Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №589/5577/23 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5577/23

Провадження № 2-а/589/3/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Лєвши С.Л.,

за участі: секретаря судового засідання Шаповал А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – Косенко О.М., в режимі відеоконференції,

представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - Бохана М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в місті Шостка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1

- про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом (уточнений позов подано 08 грудня 2023 року) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання незаконної та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 липня 2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №460 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з таких підстав:

- адміністративне стягнення накладено після спливу двомісячного строку, передбаченого ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено неуповноваженою на те особою;

- начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , на вимогу позивача, не надано доручення на підтвердження своїх повноважень, не підтверджено правосуб`єктності.

Зазначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не мають статусу юридичної особи та не є суб`єктами владних повноважень. Код ЄДРПОУ, який вказаний на печатці відповідача, відсутній в реєстрі юридичних осіб.

24 січня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 . В обґрунтування своїх заперечень представником відповідача зазначено, що позивачем порушено строки оскарження спірної постанови. Вказано, що 24 березня 2023 року в приміщенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області в присутності свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 було запропоновано ОСОБА_1 отримати повістку №421 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 25 березня 2023 року об 09 годині 00 хвилин для уточнення облікових даних та проходження військово-лікарської комісії. Від отримання вказаної повістки позивач відмовився, про що було складено відповідний акт. Також, про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 було доведено ОСОБА_1 в усній формі в присутності вищевказаних свідків. Під час вручення повістки начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 було пред`явлено ОСОБА_1 посвідчення, яке підтверджує його повноваження.

В зв`язку з неприбуттям ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаний час та дату до Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області було направлено звернення щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 14 липня 2023 року на підставі вищевказаного звернення працівниками Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області до ІНФОРМАЦІЯ_3 був доставлений ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Від надання пояснень, під час складання протоколу, ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. Разом з цим, позивачу було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 256, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Щодо особи, яка уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, представник відповідача зазначає, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №24 від 30 січня 2023 року на складання протоколів про адміністративні правопорушення уповноважено начальника відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_3 майорі ОСОБА_5 .

У визначену в протоколі дату, а саме 25 березня 2023 року на розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився, жодних заперечень чи заяв не надавав. Після винесення постанови вона була направлена позивачу засобами почтового зв`язку АТ «Укрпошта».

Також представник відповідача, посилається на те, що правопорушення вчинене ОСОБА_1 є триваючим, а відтак рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності прийняте в межах строків накладення адміністративного стягнення.

Відсутність у державному реєстрі інформації про ІНФОРМАЦІЯ_2 , представник відповідача пов`язує з тим, що інформація у сфері оборони становить державну таємницю.

15 лютого 2024 року позивачем надано відповідь на відзив, однак суд не може її взяти до уваги, оскільки у відповідності до ст. 269 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив), а відтак відповідь на відзив вказаною нормою не передбачена.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, мотивуючи обставинами викладеними в позовній заяві.

Представник позивача Косенко О.М. підтримав позицію ОСОБА_1 , просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Бохан М.В. просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи обставинами наведеними у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 .

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІ1 (далі - Закон №2232-ХІ1).

Приписами ст. 65 Конституції України та ч.1 ст. 1 Закону №2232-ХІ1 визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно положень ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІ1 військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Нормативними положеннями ст. 3 Закону №2232-ХІ1 передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», Закон України «Про Збройні Сили України» , Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" №1126-VII від 17.03.2014 року затверджено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" №2105-ІХ від 03 березня 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», дію якого продовжено.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-ХІІ.

Згідно положень ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: взяття громадян на військовий облік, виконання військового обов`язку в запасі, дотримання правил військового обліку.

Положеннями ч.9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ визначено наступне: щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники, призовники, військовослужбовці, військовозобов`язані, резервісти. Військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України. Міністерством внутрішніх справ України. Службою безпеки України, розвідувальними органами України. Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Із фотокопії протоколу про адміністративне правопорушення №406 від 14 липня 2023 року вбачається, що він складений уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 начальником офіцерів запасу і кадрів майором ОСОБА_5 щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП. Вказаний протокол складений на підставі того, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 25 березня 2023 року об 09 годині 00 хвилин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних та проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби. Під час складання протоколу ОСОБА_1 було доведено та роз`яснено положення ст. 63 Конституції України та права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, після чого було надано можливість особисто ознайомитись із змістом складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Від дачі пояснень, отримання примірника протоколу та підпису в протоколі ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с.81)

На підтвердження того, що позивач знав про необхідність з`явитися 25 березня 2023 року об 09 години 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, представником відповідача надано фотокопію повістки №421, в якій на зворотному боці міститься помітка про відмову в отриманні повістки та фотокопію акту від 24 березня 2023 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 25 березня 2023 року об 09 годині 00 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.82, 83)

Із фотокопії витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №24 від 30 січня 2023 року «Про уповноваження на складання протоколів про адміністративні правопорушення вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_8 своїм наказом уповноважив на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП – начальника відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_5 . (а.с.91)

Тим самим, твердження позивача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього неуповноваженою особою суд розцінює як безпідставне.

19 липня 2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №406 про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210-1 КУпАП. Оскільки ст. 268 КУпАП не передбачає обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, розгляд справи проведено за відсутності ОСОБА_1 . За результатами розгляду справу на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у розмірі 3400 грн 00 коп. (а.с.11)

Після розгляду справи по суті примірник постанови №406 від 19 липня 2023 року був направлений ОСОБА_1 поштовим відправленням АТ «Укрпошта» на задекларовану/ зареєстровану адресу його місця проживання: АДРЕСА_2 .

Позивач стверджує, що постанова №406 від 19 липня 2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності складена з істотними порушеннями, зокрема вона винесена органом, який не є суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

В силу вимог пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень – орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, незважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом, він є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №522/22225/21."

Поряд з цим, як вбачається із фотокопії витягу із Наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 02 вересня 2021 року №358, підполковника ОСОБА_2 , колишнього військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » Сухопутних військ Збройних Сил України, призначено Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». (а.с.72)

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 2101, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

З вищевикладеного вбачається, що Начальник ІНФОРМАЦІЯ_8 полковник ОСОБА_2 діяв в межах своїх повноважень та посадових обов`язків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За принципами змагальності сторін і диспозитивності, закріпленими у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що поданий позивачем позов та додані до нього документи не містять доказів на підтвердження факту порушення порядку або ж процедури, передбаченої для розгляду уповноваженою на те особою відповідної постанови, отже твердження сторони позивача є необґрунтованими та безпідставними, за таких обставин позов не підлягає до задоволенню.

Керуючись: статтями 73-77, 90, 241-246, 255, 268, 269, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

- позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ;

- відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , код - НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження – АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 20 травня 2026 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша