Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №591/11715/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/11715/25

Провадження № 2/591/2921/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Косар А. І.

секретар судового засідання Шершень А. С.

розглянув у порядку загального позовного провадження

на стадії судового розгляду справу №591/11715/25

сторони та інші учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач Краснопільська селищна рада Сумського району Сумської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3

про визнання права власності за набувальною давностю

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року адвокат Мазурова Катерина Дмитрівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала до Зарічного районного суду м. Суми позов до Краснопільської селищної ради Сумського району Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , про визнання права власності за набувальною давностю, яким просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 49/100 часток житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , за набувальною давностю.

Вимоги мотивовано тим, що він та його родина з 1992 року по теперішній час проживає в у названому домогосподарстві (49/100 частки), яке було йому надано як працівнику Міжгосподарського комбікормового заводу. Добросовісно, відкрито, безперервно володіє ним, здійснив його ремонт, провів комунікації та сплачує послуги, підтримує у належному стані двір, прилеглу територію, обробляє землю; є власником земельної ділянки на якій розташований цей будинок.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 справу призначено судді Сидоренко А. П.

30 жовтня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Згідно розпорядження керівника апарату Зарічного районного суду м. Суми № 668 від 25.12.2025 у зв`язку з призначенням судді Сидоренко А. П. суддею Сумського апеляційного суду здійснено повторний автоматизований розподіл вищезазначеної справи, яка згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 ця справа передана для розгляду головуючому судді Косар А. І.

14 січня 2026 року Ухвалою суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.

13 лютого 2026 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

15.01.2026 представник відповідача Гавенко І. В. подав заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти задоволення позову (ас 75).

30.04.2026 представник позивача Мазурова К. Д. подала заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі (ас 107).

В судове засідання 20.05.2026 сторони та їх представники не прибули, повідомлені належним чином.

Згідно положень частини третьої статті 211 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з наявними повідомленнями про дату, час та місце судового засідання, та з урахуванням клопотань сторін щодо розгляду справи за їх відсутності, судом вирішено провести розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку відсутності всіх учасників справи.

Обставини справи встановлені судом

З початку 2021 року почав діяти новий поділ Сумської області на райони, затверджений Верховною Радою 17 липня 2020 року:Сумський, Конотопський, Шосткинський, Охтирський і Роменський. До новоутвореного Сумського району увійшли території колишніх Сумського, Лебединського, Білопільського та Краснопільського районів.

Відповідно до інформаційної довідки з інвентаризаційної справи № А 000096695 Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради станом на 29.12.2012, право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано 21.04.1992 на Краснопільське міжгосподарське підприємство по виробництву яєць молодняка птиці та кормів, 49/100 часток житлового будинку; 12.05.1992 на підставі договору купівлі – продажу на ОСОБА_3 , 51/100 часток житлового будинку (ас 9).

Відповідно до інформаційних довідок Краснопільської селищної ради Сумського району Сумської області:

- Рішенням ради засновників № 1 від 003.08.1999 Краснопільський міжгосподарський комбікормовий завод реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю “Краснопольське“;

- Рішенням Арбітражного суду Сумської області № 2011-12/181 від 27.026.2000 скасова державна реєстрація ТОВ “Краснопольське“;

- Рішенням ради засновників № 3 від 10.04.2001 Краснопільський міжгосподарський комбікормовий завод реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрокомбікорм“;

- 25.12.2003 згідно ухвали Господарського суду Сумської обл. ТОВ “Краснопольське“ визнане банкрутом;

- на балансі Краснопільської селищної ради житловий будинок (частка 49/100) за адресою: АДРЕСА_1 не перебуває. Документи по ТОВ “Краснопольське“ в архіві селищної ради відсутні.

Позивач ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 , з 31.01.1992 (ас 8, 17-18). За вказаною адресою за ОСОБА_1 на праві власності 01.12.2016 зареєстроввана земельна ділянка кадастровий номер 5922355100:01:001:0145 (ас 20-21).

Мотиви, з яких виходив Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Але не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Тобто йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), але не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б із ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Верховного Суду у цій справі наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених вище висновків, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347св22), від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20 (провадження № 61-5539св23) та від 27 березня 2024 року у справі № 462/2756/18 (провадження № 61-15779св20).

Отже, під час розгляду справи позивачем зазначено, а відповідачем не спростовано, що з 1992 року позивач проживає у вказаному будинку, добросовісно володіє ним, відкрито та безперервно і користується більше десяти років. З вимогами про те, що він незаконно ним володіє і користується ніхто до нього не звертався, в тому числі і представники громади.

На замовлення ОСОБА_1 05.04.2021 ТОВ «ДП Регіональна агенція технічної інвентаризації» виготовлений технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_4 .

У звіті про незалежну оцінку вартості будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виконаним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ “КА“СВЯТОЗАРОВ ТА ПАРТНЕРИ“ 12.09.2025, ринкова вартість цього будинку та господарських будівель становить 87 000.00 грн (ас 24, 33-34).

Згідно з чч. 1-2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ч. 4 ст. 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За викладеного, зважаючи на визнання відповідачем позову, яке приймається Судом, оскільки не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд доходить висновку про задоволення позову на підставі статті 344 ЦК.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Керуючись стст. 141, 263, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на 49/100 часток житлового будинку садибного типу загальною площею 172.7 кв.м., житловою площею 102.9 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про сторони та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

представник позивача адвокат Мазурова Катерина Дмитрівна ОРДЕР СЕРІЯ АО №1198408 від 10.10.2025;

відповідач Краснопільська селищна рада Сумського району Сумської області код ЄДРПОУ:04390104; місцезнаходження юридичної особи: вул. Мезенівська, 2, селище Краснопілля, Сумський район, Сумська область, 42400;

третя особа ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А. І. Косар