Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №754/8694/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/895/26

Справа№754/8694/26

Вирок

Іменем України

18 травня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.04.2026 за №12026105030000279щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Артемівськ, Донецької обл., українка, громадянка України, з середньою освітою, розлученої, маючої на утриманні малолітню дитину, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Деснянського районного суду міста Києва 30.04.2026 в порядку ст. 302 КПК України надійшов вказаний обвинувальний акт з клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Відповідно до висунутого обвинувачення органом досудового розслідування ОСОБА_3 22.04.2026 приблизно о 15 годині 40 хвилин перебувала у лісопарковій зоні що неподалік кафе «У лісі» за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 44В, де побачила на землі поліетиленовий зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, усвідомлюючи, що дана речовина є психотропною в ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на придбання небезпечної психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, для власного вживання без мети збуту.

Одразу після того, реалізуючи свій протиправний умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини для власного вживання без мети збуту, ОСОБА_3 забрала поліетиленовий зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору та поклала його до правої кишені штанів, у яку остання була одягнута на той момент та направилася за місцем проживання, чим здійснила незаконне придбання та розпочала незаконне зберігання небезпечної психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, для власного вживання без мети збуту.

У подальшому 22.04.2026 приблизно о 15 годині 50 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 44B, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зупинили працівники поліції, та у ході затримання остання добровільно надала для вилучення поліетиленовий зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка є небезпечною психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетаміном, загальна маса становить 0,608 г.

Таким чином ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України та визнається винною у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту що відповідно до ст. 12 КПК України класифікується як кримінальний проступок.

Згідно заяви від 12.05.2026 обвинувачена ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_4 беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, не оспорювала встановлені під час дізнання обставини і згодна з розглядом обвинувального акту за його відсутності за правилами спрощеного провадження. Судом шляхом дослідження відповідної заяви встановлено, що сторони, які обізнані зі своїми правами, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції.

Враховуючи викладене, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.

Обвинувачена ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 (незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту).

Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_3 установлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання останнього є щире каяття, та відсутні обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують його покарання.

Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що як свідчать надані матеріали досудового розслідування, ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою винуватість, співпрацювала з органом досудового розслідування, повністю повідомив про обставин вчинення кримінального правопорушення, а також надала дозвіл на спрощений розгляд кримінального провадження. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_3 , як каяття, а отже підставою для врахування їх як обставин, що пом`якшує покарання. Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора ОСОБА_5 уважає наявність такої обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття, та вказана в обвинувальному акті.

Суд уважає, що підстави застосування положень статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

З урахуванням викладених обставин, тяжкості вчиненого кримінального проступку, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, відсутності завданої матеріальної шкоди, особистості обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, обставини, що пом`якшують покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, а також враховуючи позицію самої обвинуваченої, яка просить застосувати до неї покарання у виді штрафу, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_3 покарання у виді штрафу.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

В рамках кримінального провадження до ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався.

Цивільний позов у провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертиз у сумі 33850 грн. 88 коп., відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.;

Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до ст. 26 КВК України вона має сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Процесуальні витрати: за проведення експертиз у сумі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 88 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Речові докази: психотропну речовину - амфетамін, загальною масою 0,608 г., який зберігається в камері схову речових доказів Деснянського УП ГУ НП в м. Києві квитанція №001877 - знищити;

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

На підставі ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку надіслати учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.

Головуючий: ОСОБА_1