Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №127/13842/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13842/26

Провадження № 3/127/2931/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року місто Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Г.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 185 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 126231 від 17.04.2026, ОСОБА_1 17.04.2026 о 22:05 год. за адресою: м. Вінниця на вул. Київська, 38А, ігнорував законне розпорядження працівників поліції прослідувати для складання адміністративного протоколу з метою припинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.06.2025, при цьому поводив себе зухвало, залишався у транспортному засобі, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню працівників поліції.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, судовою повісткою за єдиною відомою суду адресою проживання. Відповідно до рекомендованого повідомлення від 11.05.2026, яке повернулось на адресу суду із відміткою, що «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, відповідно до постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19.

Крім того, інформація щодо розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності доступна для ознайомлення усім заінтересованим особам і може бути безперешкодно отримана особою, яка притягається до адміністративної відповідальності за її власним бажанням на офіційному веб-сайті суду.

Враховуючи викладене, а також позицію Верховного Суду, де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням того, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Захисник Макаренко О.О. зазначив, що перевірка документів у ОСОБА_1 була здійснена у зв`язку із порушенням ПДР, при цьому надані суду матеріали не містять доказів невиконання вимог поліцейських у цій частині та ознак злісної непокори. Також зазначив, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначим доказом винуватості особи у вчинені адміністративного правопорушення, а також витяги з «армор», які містяться в матеріалах справи, призначені для забезпечення формування поліцією інформаційних ресурсів, щодо автоматизованого обліку адміністративних правопорушень та осіб які їх вчинила, але аж ніяк, не доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Захисник Макаренко О.О., зазначив, що у рапорті та протоколі про адміністративне правопорушення, наявне посилання на доказ винуватості ОСОБА_1 у виді запис з нагрудних камер поліцейських, однак надані суду матеріали не містять таких записів. У зв`язку із відсутністю об`єктивних та достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, просить закрити провадження у справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 185 КУпАП адміністративна відповідальність настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов`язків.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням, невиконанням вимог, намаганням до втечі та іншими діями чи бездіяльністю.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 126231 від 17.04.2026 слідує, що ОСОБА_1 17.04.2026 о 22:05 год. за адресою: м. Вінниця на вул. Київська, 38А, ігнорував законне розпорядження працівників поліції прослідувати для складання адміністративного протоколу з метою припинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.06.2025, при цьому поводив себе зухвало, залишався у транспортному засобі, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню працівників поліції.

Верховний Суд в постанові від 27.05.2021 (справа № 824/1164/18-а) виснував, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з абзацом 2 статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Отже, протоколом серії ГП № 126231 від 17.04.2026 підтверджується наявність події адміністративного правопорушення та вказаний протокол був складений у чіткій відповідності до вимог КУпАП.

З рапорту працівника поліції Недибалюка А. слідує, що 17.04.2026 близько 21:15 год. під час несення служби спільно із лейтенантом поліції Панченком І.А., в складі наряду «Юнкер-Т-1», у м. Вінниця по вул. Київській, 17, за порушення ПДР було зупинено транспортний засіб «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , під час перевірки документів та винесення постанови за ч. 1 ст. 122 КУпАП, однак водій за базою даних і ПНП рахується, як «Ухилянт», згідно активного звернення від ТЦК та СП від 18.06.2025. Після чого, останнього було повідомлено про необхідність прослідування до ТЦК та СП для складання адміністративного протоколу та припинення правопорушення, на що останній повідомив, що хоче залишити автомобіль на парковці, яка знаходилась поблизу. Однак зупинившись за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 38а, на парковці, закрився у автомобілі та відмовився спілкуватись та виконувати законну вимогу працівників поліції, чим вчинив злісну непокору. В подальшому на ОСОБА_1 було складено протокол за ст. 185 КУпАП.

Із обліку звернень ТЦК та СП від 30.06.2025 вбачається, що ОСОБА_1 необхідно доставити до ТЦК та СП, у зв`язку із не оновленням облікових даних.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» відповідальність за ст. 185 КУпАП настає лише за дії, вчинені винним у зв`язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків. Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Тобто правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов`язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.

Основні права працівника поліції встановлено у розділах IV «Повноваження поліції», V «Поліцейські заходи» Закону України «Про національну поліцію». Так, поліція здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок вчинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Як зазначено працівником поліції Недибалюком А. у своєму рапорті, ОСОБА_1 категорично відмовився виходити з автомобіля, чим на його думку вчинив злісну непокору працівнику поліції під час виконання ним службових обов`язків.

Водночас, судом не встановлено беззаперечних доказів, які б безумовно підтверджували те, що ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом винуватості особи у справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

В той час, суд погоджується із аргументами захисника Макаренка О.О., що рапорт поліцейського також не є достатнім доказом щодо підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому правопорушення, оскільки рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з цим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці в сукупності з усіма наявними доказами.

Крім того, в матеріалах справи дійсно містяться посилання на записи нагрудних камер поліцейських, однак надані суду матеріали не містять таких записів, що свідчить про недостатність необхідних доказів для встановлення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, тим самим породжує сумніви щодо доведеності вини останнього.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплені положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини у справі «Барбера проти Іспанії», де встановлено, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину, всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 185, 247, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 185 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: