Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №753/1216/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1216/25

провадження № 2/753/6260/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Дядейко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання транспортного засобу спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації за частину майна,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 18.01.2025 року сформувала в системі „Електронний суд" позовну заяву від імені ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_2 про визнання транспортного засобу спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації за частину майна, яка була зареєстрована у канцелярії суду 20.01.2025 року (т.1, а.с.1).

Позовні вимоги були обгрунтовані тим, що 11.08.2012 року сторони уклали між собою шлюб, який був зареєстрований Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис №1194. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2023 року, яке набрало законної сили 19.10.2023 року, шлюб між сторонами було розірвано. В період зареєстрованого шлюбу сторони за спільні кошти подружжя придбали автомобіль марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , який був оформлений на відповідача. Після розірвання шлюбу позивач вважає за можливе, що відповідач без її згоди може продати вказаний автомобіль, не повідомивши її і не отримавши її письмової згоди. Згідно висновку оцінки транспортного засобу від 17.08.2024 року, складеного оцінювачем ОСОБА_6 , вартість даного автомобіля становить 406 000 грн. Для врегулювання спору про поділ придбаного автомобіля між подружжям позивач надсилала відповідачу пропозицію, на яку відповіді він не дав. За таких обставин просить визнати автомобіль марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , залишити у власності ОСОБА_2 вказаний транспортний засіб, стягнути з відповідача на користь позивача 203 000 грн. грошової компенсації в рахунок вартості 1/2 частини автомобіля марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , припинивши право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на 1/2 частину придбаного спірного автомобіля. Вирішити питання щодо судових витрат (т.1, а.с.1-6).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025 року о 9:50:35 годин вказані матеріали позовної заяви були розподілені судді Мицик Ю.С. (т.1, а.с.23-24).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С. від 29.01.2025 року позовну заяву було залишено без руху і надано п`ятиденний термін для усунення її недоліків (т.1, а.с.30-31).

6.02.2025 року до суду надійшла нова редакція позовної заяви ОСОБА_3 , яка за своїм змістом є аналогічною попередній заяві (т.1, а.с.34-38).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С. від 18.02.2025 року було відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 17.03.2025 року на 10-30 годин (т.1, а.с.39-40).

7.03.2025 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшов від представника відповідача ОСОБА_2 Шевченко О.М. відзив на позовну заяву з додатками (т.1, а.с.56-106). За змістом вказаного відзиву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги. А обгрунтування грунтується на тому, що дійсно в період зареєстрованого між сторонами шлюбу був придбаний вказаний автомобіль. Одну другу вартості транспортного засобу було сплачено за отримані кошти на весіллі сторін. Інша половина вартості грошових коштів була сплачена відповідачем з доходу, отриманого ним до укладення шлюбу. Позивач, працюючи в дитячому садочку, не мала значного доходу, щоб придбати автомобіль або внести у його придбання вагому частку. Таким чином, 1/2 частина вказаного автомобілю є особистою приватною власністю відповідача, а позивач може претендувати максимум тільки на 1/4 її частину. Враховуючи, що позивач надала висновок оцінки вартості придбаного автомобіля в розмірі 406 000 грн., а в 2021 році позивач оцінила його в 305 000 грн., тому відповідач замовив висновок оцінки свого автомобіля і згідно звіту №25/02/27-1 вартість автомобіля „HONDA CR-V" становить 324 000 грн. Таким чином, позивач може отримати грошову компенсацію за спірний автомобіль в розмірі 81 000 грн. (324 000 грн. : 1/4). Крім того, позивач замовчувала і не виклала у позовній заяві, що сторони, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, придбали за спільні кошти автомобіль „Nissan Juke", 2017 року випуску, яким вона постійно користувалась. З 17.08.2021 року позивач з відповідачем фактично не підтримували шлюбно-сімейні відносини і не вели спільного господарства. Але 10.09.2022 року ОСОБА_3 без згоди відповідача ОСОБА_2 продала цей автомобіль, не надавши ніяких грошових коштів від його продажу відповідачу. І саме відповідач, враховуючи вказані обставини, пропонував позивачу добровільно вирішити спір в позасудовому порядку, однак остання відмовилась.

14.03.2025 року до суду була направлена представником позивача ОСОБА_4 відповідь на відзив, в якому вона фактично заперечувала обставинам, викладеним у відзиві представником відповідача (т.1, а.с.108-112).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.03.2025 року було призначено автотоварознавчу експертизу (т.1, а.с.163-167).

19.03.2025 року представником відповідача Шевченко О.М. було направлено до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому вона фактично заперечувала обставинам, викладеним у відповіді на відзив представником позивача (т.1, а.с.169-176).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 4.02.2026 року дану цивільну справу було повторно розподілено 4.02.2026 року о 8:55:45 годин судді Цимбал І.К. у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_8 (т.1, а.с.202-203).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5.02.2026 року дану цивільну справу було повторно розподілено 5.02.2026 року об 11:54:08 годин судді Колеснику О.М. у зв`язку з перебуванням судді Цимбал І.К. у відпустці (т.1, а.с.205-206).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 6.02.2026 року було прийнято дану цивільну справу до свого провадження, відновлено провадження, призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 5.03.2026 року на 14-10 годин (т.1, а.с.207-208).

23.02.2026 року представник відповідача Шевченко О.М. сформувала в системі „Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому виклала не згоду і спростування неправомірності висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 20.01.2026 року №3189/25-54 (т.1, а.с.217-223).

3.03.2026 року представник позивача ОСОБА_4 сформувала в системі „Електронний суд" відповідь на відзив, в якій не погодилась зі змістом відзиву, виклавши свою позицію (т.2, а.с.70-75).

9.03.2026 року представник відповідача Шевченко О.М. сформувала в системі „Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, в якому практично заперечувала і спростовувала зміст відповіді на відзив (т.2, а.с.96-108).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.03.2026 року підготовче провадження було закрите, а розгляд справи по суті був призначений в судове засідання на 15.04.2026 року на 14-00 годин (т.2, а.с.115-116).

В судовому засідання позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надавши суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник Шевченко О.М. в судовому засіданні вимоги позову не визнали, надавши суду пояснення аналогічні змісту відзиву та заперечень на відповідь на відзив.

Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.41 Конституції України, ч.1, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції" право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Відповідно до ч.1, ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

За приписами ч.2, 4, ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як встановлено в судовому засіданні, 11.08.2012 року сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали між собою шлюб, який був зареєстрований Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис №1194 (т.1, а.с.12).

За приписами ч.4, ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2023 року шлюб між сторонами було розірвано. Дане судове рішення набрало законної сили 19.10.2023 року (т.1, а.с.14-15). Зазначені вище обставини були підтверджені у судовому засіданні всіма учасниками справи і не були спростовані у судовому засіданні будь-якими доказами, тому суд вважає, що такі обставини не підлягають доказуванню в порядку ч.1, ст.82 ЦПК України.

Відповідно до ч.1, ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як зазначає п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3, ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Як передбачено ч.3, ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

В період зареєстрованого шлюбу сторони придбали автомобіль марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_2 , який був оформлений на відповідача ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 виданого 18.09.2012 року ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві (т.1, а.с.16).

Як роз`яснює Постанова Верховного Суду від 3.10.2018 року у справі №755/1525/15-ц (провадження №61-24518св18) за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Аналогічні висновки зазначені і в Постановах Верховного Суду від 24.05.2023 року у справі №278/2482/21, провадження №61-12736св22; від 16.01.2023 року у справі №754/3132/16-ц, провадження №61-5956св22.

Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 стверджували в судовому засіданні, що спірний автомобіль був придбаний за грошові кошти, отриманні у подарунок на весіллі сторін і саме більшу їх частину подарував батько і брат позивачки.

Допитавши в судовому засіданні в якості свідків з цього приводу позивачку ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , батька позивачки та ОСОБА_10 , брата позивачки, суд не може покласти їх показання в судовому засіданні в основу рішення, оскільки вони не були свідками розрахунку грошовими коштами подружжя ОСОБА_2 за спірний автомобіль.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник Шевченко О.М. повідомили суд, що 1/2 частину вартості транспортного засобу було сплачено за отримані кошти на весіллі сторін, інша половина вартості грошових коштів була сплачена відповідачем з доходу, отриманого ним до укладення шлюбу, а позивач, працюючи в дитячому садочку, не мала значного доходу, щоб придбати автомобіль або внести у його придбання вагому частку, тому 1/2 частина вказаного автомобілю є особистою приватною власністю відповідача, а позивач може претендувати максимум тільки на 1/4 її частину. Аналогічний зміст виклав відповідач і у допиті його в якості свідка. Однак вказану позицію суд не може покласти в основу рішення, оскільки вказаними учасниками справи не було підтверджено судові доказами в розумінні ст.76-80 ЦПК України обставини, що саме грошовими коштами, отриманими ОСОБА_2 до укладення шлюбу, було сплачено на половину вартості спірного автомобіля. Також така позиція суперечить диспозиції ч.1, ст.60 СК України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що автомобіль марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_2 , придбаний подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в період шлюбу 18.09.2012 року є спільною сумісною власністю даного подружжя.

Як передбачає ч.3, ст.12; ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначає п.п.1, п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Предметом майнового спору між сторонами по даній цивільній справі щодо поділу майна подружжя є тільки вказаний спірний транспортний засіб. Позивачка ОСОБА_3 в своєму позові просить суд визнати спірний транспортний засіб спільною сумісною власністю подружжя, поділити вказане майно подружжя, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 203 000 грн. грошової компенсації за 1/2 частину вказаного майна, припинивши її право власності на 1/2 частину зазначеного автомобіля. В обгрунтування вартості спірного автомобіля позивачка ОСОБА_3 надала суду документ на одному аркуші під назвою у верхній його частині: висновок про вартість майна1, виконаний оцінювачем ФО-П ОСОБА_6 17.08.2024 року (т.1, а.с.17). За змістом даного документу оцінка транспортного засобу проведена із застосуванням методу порівняльного підходу і встановлена його ринкова вартість без урахування податку на додану вартість в сумі 406 000 грн. Суд не може покласти в основу рішення зміст вказаного документу, оскільки позивачкою та її представником не надано суду повний обсяг даного документу, де було б зазначено літературу та засоби використані ФО-П ОСОБА_6 при визначені вказаної вартості, спосіб, у який вона розрахована, застосування чи незастосування і чому коефіцієнту фізичного зносу, коефіцієнту втрати товарної вартості, тощо.

Як зазначалось вище, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.03.2025 року було призначено автотоварознавчу експертизу (т.1, а.с.163-167). Дана експертиза була призначена на підставі заявленого клопотання представником позивачки ОСОБА_4. у підготовчому судовому засіданні 17.03.2025 року (т.1, а.с.153-162). В даному підготовчому засіданні приймала участь і представник відповідача адвокат Шевченко О.М., яка висловила свою думку щодо заявленого клопотання: частково заперечує, оскільки і позивач, і відповідач знаходяться в Польщі, і останній не може доставити автомобіль до м. Києва, тому вважає за необхідне провести експертизу без огляду транспортного засобу (№42, 10:47:36 годин протоколу судового засідання, т.1, а.с.157). Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.03.2025 року було зобов`язано відповідача ОСОБА_2 надати на огляд експертам КНДІСЕ автомобіль марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 (т.1, а.с.163; 167).

Супровідним листом в.о.заступника директора КНДІСЕ В. Криловського від 18.11.2025 року ОСОБА_2 було направлено клопотання експерта Олега Єрмоленка на адресу місця реєстрації відповідача (т.1, а.с.29), в якому експерт просив забезпечити йому огляд спірного транспортного засобу або доставити його на місце проведення огляду, надати інформацію щодо перебування досліджуваного КТЗ у ДТП, проведених капітальних ремонтів та наявних вузлів і агрегатів, які потребували ремонту або заміні на момент огляду, встановлення додаткового обладнання, тощо. Також роз`яснено у клопотанні, що якщо цей колісний транспортний засіб не буде представлений для проведення огляду, експертом буде визначена середня ринкова ціна аналогічного або ідентичного КТЗ (т.1, а.с.188-189).

За приписами п.3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 8.01.1998 року за №53/5 коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Відповідно до змісту висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 20.01.2026 року №3189/25-54, складеному Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, середня ринкова ціна аналогічного досліджуваному автомобілю марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_2 в цінах станом на дату проведення експертизи, на 19.01.2026 року, склала 396 800 грн. (т.1, а.с.193-199).

В пункті 7 даного висновку експерт Єрмоленко О. зазначив, що на вирішення експерта поставлено питання: яка ринкова вартість автомобіля марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_2 на час проведення експертизи? Зміст поставленого експерту питання зрозумілий у відповідності до п.4.11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 8.01.1998 року за №53/5 (у чинній редакції), у відповідності до п.11 Національного стандарту №1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2002 року №1440 (у чинній редакції) та у зв`язку з ненаданням на огляд досліджуваного автомобіля (згідно до умов клопотання експерта), питання вирішувалось в наступній редакції: яка середня ринкова ціна аналогічного досліджуваному автомобілю марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_2 в цінах станом на час проведення експертизи? (т.1, а.с.193, зворот. бік).

За п.12 „Обставини, які мають значення для надання висновку" даного висновку експерта зазначено, що відповідно до ухвали суду, відповідачу у справі необхідно надати експертам для проведення огляду досліджуваний автомобіль, однак автомобіль не був представлений для проведення огляду, його кольорові фотознімки також не надавались. Відповідно до умов клопотання експерта, у випадку ненадання на огляд досліджуваного автомобіля, буде визначена середня ринкова ціна аналогічного досліджуваному автомобілю (т.1, а.с.194).

Таким чином, на підставі описаних вище норм експерт Єрмоленко О. , попередньо повідомивши відповідача за його місцем реєстрації про надання досліджуваного автомобіля та/або кольорових фотографій транспортного засобу і невиконання вимог вказаного клопотання ОСОБА_2 , на законних підставах визначив середню ринкову ціну аналогічного досліджуваному автомобілю, а не його ринкову вартість. І саме цю середню ринкову ціну суд приймає для розрахунку грошової компенсації за 1/2 частину спірного автомобіля. Ствердження ОСОБА_2 та його представника Шевченко О.М. про те, що описаний висновок експерта вчинений без огляду автомобіля, що є порушенням норм діючого законодавства, суд не може покласти в основу рішення, оскільки представник відповідача погодилась в судовому засіданні з призначенням такої експертизи за відсутності автомобіля на території України і не оскаржила ухвалу суду, при цьому після надходження вказаного експертного висновку з КНДІСЕ до суду в ході підготовчого судового засідання ні відповідач, ні його представник не заявляли клопотань про проведення повторної судової транспортно-товарознавчої експертизи з наданням безпосередньо самого автомобіля або кольорових його фотографій.

Суд також не може покласти в основу рішення зміст звіту №25/02/27-1 про незалежну оцінку колісного транспортного засобу, складеного ТОВ „АН ОЛІМП", і наданого судові представником відповідача, оскільки оцінювачем ОСОБА_13 не проводився огляд спірного автомобіля, а висновок зроблений порівняльним підходом про його ринкову вартість в сумі 324 000 грн., а не середню ринкову ціну аналогічного досліджуваному автомобілю, що є порушенням описаних вище норм при проведенні транспортно-товарознавчого дослідження. Крім того, висновок експерта КНДІСЕ здійнений на 11 місяців пізніше від дати складання даного звіту.

Відповідно до ч.4, ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 8.04.2026 року справа №607/10858/22, провадження № 14-138цс24:

96. Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15-16 ЦК України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

97. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

98. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).

99. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто такими, що відповідають змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16).

100. У цьому контексті необхідно нагадати основоположні приписи сімейного права, які регулюють виникнення правового режиму спільної сумісної власності.

101. Зокрема, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 Сімейного кодексу України, далі - СК України).

102. Водночас не виключається звернення одного з подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

103. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частини друга, четверта статті 71 СК України).

104. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

105. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України).

106. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18).

Згідно ч.1, ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до ч.1, ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За правилами ч.1-3, ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Як рекомендує п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи неподільність рухомого майна, автомобіля марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, суд вважає найбільш прийнятним, дієвим та справедливим присудити вказаний транспортний засіб ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя, стягнувши з нього на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частину від його середньої ринкової ціни аналогічного автомобіля в розмірі 198 400 грн. (396 800 грн. : 2), таким чином, задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково, в задоволенні стягнення решті 4 600 грн. розміру грошової компенсації необхідно відмовити.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, описані вище, суд припиняє право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на 1/2 частину автомобіля марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_2 в порядку поділу майна подружжя з виплатою їй вказаного розміру грошової компенсації.

Згідно ст.133; 141 ЦПК України оскільки суд частково задовольняє позов позивача, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3 195 грн. 20 коп. судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, в задоволенні стягнення решти 46 грн. судового збору необхідно відмовити.

Керуючись ст.4-5; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції", ст.41; 51 Конституції України, ст.321; 368, ч.3; 372 ЦК України, ст.3; 60; 63; 65; 69; 70 СК України, п.96-106 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 8.04.2026 року справа №607/10858/22, провадження № 14-138цс24; Постанови Верховного Суду від 3.10.2018 року у справі №755/1525/15-ц (провадження №61-24518св18), Постанов Верховного Суду від 24.05.2023 року у справі №278/2482/21, провадження №61-12736св22; від 16.01.2023 року у справі №754/3132/16-ц, провадження №61-5956св22, ст.12; 81 ЦПК України, п.22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати транспортний засіб - автомобіль марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) право власності на транспортний засіб - автомобіль марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_2 в порядку поділу майна подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 198 400 грн. грошової компенсації в рахунок вартості 1/2 частини автомобіля марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_2 , 3 195 грн. 20 коп. судового збору, а всього 201 595 грн. 20 коп., в задоволенні стягнення решти суми 4 600 грн. грошової компенсації за 1/2 частину майна при поділі майна подружжя, 46 грн. судового збору відмовити.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля марки „HONDA", модель „CR-V", тип „Легковий універсал-В", д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_2 в порядку поділу майна подружжя.

Повний текст рішення виготовлено 19.05.2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Суддя :