Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №619/3387/21 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 619/3387/21 Номер провадження 22-ц/814/633/26Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Клімова М.П., представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Цимбалюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Шолудько А.В., повний текст рішення складено – 27.02.2025

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Солоницівської селищної ради, треті особи: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутова Тетяна Анатоліївна про визнання заповіту недійсним, визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У липні 2021 року адвокат Клімов Микола Пимонович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_4 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом (який уточнив під час судового розгляду), до відповідачів про: визнання заповіту складеного ОСОБА_5 в Полівській сільській раді на ім`я ОСОБА_2 недійсним; визнання свідоцтва про право власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 70,6 кв.м, житловою площею 49 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 недійсним; встановлення факту проживання ОСОБА_4 з 2008 року і по теперішній час у квартирі АДРЕСА_2 , та про визнання за ОСОБА_1 права власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 70,6 кв.м, житловою площею 49 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_7 зазначив, що його батьки ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та брат ОСОБА_8 мали у власності трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які на даний час померли.

Позивач посилається на те, що у 2008 році після того як його особисте життя у м. Протвіно Московської області не склалося, він переїхав проживати у квартиру батьків. За станом здоров`я працевлаштуватися не зміг, інвалідності не оформляв. З 2008 по 2019 роки він кожні три місяці їздив до кордону для обліку та реєстрації. З 2010 року він звертався до селищної ради за допомогою в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні, але реальної допомоги не отримав.

У 2015 році голова сільської ради ОСОБА_9 взяла його документи для оформлення виду на проживання в Україні.

Вказував, що селищний голова організувала оформлення заповіту від імені його батька на ім`я сина ОСОБА_2 , який є власником квартири з 19.10.2019.

Зазначав, що за життя батько оформив заповіт на все належне йому майно на його ім`я. Позивач зазначає що іншого заповіту батько не складав, а даний заповіт був сфальсифікований секретарем Полівської сільської ради, де спадкоємцем виявився син голови Полівської сільської ради ОСОБА_2 ; на першій сторінці заповіту відсутній підпис заповідача, що свідчить про фальсифікацію заповіту, який був зареєстрований через два місяці після його складання. Позивач категорично не погоджується з даною фальсифікацією, ставить питання про визнання заповіту недійсним, про порушення його прав як спадкоємця, та про скасування свідоцтва на право власності на квартиру за ОСОБА_2 .

Той факт, що позивач проживав з моменту отримання квартири як член сім`ї батьків ОСОБА_10 , підтверджується його документами: свідоцтвом про народження, свідоцтвом про восьмирічну освіту, дипломом про закінчення ПТУ №6 у 1983 році і іншими документами та показаннями свідків.

З даної квартири він був призваний на службу в Афганістані де перебував з 1983 по 1985 роки. За таких обставин вважав, що має повне право претендувати на спірну квартиру у порядку спадкування за законом як спадкоємець першої черги (том 1 а.с. 1-30; 65-68).

Ухвалою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 05.08.2021 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (том 1 а.с. 36).

Розпорядженням голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Борівського районного суду Харківської області та Дергачівського районного суду Харківської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Солоницівської селищної ради Харківської області, ОСОБА_11 про визнання заповіту складеного ОСОБА_7 в Полівській сільській раді на ім`я ОСОБА_2 – недійсним; визнання свідоцтва про право власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 70,6 кв.м., житловою площею 49 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 – недійсним; встановлення факту проживання ОСОБА_1 з 2008 року і по теперішній час у квартирі АДРЕСА_2 , та про визнання за ОСОБА_1 права власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 70,6 кв.м. житловою площею 49 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом 1 черги після смерті матері – ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та батька – ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 – відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з січня 2008 року або на день смерті батька ОСОБА_7 , також позивачем не доведено того що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, існує невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін адвокатів Клімова М.П. та Цимбалюк С.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб 11.06.1965, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого Полівською селищною радою Золочівського району Харківської області 11.06.1965 (том 1 а.с. 148).

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Полівською селищною радою Золочівського району Харківської області 11.06.1965 (том 1 а.с. 10).

ОСОБА_7 та ОСОБА_13 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Полівською селищною радою Дергачівського району Харківської області 10.02.1970 (том 1 а.с. 26).

На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 15.03.1998 комісією по приватизації державного житлового фонду Установи ЮЖ 313/109, квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 70.6 кв.м, дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 . (том 1 а.с.7, 162).

Згідно з повідомленням Комунального підприємства Технічної інвентаризації «Інвенрос» від 26.04.2021 №895, квартира АДРЕСА_3 , станом до 01.01.2013 зареєстрована на праві приватної спільної сумісної власності за ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого комісією по приватизації державного житлового фонду Установи ЮЖ 313/109 від 15.03.1998 (Кн.11 р№171) (том 1 а.с. 6).

Відповідно до повідомлення Комунального підприємства Технічної інвентаризації «Інвенрос» від 01.10.2019, квартира АДРЕСА_4 , зареєстрована в 1/3 частині за ОСОБА_8 , в 1/3 частині за ОСОБА_7 , в 1/3 частині за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого комісією по приватизації державного житлового фонду Установи ЮЖ 313/109 від 15.03.1998. Зміна адреси відбулася на підставі рішення Полівської сільської ради від 11.11.2003 №143. Відомості про накладення арешту чи заборони відчуження квартири в КПТІ «Інвенрос» відсутні (том 1 а.с.156).

Відповідно до заповіту, посвідченого 18.11.2016 секретарем виконавчого комітету Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Гамісонія А.М. в с. Дворічний Кут Дергачівського району Харківської області, та зареєстрованого у реєстрі за №60, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець АДРЕСА_1 , діючи добровільного і перебуваючи у здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлений секретарем виконкому Полівської сільської ради з приписами цивільного законодавства на випадок своєї смерті зробив розпорядження, за яким все його майно де б таке не знаходилося та з чого б воно не складалося та взагалі все те, що йому буде належати за законом на день його смерті й на що він за законом матиме право, всі його права та обов`язки, які йому належать на момент складання цього заповіту, а також ті права і обов`язки, які можуть належати йому в майбутньому, заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зміст статті 1241,1254,1307 Цивільного кодексу України заповідачу секретарем виконавчого комітету Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області роз?яснено. Цей заповіт складено у двох примірниках, один з яких знаходиться у справах Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, а другий видано заповідачу. Заповіт записано секретарем зі слів заповідача на його прохання за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. На прохання заповідача та з його слів заповіт секретарем виконавчого комітету Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області складено та записано вірно, ним вголос прочитано, після чого підписано власноручно, що підтверджується і власноручним записом заповідача про це (том 1 а.с. 143, 182, 220). Згідно з відміткою секретаря виконкому Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 04.05.2017 даний заповіт не змінено та не скасовано (том 1 а.с. 143).

На підставі виписки з реєстру нотаріальних дій Полівської сільської ради за 2016 рік, 18.11.2016 під номером 60 зареєстровано посвідчення заповіту ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , з відміткою про суму сплаченого державного мита – 0,85 грн. від 17.11.2016 (том 1 а.с. 17).

Посвідчення вказаного вище заповіту підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №46458368 від 18.01.2017 (том 1 а.с. 18).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 в селищі Південне, Дергачівського району, Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданного повторно 19.05.2021 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (том 1 а.с.22).

Згідно з довідкою Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 18.10.2019 за вих № 861 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 з 11.08.1998 року по день смерті проживала та булла зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті за вказаною адресою мешкали та постійно були зареєстровані: чоловік – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; син – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (том. 1 а.с.145,159).

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 в м. Дергачі Дергачівського району Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданного повторно 19.05.2021 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (том.1 а.с.21).

Згідно з довідкою Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 18.10.2019 року за вих. № 860 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 26.05.1997 року по день смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті за вказаною адресою мешкавта постійно зареєстрований : батько – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том.1 а.с.149,158).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Вільшани Дергачівсьткого району Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданного повторно 19.05.2021 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (том 1 а.с.20).

Згідно з довідкою Полівської сільскої ради Дергачівського району Харківської області від 03.05.2017 року за вих. № 304 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 11.08.1998 року по день смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживав один (том.1 а.с.139,144).

Спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 заведена приватним нотаріусом Харківського (колишнього Дергачівського) районного нотаріального округу Харківської області Арнаутовою Т.А. 04.05.2017 року за № 105/2017 за заявою ОСОБА_2 № 217 від 04.05.2017 року про прийняття спадщини (том 1 а.с.131-174).

Згідно з Інформаційною довідкод зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 47613074 від 04.05.2017 року, від імені ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , посвідчено один заповіт, а сааме: 18.11.2016 року Полівською сільською радою Дергачівського району Харківської області за реєстровим № 60 (том 1 а.с.142).

ОСОБА_2 19.10.2019 року звернувся до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (том 1 а.с.160).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 19.10.2019 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутовою Т.А., ОСОБА_2 у порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_2 , яка належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданного 15.03.1998 року комісією по приватизації державного житлового фонду Установи ЮЖ 313/109, квартира № 8, 3-тє відділення Установи ЮЖ 313/109, згідно з розпорядженням № 171 від 15.03.1998 року; спадкоємцем ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 є її чоловік ОСОБА_7 та син ОСОБА_8 , в рівних частках, які померли та не оформили своїх спадкових прав, після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , в спадщину вступив, але не оформив своїх спадкових прав його батько – ОСОБА_7 , 1935 р.н. (а.с.169,170, 172).

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог обґрунтовував оскаржуване рішення недоведеністю заявлених позовних вимог та невідповідністю обставин справи, зібраним доказам.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За частинами першою-другою статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Підстави недійсності заповіту встановлені статтею 1257 ЦК України.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Загальні вимоги щодо нотаріального посвідчення правочинів визначено статтею 209 ЦК України. Так, нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту. Так, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою (частини перша, друга статті 1253 ЦК України).

Крім того, вимоги щодо форми заповіту та його посвідчення встановлено іншими актами цивільного законодавства.

Так, процедуру вчинення нотаріальних дій (зокрема й посвідчення заповітів) детально врегульовано нормами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5.

Відповідно до пункту 6 Глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій, якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

У цій справі встановлено, що 18 листопада 2016 року ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно де б таке не знаходилося та з чого б таке не складалося та взагалі все те, що йому буде належати за законом на день його смерті і на що він за законом матиме право, всі його права та обов`язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права і обов`язки, які можуть належати йому в майбутньому заповів ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Гамісонія А.М. та зареєстрований в реєстрі за № 60.

У тексті документу зазначено про факт прочитання заповіту вголос.

У заповіті вказано, що він складений зі слів заповідача. Текст документа скріплений особистим підписом ОСОБА_7 .

Порушення вимог закону щодо форми та посвідчення заповіту позивачем не доведено.

Суд першої інстанції також встановив, що секретар виконкому Полівської сільської ради перевірила обставини про те, що ОСОБА_7 на момент посвідчення заповіту мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним, відповідало його внутрішній волі та було спрямоване на настання наслідків, зазначених у заповіті, на розпорядження належним йому майном на випадок своєї смерті, значення своїх дій він розумів.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто позивач не довів, що ОСОБА_7 на момент посвідчення заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У справі, яка переглядається, проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів приходить висновку що судове рішення є обґрунтованим та ухваленим відповідно до норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених позивачем в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 травня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Г.Л. Карпушин

В.П. Пікуль