Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №703/1313/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1313/26

2/703/1428/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України про стягнення заробітної плати при звільненні з роботи,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України про стягнення заробітної плати при звільненні з роботи.

В обґрунтування позову зазначив, що він у період з 10.10.1994 по 08.12.2025 знаходився у трудових відносинах з ДП «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України.

08 грудня 2025 року його було звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України. Одначасно наказом про звільнення було наказано здійснити йому виплати за невикористані дні щорічної відпустки, що в загальному становить 35 календарних днів.

15 грудня 2025 року відповідач видав йому повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, за яким борг підприємства складає 24445,86 грн, із яких 14581,32 грн. становить заробітна плата, 12811,10 грн. – грошова компенсація за 35 днів невикористаної відпустки.

Оскільки відповідач не провів з ним повного розрахунку у день звільнення, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 24445,86 грн. невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Ухвалою від 10 березня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач направив до суду заяву, у якій не заперечував проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 10 серпня 1994 року по 08.12.2025 працював на різних просадах у ДП «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України, що підтверджується відомостями із трудової книжки позивача.

Наказом в.о. директора ДП «Комбінат «Дніпро» ДАУР №66-к від 08 грудня 2025 року його було звільнено за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. У зв`язку з цим бухгалтерії було наказано здійснити виплати за невикористані дні щорічної відпустки:

- за період роботи з 10.08.2023 по 09.08.2024 – 3 календарних дні додаткової щорічної відпустки за ненормований робочий день та особливий характер праці;

- за період роботи з 10.08.2024 по 01.08.2025 – 24 календарних дня основної щорічної відпустки та 3 календарних дні додаткової щорічної відпустки за ненормований робочий день та особливий характер праці;

- за період роботи з 10.08.2025 по день звільнення – 4 календарних дні основної щорічної відпустки та 1 календарний день додаткової щорічної відпустки за ненормований робочий день та особливий характер праці.

15 грудня 2025 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, згідно з яким у зв`язку із звільненням йому було нараховано 12811,10 грн. компенсації за 35 днів невикористаної відпустки. Крім того, борг підприємства на початок звітного періоду становив 14581,32 грн. Загальна сума боргу підприємства становить 24445,86 грн.

Суми відповідних нарахувань визначені із урахуванням сум податків, зборів, профспілкових внесків, що фактично були роботодавцем утримані за відповідним цільовим призначенням.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до положень статтей 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Як визначено частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно зі ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 83 КЗпП України за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Судом установлено, що при звільненні з позивачем відповідач не провів у повному обсязі розрахунок та не виплатив належну позивачу заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 24445,86 грн. Указаний факт відповідачем не оспорюється, оскільки у направленій на адресу суду заяві відповідач не заперечував проти стягнення цієї суми.

Унаслідок непроведення роботодавцем повного розрахунку при звільненні порушені права та законні інтереси позивача, тому позов підлягає до задоволення.

Суд також зауважє, що відповідно до повідомлення про нараховані суми від 15.12.2025 сума належного до виплати позивачу доходу у розмірі 24445,86 грн. визначена після утримання податків та необхідних платіжів, тому для недопущення подвійного оподаткування стягнення заборгованості у розмірі 24445,86 грн. належить здійснити з відповідача без утримання податків та обов`язкових платежів.

Відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Згідно п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Разом з тим, як встановлено ч.1ст.142 ЦПК України у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч.3 ст.279 ЦПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ураховуючи, що заява відповідача про визнання позову подана протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, суд на підставі вимог ч.1 ст. 142 ЦПК України доходить висновку, що з відповідача на користь держави належить стягнути 665 грн. 60 коп. судового збору.

Крім того, судом установлено, що згідно договору про надання правничої допомоги від 05.03.2026 та квитанції №02-26 від 06.03.2022 позивач сплатила адвокату Холодняк В.М. за надання правничих послуг з приводу представництва та захисту його інтересів у т.ч. Смілянському міськрайонному суді Черкаської області з приводу стягнення з ДП «Комбінат Дніпро» ДАУР заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні з роботи, у сумі 3000 грн. 00 коп.

Відповідно до акту виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 06 березня 2026 року та розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу адвокатом Холодняком В.М. надано ОСОБА_1 наступні послуги: консультації правового характеру – вартість 500,00 грн.; складено позовну заяву – 2500,00 грн.

Згідно Єдиного реєстру адвокатів України Холодняк В.М. є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №484, виданого 02 липня 2012 року.

Отже, судом встановлено документальне підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

При цьому, суд ураховує, що дані витрати пов`язані з розглядом справи, розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Відповідач своїх заперечень щодо неспівмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не висловив.

Зважаючи на те, що позов підлягає до повного задоволення, понесені ОСОБА_1 судові витрати на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підстав наведеного, керуючись ст.5, 7,12, 81, 89, 141, 247, 263, 265 ЦПК України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України про стягнення заробітної плати при звільненні з роботи задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату та грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки у загальному розмірі 24445 грн. 86 коп. та 3000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу, а всього 27445 (двадцять сім тисяч чотириста сорок п`ять) грн. 86 (вісімдесят шість) коп.

Стягнути з Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19 травня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач – Державне підприємство «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України, адреса місця знаходження: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Івана Франка, 18, код ЄДРПОУ 14373242.

Суддя І.Я. Биченко