Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №202/674/26 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №202/674/26 провадження № 2/403/304/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Ейс») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 49544 грн. 20 коп., з яких заборгованість: за тілом кредиту складає 15500 грн. 00 коп. та по відсотках за користування кредитом - 34044 грн. 20 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 08 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «МШФД»), як первісним кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений кредитний договір №491145961, в якому сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Вказаний кредитний договір був укладений сторонами відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» у формі електронного документа шляхом його підписання відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора MNV69T8R, надісланого на вказаний ним у заявці номер телефону при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МШФД». На виконання умов договору первісний кредитор ТОВ «МШФД» надав відповідачу грошові кошти в сумі 15000,00 грн. шляхом перерахування їх через банк-провайдер. Враховуючи, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а також заміну у порядку укладення: 1) 28 листопада 2018 року договору факторингу №28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод про продовження строку дії договору) сторони кредитора з ТОВ «МШФД» на ТОВ «Таліон Плюс»; 2) 05 серпня 2020 року договору факторингу №05/0820-01 сторони кредитора з ТОВ «Таліон Плюс» на ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»; та 3) 11 липня 2025 року договору факторингу №11/07/25-Е сторони кредитора з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» на ТОВ «Юніт Капітал» позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь зазначену вище суму заборгованості.

З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн..

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Ейс» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник позивача згідно викладеного в прохальній частині позовної заяви клопотання прохав суд провести розгляд цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за відсутністю позивача та не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення (а.с.13).

Згідно письмового клопотання, доданого до позовної заяви, представник позивача прохав суд витребувати від АТ «Універсал Банк» інформацію про: наявність у відповідача ОСОБА_1 емітованої на його ім`я платіжної картки № НОМЕР_1 чи будь-якої іншої платіжної картки; переказ та зарахування на вказаний картковий рахунок грошових коштів в загальній сумі 15500,00 грн.; повного номеру рахунка, фінансовий номер телефону відповідача, номери телефонів, що знаходяться в анкетних даних відповідача, як клієнта банку, первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження перерахування коштів, у разі неналежності відповідачу картки №5375-41ХХ-ХХХХ-0296 - інформацію про особу, якій належить картковий рахунок (а.с.31-32).

Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.28-29).

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено частково та витребувано від АТ «Універсал Банк» виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , який був відкритий для обслуговування банківської картки відповідача ОСОБА_1 за період з 08 грудня по 13 грудня 2020 року включно. В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено (а.с.134-135).

В зв`язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 13 травня 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

08 грудня 2020 року між ТОВ «МШФД», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір №491145961 (далі - Договір, кредитний договір, договір №491145961), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі шляхом його підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора МNV69T8R, надісланого кредитодавцем (СМС-повідомленням) на зазначений позичальником фінансовий номер: 0662315417, що відповідає змісту пунктів 4.2, 4.15 Договору та підтверджується довідкою про дії позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МШФД» (а.с.36-38, 43).

Згідно умов укладеного Договору (пункти 1.1, 1.2) ТОВ «МШФД» зобов`язується надати відповідачу ОСОБА_1 кредит на суму 5000,00 грн. на умовах строковості, поворотності та платності строком на 7 днів (дисконтний період), а відповідач зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «МШФД».

За змістом Договору: 1) встановлений в п.1.2 Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом; кількість продовжень дисконтного періоду на цих умовах не обмежена; кількість днів, на яку продовжується дисконтний період дорівнює 30 днів (пункт 1.3); 2) на період строку, визначеного в п.1.2 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 545,34% річних, що становить 1,49% від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.4.2); 2) у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 622,20% річних, що становить 1,70% в день від суми кредиту за кожен день користування ним; 3) зобов’язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду (продовження строку дії Договору), однак при ненадходженні платежу зобов’язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (пункт 1.7.1); 4) з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов’язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 841,80% річних, що становить 2,30% в день від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.7.2); 5) проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2 Договору, нараховуються за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником (пункт 1.8).

08 грудня 2020 року ТОВ «МШФД» на виконання умов договору №491145961 було здійснено переказ грошових коштів в загальній сумі 5000 грн. 00 коп. на платіжну картку за № НОМЕР_1 , що відповідає сумі кредиту та номеру платіжного засобу відповідача, зазначеним в пункті 1.1 Договору та в заявці на отримання грошових коштів в кредит 08 грудня 2020 року (а.с.36, 42).

08 грудня 2020 року між сторонами по справі була укладена додаткова угода до договору №491145961 від 08 грудня 2020 року, за умовами якої сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 10500,00 грн. з 08 грудня 2020 року на строк дії Договору та залишити чинним всі інші умови Договору (а.с.40).

На виконання умов додаткової угоди ТОВ «МШФД» 08 грудня 2020 року на платіжну картку № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 10500,00 грн., що відповідає сумі, на яку було збільшено наданий відповідачу кредит (а.с.45).

Отримання відповідачем ОСОБА_1 08 грудня 2020 року кредитних коштів в сумі 5000,00 грн. та 10500,00 грн. підтверджується також випискою по рахунку № НОМЕР_2 , наданою АТ «Універсал Банк», електронним інструментом для обслуговування якого є картка № НОМЕР_3 (а.с.151-152).

28 листопада 2018 року між ТОВ «МШФД» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) було укладено договір факторингу №28/1118-01, за яким, з урахуванням додаткових угод про продовження строку його дії до 31 грудня 2024 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №491145961 від 08 грудня 2020 року в сумі 29851,45 грн. в день підписання сторонами відповідно до пункту 4.1 договору факторингу Реєстру прав вимог, що безпосередньо підтверджується відповідним витягом з Реєстру прав вимоги №117 від 19 січня 2021 року (а.с.49-52, 56, 57-59, 63, 64, 65, 66-67).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) було укладено договір факторингу №05/0820-01, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за яким, з урахуванням додаткових угоди про продовження строку його дії до 30 грудня 2024 року, набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №491145961 від 08 грудня 2020 року в сумі 49544,20 грн. в день підписання сторонами відповідно до пункту 4.1 Реєстру прав вимог, що безпосередньо підтверджується відповідним витягом з Реєстру прав вимоги №11 від 31 серпня 2023 року (а.с.70-72, 76, 77, 78-79).

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) було укладено договір факторингу №11/07/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №491145961 від 08 грудня 2020 року в сумі 49544,20 грн., що безпосередньо підтверджується відповідним Актом прийому-передачі Реєстру боржників, з моменту підписання якого згідно з пунктом 1.2 договору факторингу до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників, та витягом з Реєстру боржників до вказаного договору факторингу (а.с.82-85, 89, 90-91).

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором в період з 08 грудня 2020 року по 18 січня 2021 року сума заборгованості становить 29493,40 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 15500,00 грн., по відсотках - 14351,45 грн.. Відомості про сплачені відповідачем грошові кошти відсутні (а.с.46).

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором в період з 19 січня 2021 року по 15 березня 2021 року сума заборгованості становить 49544,20 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 15500,00 грн., по відсотках - 34044,20 грн. (а.с.30-31).

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 08 грудня 2020 року кредитного договору та отримання від ТОВ «МШФД» кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі або частково відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України)..

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір №491145961 від 08 грудня 2020 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора MNV69T8R, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «ФК «Ейс» щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Цивільне судочинство України ґрунтується, зокрема, на принципах змагальності сторін та диспозитивності (п.п.4, 5 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч.3 ст.2, ст.ст.12, 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст.77, 80 ЦПК України.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов’язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, у цивільному судочинстві обов’язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання до суду доказів для підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позиції сторін, а також тих обставин, які визначаються нормою права, що регулює спірні правовідносини. Результат змагальності сторін має за мету усунення невизначеності щодо фактів, прав та обов’язків учасників у спірних правовідносинах.

Крім того, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі №500/6150/14).

За змістом ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Обов’язковість договору як одного з фундаментів, на якому базується цивільне право, закріплена у ст.629 ЦК України. З укладенням договору та виникненням зобов’язання його сторони набувають обов’язки (а не лише суб’єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі №463/9914/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов’язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

З огляду на викладене судом враховується, що доказів оскарження в судовому порядку кредитного договору з підстав неотримання кредитних коштів, а також доказів на підтвердження не отримання кредиту в загальній сумі 15500,00 грн., відповідачем суду надано не було.

Судом також враховується, що у даній справі дії позивача, як фінансової установи, щодо виконання договору відповідачем не оскаржені, клопотання про призначення судово-економічної експертизи ним не заявлялось.

Натомість під час дослідження доказів, наданих позивачем, судом встановлено, що при оформленні договору №491145961 від 08 грудня 2020 року відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, зазначив свої персональні дані, зокрема, і номер особистого електронного платіжного засобу: 5375-41ХХХХХХ-0296.

Перерахування відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів в загальному розмірі 15500,00 грн. на підставі договору №491145961 від 08 грудня 2020 року підтверджується наявними в справі копіями двох платіжних доручень від 08 грудня 2020 року та випискою по картковому рахунку відповідача, наданою АТ «Універсал Банк». Судом встановлено, що дати перерахування коштів та номер картки (електронного платіжного засобу) збігаються із датами укладення кредитного договору 08 грудня 2020 року та номером особистого електронного платіжного засобу, який був зазначений відповідачем під час укладання договору, що безпосередньо вказує на те, що первісний кредитодавець ТОВ «МШФД» за умовами укладеного між сторонами кредитного договору та додаткової угоди до нього надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 15500,00 грн, а останній отримав вказані грошові кошти. Доказів протилежного, зокрема того, що зазначена сума кредиту на картковий рахунок відповідача не надходила чи грошові кошти за кредитним договором були перераховані на картку (електронний платіжний засіб), яка йому не належить, відповідачем ОСОБА_1 суду надано не було і в матеріалах цивільної справи такі докази те ж відсутні.

Отже, наданими позивачем та дослідженими судом доказами підтверджено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 договору №491145961 від 08 грудня 2020 року, а також виконання ТОВ «МШФД», як первісним кредитодавцем, своїх зобов’язань перед позичальником шляхом переказу грошових коштів відповідачу на загальну суму 15500,00 грн..

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Зі змісту позову вбачається, що ТОВ «ФК «Ейс» пред`явлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 49544,20 грн., що охоплює період з 08 грудня 2020 року по 15 березня 2021 року та яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 15500,00 грн. таза відсотками - 34044,20 грн..

Перевіряючи обґрунтованість розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що визначена договором з урахування додаткової угоди до нього сума грошових коштів, які були надані відповідачу в якості кредиту, становить 15500,00 грн..

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, сума внесених відповідачем грошових коштів на погашення кредиту відсутня.

Отже, розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту становить 15500,00 грн..

Розмір процентів за користування кредитом відповідно до пунктів 17.2 та 1.8 Договору визначений в розмірі 2,30% в день від суми кредиту за кожен день користування ним, які нараховуються починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення кредиту позичальником.

Отже, узгоджений сторонами кредитного договору розмір процентів за користування кредитом становить 2,30% в день, що становить 356,50 грн. (2,30% від 15500,00 грн.).

За період з 08 грудня 2020 року по 19 січня 2021 року розмір процентів за користування кредитом складає 13903,50 грн. (39 днів х 356,50 грн.).

За період з 20 січня 2021 року по 15 березня 2021 року розмір процентів за користування кредитом складає 19607,50 грн. (55 днів х 356,50 грн.).

Отже, загальний розмір процентів за користування кредитом становить 33511,00 грн. (13903,50 грн. + 19607,50 грн.).

Нарахування первісним кредитором ТОВ «МШФД» та наступним кредитом ТОВ «Таліон Плюс», починаючи з 01 січня 2021 року процентів за користування кредитом в сумі по 358,05 грн. в день, що відповідає розміру процентної ставки 2,31% в день, не відповідає умовам укладеного відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, який не містить пункту щодо узгодження його сторонами такої процентної ставки та порядку її застосування, а тому є безпідставним.

Отже, розмір визначених позивачем ТОВ «ФК «Ейс» процентів за користування кредитом підлягає зменшенню на 533,20 грн. як таких, що були включені до розміру заборгованості відповідача без достатньої правової підстави.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором становить 49011,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 15500,00 грн., заборгованість за процентами - 33511,00 грн..

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений до73говором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов’язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності зазначеного вище кредитного договору, укладеного за його участю, а також укладених в подальшому щодо права вимоги за цим договором договорів факторингу.

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Отже, набуття позивачем ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги заборгованості за договором №491145961 від 08 грудня 2020 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов’язань за договором №491145961 від 08 грудня 2020 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом) та приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за: тілом кредиту в сумі 15500 грн. 00 коп. та за процентами в сумі 33511 грн. 00 коп., а всього в загальному розмірі 49011 грн. 00 коп..

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «ФК «Ейс» звернувся до суду з позовом майнового характеру в електронній формі, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. з урахуванням пониження ставки судового збору на коефіцієнт 0,8 (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «ФК «Ейс» грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 2633 грн. 75 коп. (2662 грн. 40 коп. (100%) - 28 грн. 65 коп. (1,076211%), при цьому 1,076211% = 533 грн. 20 коп. (сума заборгованості, у стягненні якої судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України).

За змістом ч.2 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у зв`язку з чим 1) розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У поданій до суду позовній заяві представником ТОВ «ФК «Ейс»» зазначено про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на оплату правової допомоги в розмірі 7000,00 грн..

На підтвердження зазначеного розміру понесених ТОВ «ФК «Ейс»» витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані копії: 1) договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс»», як клієнтом, та адвокатським бюро «Соломко та партнери» в особі керуючого - адвоката Соломки О.В., яким передбачено сплату клієнтом гонорару адвоката, який складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору (а.с.96-97); 2) протоколу погодження вартості послуг до Договору №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, з якого вбачається вартість складання позовної заяви - 2500,00 грн. за 1 год., усна консультація - 500,00 грн., підготовка адвокатського запиту - 500,00 грн., аналіз судової практики - 500,00 грн., та вивчення матеріалів - 500,00 грн. (а.с.97 зворот); 3) додаткової угоди №25770916651 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, за змістом якої адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу у справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому і числі, і за договором №491145961 від 08 грудня 2020 року стосовно боржника ОСОБА_1 (а.с.98); 4) акту прийому-передачі наданих послуг, що є невід`ємною частиною Договору №20/08/25-1 від 20 серпня 2025 року, який відображає час, витрачений адвокатом на виконання робіт та їх вартість (7000,00 грн.): складання позовної заяви (2 год.) вартістю 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи (2 год.) вартістю 1000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 год.) вартістю 500,00 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 год.) вартістю 500,00 грн.; 5) свідоцтва про право на зайняття Соломко О.В. адвокатською діяльністю (а.с.101); 6) ордеру від 20 серпня 2025 року на представництво інтересів ТОВ «ФК «Ейс» адвокатом Соломко О.В. (а.с.100). В судове засідання представник позивача не з`явився. Згідно клопотання, викладеного в прохальній частині прохав провести розгляд справи за відсутності позивача (а.с.13).

На дату судового розгляду справи по суті письмових заперечень від відповідача Мельника В.О. щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката подано не було.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення із відповідача зазначеного у позовній заяві розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закону) за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, порядок обчислення якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із п.1 ч.1 ст.26 Закону документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги може бути договір про надання правничої допомоги.

За змістом п.6 ч.1 ст.1 Закону до інших видів правничої допомоги належить адвокатська діяльність з надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.15 ЦПК України).

Сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч.1 ст.58 ЦПК України). Отже, складання адвокатом позовної заяви належить до правничої допомоги, яка може надаватися ним на підставі договору про надання правничої допомоги без здійснення адвокатом безпосереднього представництва інтересів клієнта в суді (участі у судовому процесі).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 24-26), від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обгрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (див. постанова Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі №94/2355/21).

З наданого представником позивача акту прийому-передачі наданих послуг до договору №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року про надання правничої допомоги вбачається витрата адвокатським бюро «Соломко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Соломка О.В. 2 годин на складання позовної заяви вартістю 5000,00 грн.; 2 годин на вивчення матеріалів справи вартістю 1000,00 грн.; 1 години на підготовку адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок боржника вартістю 500,00 грн. та 1 години часу на підготовку та подачу клопотання щодо отримання зазначеної інформації вартістю 500,00 грн..

Разом з тим, спір по справі не є складним; позовна заява містить посилання на норми чинного законодавства та зміст кредитного договору, а також усталену практику суду касаційної інстанції зі спірних правовідносин, що не потребувало від представника позивача проведення їх порівняльного аналізу та витрачання у зв`язку з цим значного часу для визначення способу захисту права ТОВ «ФК «Ейс», як позивача, та обгрунтування правових підстав позову, внаслідок чого суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на складання позовної заяви в сумі 5000,00 грн. є завищеним, належним чином не обгрунтованим, а тому підлягає зменшенню до 2500,00 грн. (з розрахунку 1250,00 грн. за 1 годину).

Враховуючи обсяг доданих до позовної заяви копій документів та їх зміст, суд вважає достатнім витрачання адвокатом часу - 1 години на ознайомлення з цими матеріалами справи та оцінює вартість даної послуги в 500,00 грн..

Крім того, за змістом п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява має містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Згідно з ч.3 ст.177 ЦПК України до позовної заяви у разі необхідності додаються клопотання та заяви позивача про витребування доказів тощо.

Враховуючи наведені правові норми, подання позовної заяви з додатками та клопотання про витребування доказів через підсистему «Електронний суд», а також вивчення матеріалів справи, вартість яких представником позивача була включена до інших наданих ним послуг, суд приходить до висновку, що надану адвокатом Соломко О.В. послугу з підготовки адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, не можна вважати самостійним видом виконаної ним роботи, оскільки вона повністю охоплюється змістом роботи, пов`язаної з вивченням наданих позивачем документів, підготовкою позовної заяви про стягнення заборгованості та клопотання про витребування доказів, вартість витраченого часу на виконання яких була визначена адвокатом окремо.

За вказаних обставин суд виключає із визначеної представником позивача суми витрат на правничу допомогу вартість часу (500,00 грн.) на підготовку адвокатського запиту для отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 ..

З огляду на викладене, обсяг як юридичної, так і технічної роботи (зокрема, складання позовної заяви та додатків до неї) адвоката Соломко О.В. не можна вважати значним; вартість такої роботи адвоката у загальному розмірі 7000,00 грн. є завищеною, належним чином не обгрунтованою, а тому суд вважає достатнім витрачання адвокатом Соломко О.В. часу на складання позовної заяви (2 год.), вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості (1 год.), та підготовки клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 год.) загальною тривалістю 4 години та вартістю 3500,00 грн., що на думку суду в повній мірі відповідає принципам співмірності та розумності судових витрат, характеру спірних правовідносин, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, складності справи та реальності наданих адвокатських послуг.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення визначеного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на користь ТОВ «ФК «Ейс» з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3462 грн. 33 коп. (98,923789% від 3500,00 грн., де 98,923789% - відсоток, що відповідає розміру задоволених позовних вимог).

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором №491145961 від 08 грудня 2020 року в загальній сумі 49011 грн. 00 коп. (сорок дев’ять тисяч одинадцять гривень 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2633 грн. 75 коп. (дві тисячі шістсот тридцять три гривні сімдесят п`ять копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» в порядку розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3462 грн. 33 коп. (три тисячі чотириста шістдесят дві гривні тридцять три копійки).

Повне ім’я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса місцезнаходження: вул.Юрія Поправки, буд.№6, кабінет №13, м.Київ, поштовий індекс 02094, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 15 травня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова