Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №149/537/26 — Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/537/26

Провадження №3/149/500/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 року м. Хмільник

Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Гончарук-Аліфанова О. Ю., розглянувши матеріали, що надійшли від БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, працюючого водієм, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

08 лютого 2026 року близько 05:59 год. в м. Хмільник по вул. Пушкіна, 79, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "ВMW 520", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адвокат Сергєєв А. М. в судовому засіданні просив провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявні в матеріалах справи відеозаписи та письмові докази визнати недопустимими. Так, адвокат вказує, що відеофіксація на нагрудну камеру поліцейського велась не безперервно, час керування ОСОБА_2 транспортним засобом, який зазначений у протоколі, не відповідає матеріалам відеозапису, зокрема о 05:59 год. ОСОБА_1 перебуває поряд з припаркованим автомобілем. Відео зняте на мобільний телефон, не відповідає критеріям спеціального технічного засобу. Долучене до матеріалів справи направлення не відповідає встановленій формі та складено формально. Рапорт поліцейського Даценко Н. від 08 лютого 2026 року не може слугувати доказом винуватості водія у вчиненні адміністративних правопорушень. Таким чином, наявні в матеріалах справи докази є недопустимими та недостовірними, а відтак вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не є доведеною.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, день та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

З огляду на те, що ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлений, заяв, клопотань про відкладення розгляду не надавав, при розгляді справи присутній його адвокат, який проти розгляду за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не заперечував, враховуючи положення ст. 268 КУпАП, суд розглядає справу за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши позицію адвоката, дослідивши надані суду докази, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується наступним.

Так, з протоколу ЕПР1 № 585986 від 08 лютого 2026 року, вбачається, за яких обставин було вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).

Відповідно до направлення ОСОБА_1 до КНП" Хмільницька ЦЛ", у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя (а.с. 3). Вказаний доказ відповідає вимогам ст. 251 КУпАП та критеріям допустимості.

Із рапорту від 08 лютого 2026 року вбачається, що працівниками поліції 08 лютого 2026 року за порушення п.п. 2.9.в ПДР України, було зупинено транспортний засіб "ВMW 520", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування із водієм, у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд, на що водій відмовився (а.с. 5). Обставини, зазначені у рапорті, відповідають іншим доказам, зібраним у справі та наданим суду, відтак вказаний доказ є допустимим.

Також вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписами, доданими до протоколу: з нагрудної відеокамери поліцейського, відеореєстратора службового автомобіля, якими зафіксовано зупинку автомобіля ОСОБА_1 близько 05 год. 53 хв. 08 лютого 2026 року, який вийшов з водійського місця та відкрив багажник автомобіля, коли працівники поліції підійшли до транспортного засобу; коли ОСОБА_1 перебував біля автомобіля, водійське місце було порожнім, автомобіль був заведеним, сам факт керування ним автомобілем ОСОБА_1 не заперечував, щодо відсутності належної підсвітки транспортного засобу повідомив, що автомобіль інколи барахлить. На питання працівників поліції щодо перевезення заборонених предметів сам запропонував оглянути автомобіль та за власною ініціативою почав відкривати двері авто та показувати поліцейським салон. В подальшому у ОСОБА_1 працівниками поліції було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 повідомив що вживав алкоголь, намагався пропонувати працівникам поліції вирішити це питання позапроцесуальним шляхом, зокрема домовленостями, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився. При складені адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 поліцейськими були дотримані вимоги ст. 266 КУпАП.

Суд приймає вказані докази як належні та допустимі, посилання адвоката на переривання запису нагрудної камери поліцейського при перегляді відео не підтвердились.

Також суд зазначає, що із положень ч. 2 ст. 266 КУпАП слідує, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів, огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З наведеного слідує, що поліцейські зобов`язанні фіксувати на відеокамеру проведення огляду водія на стан сп`яніння, відтак фіксація керування водієм авто, процес його зупинки чи складення адміністративних матеріалів не являється обов`язковим.

Крім того, як вбачається із матеріалів відеозапису, ОСОБА_1 факт керування транспортним засобом не заперечував, інших особі, які б керували транспортним засобом поруч не зафіксовано, відтак факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, доказів протилежного суду не надано.

Із відеозапису мобільного телефону працівника поліції вбачається, що працівниками поліції було ознайомлено ОСОБА_1 із змістом протоколу ЕПР1 № 585986 від 08 лютого 2026 року, роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено про місце розгляду справи.

Суд зазначає, що вказаний доказ відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, та є допустимим, оскільки він здійснений поліцейським відкрито на вулиці, ОСОБА_1 жодних заперечень не висловлював, а існування внутрішніх інструкцій Національної поліції України щодо використання відеореєстраторів не свідчить про заборону поліцейським використовувати власні мобільні телефони. Вказане відповідає правовій позиції ККС ВС у справі №134/1667/23.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання адвоката Сергєєва А. М. про визнання наявних в матеріалах справи доказів недопустимими, оскільки зібрані докази зазначені в додатках до протоколу, містять інформацію щодо предмету доказування, а стороною захисту недостовірності вказаних доказів не доведено.

В письмових поясненнях ОСОБА_1 заперечив вживання алкоголю.

Разом з тим, протоколом, що розглядається, ОСОБА_1 інкриміновано відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не перебування в стані сп`яніння.

При цьому відмова ОСОБА_1 пройти медичний огляд чітко зафіксована працівниками поліції на бодікамеру.

За таких обставин, невизнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності суд розцінює, як специфічний, обраний особою, спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, за яке передбачене суворе покарання у виді значного штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Різниця у часі керування ОСОБА_1 транспортним засобом у 4 хв., між зазначеною в протоколі та зафіксованою поліцейськими на відеореєстратор та бодікамеру, не змінює суті вчиненого ОСОБА_1 протиправного діяння.

Виходячи із вищезазначеного, суддя, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення п. 2.5 ПДР України, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, клопотання адвоката Сергєєва А. М. про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.

Враховуючи особу правопорушника, його майновий стан, характер вчиненого правопорушення, суддя вважає необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення з метою виховання, поваги до правил співжиття та запобігання вчиненню нових правопорушень - штраф з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до пункту 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33-35, ч. 1 ст. 130, 283, 289 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотань адвоката Сергеєва А. М. про визнання доказів недопустимими та закриття провадження у справі - відмовити.

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (Отримувач:ГУК уВін.обл./Він.обл/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (ІВАN): UA418999980313080149000002001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок (Отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106 ).

Згідно із ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст.308КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: