Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №696/635/26 — Кам'янський районний суд Черкаської області

19.05.2026 Справа № 696/635/26

№ 3/696/276/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Кам`янка

Суддя Кам`янського районного суду Черкаської області Шкреба В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з СПД № 1 (м. Кам`янка) відділу поліції № 2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою по АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122-2, частиною 1 статті 130 КУпАП,

встановив :

30 квітня 2026 року о 23 год. 56 хв. гр. ОСОБА_1 здійснюючи рух на автомобілі ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Захисників України в м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області всупереч вимог п. 2.4 ПДР України не здійснив його зупинку на вимогу працівника поліції.

Він же, в цей же час, в цьому ж місці в порушення п. 2.9а ПДР України керував автомобілем ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено роздруківкою з приладу «Драгер 6820» про вміст алкоголю в крові 1,46 проміле.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, отримав судову повістку, про що свідчить довідка про доставку його смс-повідомлення згідно поданої ним заяви. Таким чином, суд приходить до висновку, що йому відомо про слухання справ у суді, він не був позбавлений можливості надати письмові пояснення по суті складених на нього матеріалів, проте цим правом не скористався.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, так як обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарна Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у свої рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки ОСОБА_1 не повідомив суд про поважність неявки в судове засідання, його неявка не перешкоджала розгляду справи і згідно статті 268 КУпАП не була обов`язкова.

За змістом статей 252 та 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського слідує, що ОСОБА_1 не заперечував здійснення руху за кермом автомобіля, як і не виконання вимоги про зупинку транспортного засобу. Також останній не заперечував вживання алкогольних напоїв перед поїздкою, як і погоджувався з результати свого огляду.

Огляд особи на стан сп`яніння проводився з дотриманням відеофіксації як того вимагає стаття 266 КУпАП.

На відеозаписі вимова, поведінка та зовнішній вигляд ОСОБА_1 мають характерні ознаки для особи, яка з високою імовірністю могла перебувати у стані алкогольного сп`яніння, а тому суд враховує, що у поліцейського було достатньо підстав підозрювати водія у вживанні алкогольного напою перед посадкою за кермо автомобіля.

З огляду на вказане працівником поліції було дотримано процедуру документування проходження медичного огляду згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затв. наказом МВС, Мінохорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Згідно частини 1 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, оцінивши за власним переконанням докази, суд приходить до висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного проступку, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП – керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Факт протиправності дій ОСОБА_1 стверджується даними протоколу серії ЕПР1 № 654029 від 01.05.2026 року, даними долученого відеозапису, актом, роздруківкою, рапортом та направленням.

Також, суд знаходить, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 КУпАП, так як його винуватість доведена не тільки даними відеозапису, а й протоколом серії ЕПР1 № 654034 від 01 травня 2026 року, рапортом. Ці дії ОСОБА_1 суд кваліфікує як невиконання водієм вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 слід визнати винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП. Обставин, що обтяжують або пом`якшують адміністративну відповідальність суд не знаходить.

Суд вважає, що ОСОБА_1 заслуговує на призначення йому адміністративного стягнення з урахуванням правил статті 36 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено стягнення.

Керуючись ст.ст. 33,40-1,130, 283-285 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 ЗУ “Про судовий збір”,

постановив:

Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за статтею 122-2, частиною 1 статті 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення з урахуванням положень ст. 36 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00(сімнадцять тисяч) грн. (Отримувач: ГУК у Черк. обл./Черкаська обл/21081300 р/р:UA918999980313030149000023001 МФО 899998 Код класифікації доходів бюджету 21081300 ЄДРПОУ 37930566, Банк одержувача Казначейство України (ел.адм.подат.), призначення платежу адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у дохід Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів:ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, р/р UA 908999980313111256000026001, код класифікації бюджету 22030106, ЄДРПОУ 37993783, банк одержувача Казначейство України (ел.адм.подат.), призначення платежу Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050, пункт 5) судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його законним представником, захисником через Кам`янський районний суд Черкаської області до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: В.В.Шкреба