Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №202/1873/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/1873/26

Провадження № 2-а/202/38/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2026 року Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.,

за участю: секретаря судового засідання – Карасьової Г.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову № R376848, винесену 23.02.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування позову, Позивач зазначає, що жодних повісток від Відповідача не отримував ні особисто під розписку, ні засобами поштового зв`язку, у зв`язку з чим обов`язок прибуття за повісткою у нього не виник. Позивач стверджує, що з винесеної постанови неможливо встановити дату направлення чи вручення повістки, докази, що це підтверджують, а тому вина Позивача є недоведеною.

Також Позивач посилається на порушення Відповідачем Примітки до статті 210 КУпАП, якою передбачено, що положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими реєстрами, базами даних державних органів. Позивач вважає, що Відповідач мав повний доступ до його персональних даних з державних реєстрів, а отже підстав для виклику «для уточнення даних» не було.

Позивач наголошує на порушенні строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП. Відповідно до даних застосунку «Резерв+», дата порушення справи – 11.08.2025, тобто саме тоді Позивачу належало з`явитися до ТЦК та СП. З цієї дати тримісячний строк сплинув 11.11.2025. Оскаржувана постанова винесена 23.02.2026, тобто після спливу строку, що є самостійною і безумовною підставою для закриття провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.

На підставі викладеного, позивач вважає оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 06 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.03.2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву. Згідно відзиву, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що 24.03.2025 засобами поштового зв`язку на адресу Позивача, що зазначена в Реєстрі, рекомендованим відправленням з описом вкладення була направлена повістка № 2984690 з вимогою прибути 07.04.2025 о 09:00 в ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних (поштове відправлення № 0610241101641). Відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На думку Відповідача, це є належним підтвердженням оповіщення Позивача відповідно до пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок № 560). Відповідач також зазначає, що Позивача не було окремо повідомлено про місце і час розгляду справи, оскільки ним було подано заяву про визнання правопорушення, що передбачено Інструкцією зі складання ТЦК та СП протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3.

21.03.2026 року позивач ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що наданий Відповідачем опис вкладення не містить штампу оператора поштового зв`язку, підпису оператора, що підтверджував би прийняття листа до відправки, ані підпису самого Відповідача. Позивач стверджує, що фактично не отримував жодних листів чи повідомлень пошти про необхідність отримати кореспонденцію. Позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Судом встановлено, що постановою Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R376848 від 23.02.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень у зв`язку з неприбуттям за повісткою до ТЦК та СП.

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинене в особливий період.

Щодо належності оповіщення Позивача.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці. Обов`язок прибути за повісткою виникає виключно за умови належного оповіщення особи відповідно до встановленого законодавством порядку.

Відповідно до пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання поштового відправлення, що підтверджується документами від поштового оператора; або день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою, засвідченої підписом працівника поштового зв`язку з відбитком поштового пристрою.

Згідно з пунктом 30-3 Порядку № 560 у разі надсилання повістки рекомендованим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку.

Судом встановлено, що Відповідач долучив до відзиву на позовну заяву копію повістки № 2984690 та конверту з довідкою про повернення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а також опис вкладення.

Посилання позивача на те, що опис вкладення не містить штампу оператора поштового зв`язку з датою прийняття та перевірки відправлення, підпису оператора поштового зв`язку, який би підтверджував прийняття документа до відправки є безпідставні, оскільки вказані документи сформовані в електронній формі.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що Відповідач надані достовірні докази, які підтверджують факт направлення повістки та належного оповіщення Позивача відповідно до вимог пункту 41 Порядку № 560 та пункту 82 Правил № 270.

Щодо застосування Примітки до статті 210 КУпАП.

Відповідно до Примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Реєстру персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи.

«Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, передбачено механізм електронної інформаційної взаємодії та одержання ТЦК та СП персональних відомостей в електронному вигляді.

Позивач надав матеріали справи, що містять Розширені дані з Реєстру (отримані ним через застосунок «Резерв+»), з яких вбачається, що Відповідач мав доступ до актуальних персональних даних Позивача через Реєстр. Відповідач у відзиві на позовну заяву не наводив жодних заперечень та не надав доказів щодо неможливості отримання необхідних відомостей про Позивача у спосіб, встановлений Приміткою до статті 210 КУпАП.

З урахуванням наведеного суд вважає, що Відповідачем не доведено неможливість отримання персональних даних Позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії, що виключає застосування статей 210, 210-1 КУпАП до спірних правовідносин.

Щодо дотримання строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП у справах про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня виявлення правопорушення.

Із матеріалів справи та даних застосунку «Резерв+», наданих Позивачем, вбачається, що датою порушення справи зазначено 11.08.2025 – день, коли, на думку Відповідача, Позивачу належало з`явитися до ТЦК та СП. Саме ця дата є днем виявлення правопорушення компетентним органом, з якої розпочався перебіг тримісячного строку.

Таким чином, тримісячний строк для накладення стягнення розпочався 11.08.2025 і сплинув 11.11.2025. Оскаржувана постанова № R376848 винесена 23.02.2026, тобто через більш ніж шість місяців після виявлення правопорушення та після спливу встановленого законом строку.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Зазначена норма має імперативний характер і не допускає дискреційного застосування.

Відповідач у відзиві не навів жодних заперечень щодо цієї підстави та не спростував аргументів Позивача стосовно порушення строків накладення стягнення.

Суд констатує, що завершення строків притягнення до адміністративної відповідальності виключає провадження у справі незалежно від встановлення вини особи та є самостійною і безумовною підставою для закриття провадження.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова № R376848 від 23.02.2026 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 72-78, 132, 139, 241-248, 250, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R376848 від 23.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) – скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня складання повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський