Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №712/2594/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №712/2594/26

Провадження №2-а/711/27/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 травня 2026 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючий суддя: Скляренко В.М.

при секретарі Овезовій Ю.В., Півень С.А.

за участю:

представник позивача - адвокат Лагути Ю.О.

представник відповідача Мостіпан К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №6644018 від 10.02.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що підставою притягнення позивача до відповідальності в оскаржуваній постанові зазначено те, що він порушив вимоги дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Натомість позивач стверджує, що не здійснював фактичної зупинки транспортного засобу, а лише зменшив швидкість та продовжував повільно рухатись, так як попереду нього вже почав рух маршрутний транспортний засіб, що від`їжджав від зупинки громадського транспорту (ТРЦ Любава), при цьому позивач рухався у крайній правій смузі для руху, а крайня ліва смуга для руху була зайнята потоком інших транспортних засобів. Також позивач стверджує, що інспектор не надав йому доказів вчинення правопорушення і на них немає посилань в оскаржуваній постанові. Тож позивач стверджує, що оскаржувана постанова є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки позивач не порушував вимог ПДР України.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.02.2026р. матеріали судової справи передано за територіальною підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси відповідно до вимог ч. 1 ст. 25, п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України.

14.04.2026р. судом відкрито провадження у справі.

23.04.2026р. на адресу суду надійшов відзив відповідача на позов, в якому останній заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у позові. В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на те, що інспектором поліції не було порушено жодних, передбачених законом вимог щодо порядку та процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 10.02.2026р. поліцейський Ратушний Б.В. став свідком того, як транспортний засіб Skoda Kodiaq, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Черкаси, бул. Шевченка, 208/1, зупинився в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив вимоги п. 8.4.в ПДР України. Після встановлення особи водія, поліцейський згідно вимог ст. 279 КУпАП, з врахуванням ст. 280 КУпАП та ч. 2 ст. 36 КУпАП, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому роз`яснив позивачу права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Розглянувши справу, поліцейський відповідно до ст. 258 КУпАП з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП з врахуванням ч. 2 ст. 33 КУпАП, ч. 2 ст. 36 КУпАП, ст. 251 КУпАП, ст. 252 КУпАП виніс постанову серії ЕНА №6644018 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно позивача та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Надалі поліцейський згідно ст. 285 КУпАП ознайомив позивача із змістом постанови по справі про адміністративне правопорушення та вручив її копію. Також, позивачу було роз`яснено зміст ст.ст. 307, 308 КУпАП, щодо порядку виконання постанови про накладення штрафу та ст. 289 КУпАП, щодо порядку оскарження постанови.

Подія була зафіксована з використанням відеозапису на службову камеру. Натомість більше ніж місяць до відповідача не надійшло жодних підтверджуючих документів, що позивач оскаржує (чи планує оскаржувати) винесене рішення в судовому порядку. Не маючи інформації про наміри оскарження постанови серії ЕНА №6644018 85 від 10.02.2026р. за ч. 1 ст. 122 КУпАП, строк зберігання відеозапису з портативного нагрудного відеореєстратору, відповідно до Наказу МВС №1026, не було продовжено та через 30 днів такі відеозаписи були видалені із серверів зберігання. Враховуючи вищевикладене, не з вини відповідача, відповідач не може надати відеозаписи вчиненого правопорушення та спілкування з позивачем із зазначеного в постанові технічного засобу до суду, оскільки вони, відповідно до чинного законодавства видалені з серверів після закінчення строку зберігання.

Оскільки відповідачем не було допущено жодних порушень законодавства, то наразі відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Лагута Ю.О., яка діє на підставі ордеру серії СА №1159945 від 11.05.2026р., – підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позові. Пояснила, що під час розгляду справи поліцейським не було враховано пояснення позивача щодо того, що він не здійснював зупинки, а знаходився у крайній правій смузі руху. Перед позивачем знаходився маршрутний транспортний засіб, який зупинився для висадки пасажирів, внаслідок чого позивач увімкнув лівий покажчик повороту, щоб об`їхати транспортний засіб, який знаходився перед ним, і чекав поки звільниться ліва смуга руху, що й обумовило фактичну вимушену зупинку руху позивача тривалістю близько однієї хвилини. Натомість поліцейський проігнорував пояснення позивача та склав постанову про накладення стягнення. При цьому, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський не демонстрував позивачу ніякого відеозапису події, яка обумовила складання оскаржуваної постанови.

Представник відповідача – Мостіпан К.С., яка діє на підставі довіреності №9623/41/3/01-2025 від 18.12.2025р., – в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Зауважила, що поліцейським не було допущено ніяких порушень норм законодавства під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Зазначила, що подія правопорушення була зафіксована відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського, про що зазначено в оскаржуваній постанові, але на теперішній час такий відеозапис знищений за закінченням терміну його зберігання.

14.05.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками справи суду докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6644018 від 10.02.2026р., поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області молодшим лейтенантом поліції Ратушним Б.В. на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: 10.02.2026 о 16год 20хв в м. Черкаси по бул. Шевченка, 208/1, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda Kodiaq, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та здійснив зупинку в зоні дії такого дорожнього знаку, чим порушив п. 8.4-в ПДР України.

Також в постанові зазначено, що до постанови додається відео з нагрудної камери №468964.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР).

Згідно з п. 1.1 ПДР останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів – учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП до адміністративної відповідальності притягається водій, зокрема, за порушення правил зупинки.

Пунктом 8.4 «в» ПДР передбачено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до пункту 1.10 розділу 1 ПДР України: зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

Згідно підпункту 3.34 пункту 3 розділу 33 ПДР України дорожній знак 3.34 означає – «Зупинку заборонено». Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У національній судовій практиці судами неодноразово акцентувалась увага на тому, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

При цьому відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто після виявлення факту вчинення правопорушення інспектор зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

В обґрунтування заперечень щодо вчинення діяння – зупинки транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 – позивач посилається на те, що не здійснював зупинки в розумінні положень 1.10 ПДР, а вимушено знизив швидкість до повної вимушеної зупинки, через наявність попереду іншого транспортного засобу, для надання переваги у русі транспортним засобам, які рухались ліворуч від нього, намагаючись змінити смугу для продовження руху.

Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення вимог дорожнього знаку 3.34, у даному випадку обов`язково підлягає встановленню наявність події здійснення позивачем зупинки саме в зоні дії відповідного дорожнього знаку, яка не обумовлена необхідністю виконання вимог ПДР щодо надання переваги у русі іншим транспортним засобам, які рухаються в попутному напрямку на сусідній смузі руху (вимушена зупинка). Отже в даному випадку належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є фіксація здійснення позивачем зупинки в зоні дії дорожнього знаку 3.34 без невиправданої необхідності. Подібний висновок узгоджується з правової позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі №760/3696/16-а, від 18.07.2019 у справі №216/5226/16-а, від 17.03.2020 у справі №482/83/17.

За обставинами справи судом встановлено, що фіксація обставин події адміністративного правопорушення здійснювалась з використанням технічних засобів відеофіксації. Суд бере до уваги, що в оскаржуваній постанові міститься посилання на відеозапис з нагрудної камери №468964. У свою чергу відповідач не надав суду відповідний відеозапис для його дослідження в судовому засіданні, посилаючись на те, що наразі він знищений за закінченням строків зберігання, що обумовлено відсутністю у відповідача відомостей про наявність у позивача намірів оскарження відповідної постанови.

Варто звернути увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, реалізуючи завдання адміністративного судочинства, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем не надано суду жодного доказу. При цьому відсутність відповідних доказів є наслідком поведінки відповідача (невжиття належних заходів для збереження доказів, які є додатками до оскаржуваної постанови, до набрання такою постановою законної сили). В цьому контексті слід зауважити, що відповідач був обізнаний про те, що відповідний відеозапис є додатком до постанови серії ЕНА №6644018 від 10.02.2026р., а отже по суті є частиною матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно позивача. За таких обставин у відповідача не було перешкод для вжиття заходів для збереження відповідних матеріалів відеозапису до повного виконання постанови серії ЕНА №6644018 від 10.02.2026р.

При цьому суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова серії ЕНА №6644018 від 10.02.2026р., оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Тож, надаючи оцінку фактичному існуванню події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, по обставинам спірних правовідносин слід зауважити, що провадження у справах про адміністративні правопорушення за своїм змістом подібне кримінальному провадженню і в аспекті застосування принципу верховенства права має ґрунтуватись на тих самих засадах, що і кримінальне переслідування. Статтею 62 Конституції України закріплено дію в Україні презумпції невинуватості, яка складається з наступних елементів: 1) особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; 2) ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; 3) обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; 4) усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналіз фактичних обставин змісту події, що стала підставою для винесення оскаржуваної постанови, з огляду на обсяг доказів, наданих відповідачем суду, не дозволяє дійти об`єктивного висновку поза розумним сумнівом, що позивач 10.02.2026р. о 16год 20хв вчинив діяння, яке є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а відтак суд приходить до висновку, що при розгляді даної справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, а є в наявності лише оспорювана постанова по справі про адміністративне правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020р. у справі №463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, яка підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку, що службовими особами відповідача не виконано належним чином вимог, встановлених ст. 280 КУпАП, а дії відповідних осіб не відповідають засадам, які передбачають для суб`єктів владних повноважень обов`язок діяти наступним чином: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на оскарження відповідного рішення; неприпустимість зловживання процесуальними правами. Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, внаслідок чого позов належить задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд бере до уваги, що позивач не заявляв вимог про відшкодування йому судових витрат, а відтак, з огляду на зміст принципу диспозитивності, у суду відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.2, 9, 20, 77, 241-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.9, 252, 283-285, 293, п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6644018 від 10.02.2026р., якою на ОСОБА_1 накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.М. Скляренко