Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №754/16781/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-о/754/77/26

Справа №754/16781/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

судді Саламон О.Б.

за участі секретаря судового засідання Михайленко Н.О.

представника ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аніскова Надія Анатоліївна про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту постійного проживання на момент відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Позиції учасників справи.

Заявник ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання спадкоємиці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спадкодавцем - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що заявник є дочка померлої - ОСОБА_3 . Заявнику та її матері належала на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 , де заявниця проживає зі своєю родиною. ОСОБА_3 проживала у сусідньому будинку за адресою: АДРЕСА_1 у квартирі, яка належала її чоловіку, яку згодом переоформлено на сина заявниці - ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, у зв`язку з чим відкрилась спадщина та, відповідно, померла заповіту не залишила. За життя матері її стан поступово погіршувався, у зв`язку з чим найнято доглядальницю, а в останні місяці життя вона не могла самостійно пересуватися, тому потребувала сторонньої допомоги, тому заявник вимушена була переїхати та проживати з матірю за адресою: АДРЕСА_1 , хоча сама залишалась заеєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки відповідно до законодавства строк для прийняття спадщини не встановлений, заявниця лише в червні 2025 року звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Аніскової Н.А. іззаявою про видачу свідотва про право на спадщину. 30 червня 2025 року приватним нотаріусом Анісковою Н.А. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з видачі заявниці свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки нотаріус вважала недоведеним факт спільного проживання заявника з померлою на час відкриття спадщини.

Таким чином, заявниця є прямим спадкоємцем першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України та безпосередньо заінтересованою особою у встановленні факту спільного проживання, оскільки цей факт породжує для неї юридичні наслідки, а саме - прийняття спадщини, виникнення спадкових прав і необхідність належного оформлення спадкових документів на майно-житловий будинок та земельну ділянку, що входить до складу спадщини, у відповідності до законодавства України.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав вимоги заяви в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Заінтересована особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аніскова Н.А. в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином у передбаченому законом порядку, при цьому до суду надано матеріали спадкової справи.

Процесуальні дії та рішення суду.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 17 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі.

Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, свідків, суд вважає заяву такою, що підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст.315 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру ч. 2 ст. 315 ЦПК України визначає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що заявником у даній справі є дочка померлої - ОСОБА_3 .

Заявнику та її матері належала на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 , де заявниця проживає зі своєю родиною.

ОСОБА_3 проживала у сусідньому будинку за адресою: АДРЕСА_1 у квартирі, належній її чоловіку, яку згодом переоформлено на сина заявниці - ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, у зв`язку з чим відкрилась спадщина та, відповідно, заповіту не було.

Таким чином, заявниця є прямим спадкоємцем першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України та безпосередньо заінтересованою особою у встановленні факту спільного проживання, оскільки цей факт породжує для неї юридичні наслідки, а саме - прийняття спадщини, виникнення спадкових прав і необхідність належного оформлення спадкових документів на майно-житловий будинок та земельну ділянку, що входить до складу спадщини, у відповідності до законодавства України.

Як вбачається з заяви, за життя матері її стан поступово погіршувався, у зв`язку з чим найнято доглядальницю, а в останні місяці життя вона не могла самостійно пересуватися, тому потребувала сторонньої допомоги, тому заявник вимушена була переїхати та проживати з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , хоча сама залишалась заеєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскільки відповідно до законодавства строк для прийняття спадщини не встановлений, заявниця лише в червні 2025 року звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Аніскової Н.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

30 червня 2025 року приватним нотаріусом Анісковою Н.А. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки нотаріус вважала недоведеним факт спільного проживання заявника з померлою на час відкриття спадщини.

У відповідності до Акту про фактичне місце проживання, виданого ЖБК "Харчовик-3" заявник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з березня 2019 року по дату смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали разом заадресою: АДРЕСА_1 .

Довідка лікаря-реабілітолога ОСОБА_6 також свідчить про проживання в одній квартирі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Факт спільного проживання підтвердила також в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 .

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, заявник фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на момент його смерті та не заявляла про відмову від спадщини.

Оскільки заявниця постійно проживала з матір`ю до дня його смерті в м. Києві, то вважала, що спадщину після смерті матері прийняла.

Згідно зі ст. 1268 даного кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. За приписами цієї норми, саме постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

У відповідності до п.п. 2.1 п. 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, або будь-яким нотаріусом незалежно від місця відкриття спадщини у випадках, встановлених абз.1-4 п. 21 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, на підставі поданої першої заяви що свідчить про волевиявлення щодо спадкового та/або спільного майна: про прийняття спадщини; про відмову від прийняття спадщини; про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 82581323 від 18.09.2025, спадкова справа була заведена вперше та зареєстрована 18.09.2025 за реєстраційним номером 74608965 приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Дудар К.Д. та не містить відомостей про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_8 , а також не містить інформацію про подання заяв іншими спадкоємцями чи заінтересованими особами.

Згідно з постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18.09.2025, винесеної приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Дудар К.Д., заявник ОСОБА_8 звернулась до нотаріуса з питання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, але їй було відмовлено у зв`язку пропуском нею строку у 6 місяців та відсутністю реєстрації за місцем реєстрації померлого ОСОБА_9 .

З пп. 3.20 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт, зокрема рішенням суду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.

Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з пп. 4.12, 4.13,4.14 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Зазначені обставини є підставою для звернення з заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

У випадках, якщо встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК, суди не повинні задовольняти вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (п. 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Варто звернути увагу на Постанову КЦС ВС від 26 квітня 2023 у справі № 204/1052/20, під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч.3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Отже, проживання спадкоємця зі спадкодавцем є фактом фактичного прийняття спадщини, який не потребує подання відповідної заяви нотаріусу, проте у випадку виникнення спору чи формальної відмови нотаріуса, факт прийняття спадщини може бути підтверджений у судовому порядку.

Згідно з п. 7 Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає встановленим факт постійного проживання спадкоємиці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спадкодавцем - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 189, 293, 315-316 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аніскова Надія Анатоліївна про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту постійного проживання на момент відкриття спадщини, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємиці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спадкодавцем - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 20.05.2026.

Суддя О.Б. Саламон