Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №127/10313/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10313/26

Провадження № 3/127/2109/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2026 р.м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла з Вінницького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , працюючого,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , являючись суб?єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» відповідно до підпункту 3 пункту 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону та суб?єктом правопорушень, визначених статтею 172-6 КУПАП відповідно до Примітки вказаної статті, будучи звільненим зі служби в поліції 06.01.2026, у порушення вимог абзацу 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, без поважних причин, лише 18.02.2026 о 23:12 год., подав до Реєстру НАЗК електронну декларацію особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «При звільненні», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав та пояснив, що дійсно не вжив достатніх заходів для своєчасного подання декларації. У вчиненому щиро кається та просить його суворо не карати.

В судовому засіданні прокурор Кожухар В. просив визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення в межах санкції статті.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2025, наказом ГУНП у Вінницькій області №165 о/с, ОСОБА_1 прийнято на службу в поліцію та призначено на посаду інспектора взводу №2 роти №2 (забезпечення мобільності безпілотних груп) батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП у Вінницькій області і присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції».

02.10.2025 відповідно до вимог ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 , усвідомлюючи високу відповідальність, урочисто склав Присягу працівника Національної поліції України вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

24.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУНП з рапортом про звільнення його зі служби в Національній поліції за власним бажанням з 06.01.2026. 29.12.2025, на підставі наказу ГУНП у Вінницькій області №217 о/с рядового поліції ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 06.01.2026.

Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ'" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Підпунктом "з" пункту 1 частини 1 статті З вказаного Закону до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та, відповідно до суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону, віднесено поліцейських.

20.02.2026 Вінницьким управлінням ДВБ НП України з Департаменту внутрішньої безпеки виявлено факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та розпочато вжиття заходів з перевірки даного факту і в разі встановлення підстав, складення протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 255 КУпАП з метою притягнення до адміністративної відповідальності згідно із частиною першою статті 172-6 КУпАП.

В подальшому до Вінницького управління ДВБ НП України надійшов лист Національного агентства з питань запобігання корупції від 03.03.2026 №47-05/13012-26 (на лист Вінницького УДВБ №14724-2026 від 23.02.2026) про послідовність дій ОСОБА_1 , суб`єкта декларування при поданні декларації.

Відповідно до п. 2 Порядку перевірки факту подання суб`єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, затвердженого наказом НАЗК від 20.08.2021 №539/21, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 06.10.2021 за №1303/36925, припиненням діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, є останній день виконання суб`єктом декларування зазначених функцій.

Так, відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 був зобов`язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності, тобто до 05.02.2026.

Згідно загальнодоступних даних відкритої частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції встановлено, що ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «При звільненні» лише 18.02.2026 о 23:12 год.

Згідно Послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» за період з 31.12.2025 по 03.03.2026, наданої листом НАЗК від 03.03.2026 №47-05/13012-26 встановлено, що ОСОБА_1 перший вхід/авторизацію до системи Реєстру за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) здійснив 18.02.2026.

18.02.2026 о 21:21 ОСОБА_1 здійснив вхід до персонального кабінету Реєстру з використанням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), після чого перейшов до розділу «Список документів» та відкрив раніше створену декларацію для перегляду. Надалі суб`єкт декларування ознайомлювався з методичними настановами щодо заповнення декларації, після чого ініціював створення нової декларації на основі раніше поданої, та поетапно здійснював заповнення і перегляд розділів декларації (1-16) із внесенням відповідних відомостей. У процесі роботи з документом суб`єкт декларування зберігав внесені дані, здійснював редагування окремих розділів, а також видалення та повторне створення документа, після чого створив нову декларацію на основі попередньої та продовжив її заповнення.

Таким чином, зазначені дії свідчать про фактичний доступ суб`єкта декларування до персонального кабінету Реєстру, створення та заповнення декларації з подальшим формуванням виправленої декларації з використанням функціоналу системи.

18.02.2026 о 23:12 ОСОБА_1 подано декларацію «При звільненні» до Реєстру з підтвердженням кваліфікованим електронним підписом, що свідчить про завершення процедури її подання в електронній формі. У подальшому 18.02.2026 о 23:48 ОСОБА_1 накладено КЕП та подано виправлену декларацію «При звільненні». Таким чином, фактичне подання ОСОБА_1 декларації «При звільненні» до Реєстру відбулося 18.02.2026 о 23:12 год., що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису та фіксацією дії «документ подано» в Реєстрі.

В примітці до статті 172-6 КУпАП зазначено що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, ОСОБА_1 є також суб`єктом відповідальності за порушення вимог фінансового контролю.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції надає рекомендаційні роз`яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно- правових актів.

НАЗК надає роз`яснення, щодо типів існування декларацій, коли слід їх подавати та який звітний період вони охоплюють. Таким чином, Законом передбачено три типи декларацій суб`єкта декларування, а саме:

1) щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону, або абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону в період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року

2) декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності.

3) декларація кандидата па посаду - декларація, яка подається відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону та охоплює звітний період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено.

Наведені вище обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1 з необхідністю, правилами та порядком подання електронних документів як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та відсутності поважних причин несвоєчасності подання таких документів.

Об`єктивних причин щодо несвоєчасності подання та оприлюднення зазначеної декларації на офіційному веб - сайту Національного агентства з питань запобігання корупції судом не встановлено.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення № 19/2026 від 25.03.2026, роздруківкою із Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та іншими матеріалами справи.

Таким чином, ОСОБА_1 , являючись відповідно до підпункту 3 пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені в цій статті, в порушення вимог абзацу 1 ч. 2 статті 45 вказаного Закону, згідно якого особи які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, несвоєчасно, без поважних причин, лише 18.02.2026 о 23:12 год., подав до Реєстру НАЗК електронну декларацію особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «При звільненні», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд зазначає, що ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинені адміністративні правопорушення, суд враховує положення ст.ст. 23, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

При накладенні стягнення судом враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставина, що пом`якшує відповідальність, - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 40-1, 172-6, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Скаргу на постанову може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя