ОСОБА_3 раніше несудимий (а.с.86-87).

Згідно з довідками Жмеринської ЦРЛ від 14 січня 2026 року та довідкою «Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» від 18 лютого 2026 року, обвинувачений ОСОБА_3 під консультативно-лікувальним спостереженням у лікарів психіатра та нарколога не знаходиться, згідно з даними медичної документації звернень за лікуванням не виявлено (а.с.88-90).

Згідно з довідкою-характеристикою з місця проживання від 15 січня 2026 року, обвинувачений ОСОБА_3 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 з сім`єю, характеризується позитивно, скарг на нього не поступало (а.с.26, 91).

Згідно із службовою характеристикою від 25 березня 2026 року, обвинувачений ОСОБА_3 працює у ТОВ «Жмеринський вагоноремонтний завод «Експрес» токарем, сумлінно виконує свої обов`язки, до дисциплінарної відповідальності не притягувався (а.с.27, 92).

Згідно з фотокопіями свідоцтв про шлюб та народження, обвинувачений ОСОБА_3 перебуває у шлюбі з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.29, 93, 31, 94).

Згідно з повідомленням начальника РТЦЙК ОСОБА_13 від 13 лютого 2026 року, обвинувачений ОСОБА_3 визнаний непридатним з виключенням з військового обліку (а.с.95).

З копії довідки до акта МСЕК від 6 грудня 2024 року ОСОБА_14 – батькові обвинуваченого – встановлена інвалідність 3 групи безтерміново (а.с.32, 33, 96).

З копії виписки від 15 січня 2026 року Центру психологічного здоров`я «Євромед» видно, що обвинувачений ОСОБА_3 спостерігається з 3 вересня 2025 року по теперішній час у лікаря-психіатра, діагноз – генералізований тривожний розлад (а.с.28).

Згідно з копією виписки із медичної карти ОСОБА_15 – дружини обвинуваченого – вона з 10 по 21 листопада 2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні з приводу видалення доброякісного новоутворення молочної залози (а.с.30).

Згідно з виписками з хірургічного відділення КНП «Жмеринська ЦРЛ», мати обвинуваченого ОСОБА_16 перебувала на станціонарному лікуванні з 9 по 14 лютого 2025 року, з 12 по 18 травня 2025 року, з18 по 27 лютого 2025 року (а.с.34-36).

Згідно з висновком органу пробації від 15 травня 2026 року, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства можливе (а.с.58-61).

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання

Обставинами, що у відповідності із статтею 66 Кримінального кодексу України пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, наявність малолітньої дитини, хворобливий стан батьків та дружини обвинуваченого, відсутність претензій у потерпілих.

Обставин, які у відповідності із статтею 67 цього Кодексу, обтяжують покарання, судом не установлено.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є нетяжкими злочинами; обставини, що пом`якшують покарання та особу винного, який раніше несудимий, щиро розкаявся і активно сприяв розкриттю злочинів, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню дитину, хворобливих батьків та дружину; має постійне місце роботи, а також думку потерпілих; що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, і яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого; виходячи з принципів індивідуалізації, розумності покарання з метою попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Отже, виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Водночас суд враховує, що санкцією частини другої статті 345 Кримінального кодексу України передбачене покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, а санкцією частини третьої статті 296 Кримінального кодексу України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років.

Суд вважає, що виходячи з принципу справедливості покарання, суд має застосувати більш суворий вид покарання за скоєний злочин лише тоді, коли менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження скоєння нею нових злочинів.

Суд враховує, що обвинувачений щиро розкаявся у вчинених злочинах. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині. Також ця обставина визнана судом такою, що пом`якшує покарання, тому що щире каяття було дієвим і включає в себе активні дії. Суд приймає до уваги щире каяття обвинуваченого, яке характеризує його суб`єктивне ставлення до вчиненого ним кримінального правопорушення; повне визнання своєї вини; враховує, що обвинувачений дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочини, намагався виправити ситуацію шляхом вибачення перед потерпілими, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Приймаючи до уваги вказані вище обставини, що враховані судом при розгляді кримінального провадження, суд вважає, що призначення покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, як про це просить прокурор, є непропорційним та неадекватним, тобто несправедливим і не спрямованим на досягнення легітимної мети та не співмірними з нею.

Суд вважає доцільним призначити обвинуваченому покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів – за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України та обов`язками, передбаченими статтею 76 цього Кодексу..

Суд упевнений, що саме таке покарання буде відповідати принципу індивідуалізації покарання, відповідно до якого суд, на основі оцінки ряду вказаних вище загальних і спеціальних критеріїв, зазначених у законі, визначає особі, яка вчинила злочин, справедливу міру покарання, спрямовану на досягнення цілей виправлення засудженого і приватної превенції.

При цьому суд також бере до уваги висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Мотиви ухвалення інших процесуальних рішень

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази – відеодиски – слід залишити у матеріалах кримінального провадження, скасувавши ухвалу про їх арешт.

Запобіжний захід судом не обирався, підстави для його обрання, враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового слідства, до набрання вироком законної сили відсутні.

Обвинуваченому відповідно до статті 72 Кримінального кодексу України слід зарахувати у строк покарання термін попереднього ув`язнення.

Керуючись статтями 349, 370, 371, 374, 394 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 345 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 296 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Відповідно до частини першої статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань обрати ОСОБА_3 остаточну міру покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Згідно зі статтею 75 Кримінального кодексу України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку.

Згідно з частиною першою статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 76 Кримінального кодексу України, додатково покласти на ОСОБА_3 обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази – магнітний носій інформації DVD-R диск марки «My media» та магнітний носій інформації DVD-R диск об`ємом 4,7 GB із написом «Бодікамери Багрій та Левченко», які знаходяться у матеріалах кримінального провадження, у ньому зберігати.

Ухвалу слідчого судді від 19 січня 2026 року про накладення арешту на речовий доказ скасувати.

Відповідно до статті 72 Кримінального кодексу України у строк покарання зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 термін попереднього ув`язнення з 14 січня 2026 року по 23 січня 2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнане судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення направити потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які не були присутніми у судовому засіданні.

Учасники судового провадження можуть у суді отримати копію вироку.

Суддя ОСОБА_17