Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №216/6151/24 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6151/24

провадження 1-кп/216/301/26

ВИРОК

іменем України

19 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №4 приміщення суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області кримінальні провадження, внесені до ЄРДР №12024041230001341 від 20.06.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, є військовослужбовцем за мобілізацією, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-снайпера, у званні «старший солдат», у зареєстрованому шлюбі не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 02.07.2024 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 296 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 58 КК України замінено покарання на службове обмеження для військовослужбовців строком 1 рік із відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми грошового забезпечення. На час розгляду справи у провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває клопотання потерпілого про скасування вироку суду від 02.07.2024,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

Під час судового розгляду встановлено, що згідно зі ст. 24 ч. 1 п. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно зі ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 у званні «старший солдат». Наразі перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 (раніше займана посада: навідник 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_2 ).

Згідно з вимогами ст.ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком для громадян України; ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Будучи солдатом військової частини НОМЕР_2 , тобто військовою службовою особою, старший солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, віддано служити «Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників, беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Незважаючи на це, солдат ОСОБА_4 усупереч вимог вищенаведеного законодавства, діючи з кримінальною протиправною недбалістю вчинив кримінальні правопорушення при наступних обставинах.

19 червня 2024 року, приблизно о 21 год. 15 хв., водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Volvo V40», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався в суху погоду, по сухому асфальтобетонному покриттю проїзної частини вул. Пожарського, з боку вул. Мерецкова, в напрямку вул. Мініна, в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, із нанесеною дорожньою розміткою 1.1, 1.7 Правил Дорожнього руху України, де поблизу перехрестя доріг вул. Пожарського та вул. М. Кривоноса почав здійснювати маневр обгону автомобіля, що рухався попереду. В цей же час, попереду автомобіля «Volvo V40», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_3 , в зустрічному йому напрямку рухався мотоцикл «Yamaha Drag Star», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який рухався прямолінійно не змінюючи напрямку свого руху. Однак, водій ОСОБА_4 , діючи зі кримінальною протиправною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, перед зміною руху, а саме початком маневру обгону, не впевнився, що його маневр буде безпечним і не створить небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1 та п.п. 2.3 (б); 14.2 (в) та 14.6 (а) Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

- «2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керуванням цим транспортним засобом у дорозі»;

- «12.2 (в) Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані»;

- «14.6 (а) Обгін заборонено: на перехресті».

В результаті порушення вказаних правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_4 почав виконувати маневр обгону, при цьому допустив зіткнення з мотоциклом «Yamaha Drag Star», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався, у зустрічному напрямку прямолінійно. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоциклу «Yamaha Drag Star», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_7 , згідно з висновком експерта №1534 від 20.08.2024 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритих переломів 2-5 пальців лівої стопи з їх подальшим травматичним видаленням, закритого перелому середньої фаланги 4 пальця лівої кисті, саден лівої верхньої, нижньої кінцівок, тулуба, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби (термін загоювання кісткової тканини більше 21 доби). П.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995.

Між порушенням ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п.п. 2.3 (б), 14.2(в) та 14.6 (а) Правил дорожнього руху України та настанням наслідків – спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 є прямий причинний зв`язок.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.

Поряд з цим, 19.06.2024, приблизно о 21 год. 15 хв., знаходячись на проїзній частині вул. Пожарського в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, в районі перехрестя вул. Пожарського та вул. М. Кривоноса, одразу після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 , будучи причетним до вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої травмовано водія ОСОБА_7 , залишив місце дорожньо-транспортної пригоди та зник у невідомому напрямку. Так, ОСОБА_4 діючи умисно, розуміючи, що він сам своїми діями поставив потерпілого ОСОБА_7 в небезпечний для життя стан, усвідомлюючи, що потерпілий знаходиться у безпорадному стані з явними ознаками значних тілесних ушкоджень, маючи можливість надати необхідну допомогу, не виконав свого громадського обов`язку, покладеного на нього законом, і проігнорував загальні норми моралі та умисно залишив потерпілого у небезпеці, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 135 КК України.

Крім цього, постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.01.2024, яка набрала законної сили 23.01.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком 1 (один) рік. Проте, ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, за наступних обставин:

«19.06.2024, о 21 год. 15 хв., ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, керував автомобілем «Volvo V40», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись по вул. Пожарського в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області».

Таким чином, ОСОБА_4 своїми діями умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України.

Під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав повністю й пояснив, що за обставин, викладених у вироку вчинив дані злочини, а саме обвинувачений пояснив, що 19 червня 2024 року, приблизно о 21 год. 00 хв., керуючи автомобілем «Volvo V40», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався по вул. Пожарського, з боку вул. Мерецкова, в напрямку вул. Мініна, в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області. Перед перехрестям доріг вул. Пожарського - вул. М. Кривоноса почав здійснювати маневр обгону автомобіля, що рухався попереду. В цей же час, попереду нього, в зустрічному йому напрямку рухався мотоциклі. Під час обгону на зустрічній смузі відчув удар з лівої сторони автомобіля. Зупинився на узбіччі дороги, щоб глянути, що трапилось. Після чого залишив місце ДТП, оскільки вважав, що з водієм мотоциклу все добре. Також обвинувачений пояснив, що йому відомо про наявність постанови суду, щодо позбавлення його права керування, однак, незважаючи на вказану обставину обвинувачений продовжував керувати автомобілем. У вчиненому обвинувачений щиро покаявся, осудивши свої дії та усвідомивши суспільну небезпечність вчинених злочинів.

У зв`язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинах (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчинених ним діянь, підтвердженням ним їх фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням, роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показами обвинуваченого, письмовими доказами, що характеризують особу обвинуваченого, а також в частині речових доказів та процесуальних витрат.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю, а дії його відповідають складам злочинів, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 382 КК України, і правильно кваліфіковані як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження; завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та умисне не виконання постанови суду, що набрала законної сили відповідно, у зв`язку із чим обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.

Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочинів, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 на момент вчинення ним злочинів раніше судимий, має професійно-технічну освіту, є військовослужбовцем, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, згідно з побутової характеристики з місця проживання характеризується з позитивної сторони, за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався. Зі складеної, уповноваженим органом з питань пробації досудової доповіді, відносно обвинуваченого, вбачається, що останній мешкає к будинку разом з батьками. Умовами проживання задоволений, не підтримує зв`язків з особами, які ведуть антисоціальний спосіб життя, алкогольні напої та наркотичні речовини не вживає, не ідентифікує себе з кримінальної особистістю, у повній мірі усвідомлює наслідки своїх протиправних дій. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, оцінюється як середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, а також середній рівень небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить небезпеки для суспільства та окремих осіб.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, суд виходить з класифікації злочинів, особливостей та обставин їх вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено нетяжкі злочини.

До обставин, які пом`якшують покарання і встановлені у даній кримінальній справі, суд відносить щире каяття.

Обговорюючи питання про міру покарання відносно обвинуваченого, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу обвинуваченого і обставину, яка пом`якшує його покарання, наведену судом вище у вироку, у зв`язку з чим, беручи до уваги санкції ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 382 КК України, вважає що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, оскільки саме таке покарання сприятиме його виправленню і попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також буде необхідним і достатнім.

Крім цього, в межах цього кримінального провадження представником потерпілого, адвокатом ОСОБА_8 , було заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином на загальну суму 1045000,00 грн.

Потерпілий ОСОБА_7 під час розгляду справи позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Обвинувачений позов визнав частково, а саме, не заперечував щодо задоволення вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 45000,00 грн.

Суд, вислухавши пояснення обвинуваченого, дослідивши матеріали справи і докази, здобуті у даній справі в частині цивільного позову дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 129 КПК України передбачено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того в силу вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з вимогами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Нормою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що ОСОБА_4 , серед іншого, вчинив умисні дії, які кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, діями якого спричинено матеріальну шкоду, яка оцінена потерпілим у 45000,00 грн.

Обвинувачений не заперечував, що його діями потерпілому завдано матеріальну шкоду у вказаному вище розмірі, тому цивільний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог потерпілого про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди розміром 1 млн. грн, суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її збагачення, тому з урахуванням обставин справи, враховуючи, що в результаті умисних дій обвинуваченого позивачу були спричинені моральні переживання та страждання, суд вважає за можливе вимоги позивача в цій частині задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого на його користь грошові кошти в розмірі 400000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Поряд з цим, як видно з прохальної частини позову представник потерпілого також просив стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого витрати на правничу допомогу та надав докази таких витрат.

Як передбачено статтею 118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правову допомогу.

Частиною 2 ст. 120 КПК України визначено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий.

Згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Отже, на підозрюваного, обвинуваченого покладається обов`язок відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат, зокрема, і витрат, пов`язаних з правовою допомогою представника потерпілого.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги представником позивача було надано: копію договору про надання правової допомоги; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю та копію платіжної інструкції про оплату послуг представника потерпілого .

Відповідно до договору про надання правової допомоги та платіжної інструкції вбачається, що загальна вартість послуг представника склала 4000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого у вказаному вище розмірі.

Крім цього, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 118 Кримінального процесуального кодексу України до процесуальних витрат відносяться витрати, пов`язані із залученням експертів, які в силу приписів частини 1 та 2 статті 122 цього ж кодифікованого процесуального закону України несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, таке залучення експертів здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються експертним установам з Державного бюджету України.

В силу вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки в рамках цього кримінального провадження було проведено інженерно-транспортні експертизи, оформлені висновками №СЕ-19/104-24/29205-ІТ, №СЕ-19/104-24/29204-ІТ, №СЕ-19/112-24/10371-ІТ на проведення яких було витрачено кошти з Державного бюджету України у сумі 6058,24 грн, що підтверджується довідками експертних установ, Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України та Кіровоградського НДЕКЦ МВС України, тому такі процесуальні витрати підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 55, 61, 63, 65, 66, 70, 75, 76, ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 382 КК України, ст.ст. 100, 124, 349, 369-376, 392, 395, 532 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 135 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки;

- за ч. 1 ст. 382 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку, визначеного судом в 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту ухвалення вироку.

Позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 14.02.2003 Центрально-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 матеріальні шкоду, завдану злочином в розмірі 45000,00 грн (сорок п`ять тисяч гривень) та моральну шкоду, завдану злочином в розмірі 400000,00 грн (чотириста тисяч гривень).

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 14.02.2003 Центрально-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Державного бюджету України процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 6058,24 грн (шість тисяч п`ятдесят вісім гривень 24 копійки).

Арешт тимчасово вилученого майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.06.2024, а саме на автомобіль «Volvo V40», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_3 - скасувати.

Речові докази:

- два фрагменти пластику зеленого кольору з маркуванням «ABS 3500197», долучені до матеріалів кримінального провадження №12024041230001341 на підставі постанови від 20.06.2024 та передані на відповідальне зберігання до камери схову Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області згідно з квитанцією №263/24 – знищити;

- мотоцикл «Yamaha Drag Star», реєстраційний номер НОМЕР_4 , та автомобіль «Volvo V40», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_3 , долучені до матеріалів кримінального провадження №12024041230001341 на підставі постанови від 20.06.2024 – повернути законним володільцям;

- відеозапис від 19.06.2024 на проїзній частині вул. Мерецкова у м. Кривому Розі на оптичному диску DVD-R у паперовому конверті, долучений до матеріалів кримінального провадження №12024041230001341 на підставі постанови від 28.08.2024 – залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього строку їх зберігання.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Вирок ухвалено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_9