Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №695/2976/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2976/25

номер провадження 2/695/524/26

12 травня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Середи Л.В.,

за участю секретаря с/з – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 869557071 від 23.03.2021 у розмірі 52 928,16 грн., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 23.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 869557071 на суму 14 880 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV768NP. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі та переказав грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-7785.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого продовжувався відповідними додатковими угодами. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №135 від 25.05.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

В свою чергу ТОВ «Таліон Плюс» відступило права грошової вимоги до Боржників ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відповідно до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Ондайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, у відповідності до якого «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги до відповідача. Факт переходу прав вимоги за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників від 04.06.2025 до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу.

Таким чином ТОВ «Юніт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Загальний розмір заборгованості відповідача становить 52 928,16 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 14 880,00 грн, заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом – 38 048,16 грн.

Також позивач просить стягнути із відповідача судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.09.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву у якому остання проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі вказуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки до позовної заяви не надано доказів на підтвердження оплати переходу прав вимоги за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018. Крім того кредитний договір №869557071 був укладений 28.11.2018, тобто за три роки до укладення вказаного договору факторингу. Майбутні вимоги не є предметом договору факторингу від 28.11.2018 за №28/1118-01 тому і право вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 не могло входити до його предмету, оскільки на момент укладення такого ще не існувало. За таких умов подальша передача прав вимоги до інших стягувачів також не є законною, а тому позивач не набув права вимоги за вказаним кредитним договором. Крім того позивачем не надано будь-яких доказів про направлення письмового повідомлення боржнику про відступлення права грошової вимоги. Представник відповідача також просила врахувати, що з урахуванням складності категорії справи, обсягу доказів, складення позовної заяви не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу. Таким чином заявлена сума вартості наданих адвокатських послуг у розмірі 7000 грн. є необґрунтованою.

Позивач через систему «Електроннимй суд» надав відповідь на відзив у якому заперечував проти доводів відповідача та вказав, що відповідач невірно трактує положення договору факторингу за №28/1118-01 від 28.11.2018, оскільки передача права вимоги відбувається у момент підписання саме реєстру прав вимоги, а не самого договору факторингу. Реєстр прав вимоги можливо передавати множинну кількість разів, оскільки жодних обмежень умови договору та чинного законодавства не містять. У вказаних договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимоги або Реєстру боржників та Акту приймання-передачі реєстру боржників. При цьому відповідач не бере до уваги, що умовами вказаного договору факторингу передбачено можливість його продовження шляхом укладення додаткових угод, що і було зроблено в даному випадку. На підтвердження переходу прав вимоги до позивача за вказаним кредитним договором додано ряд доказів зокрема акти приймання-передачі реєстру боржників, витяги з реєстру боржників, тощо. У свою чергу відповідачем не надано до суду жодного доказу на спростування доводів позивача. Щодо відсутності належних доказів оплати коштів за виконання умов договору факторингу, позивач наполягав, що ні чинним законодавством ні умовами договору не передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом у повному обсязі оплати за такими договорами, отже позивач не має обов`язку надавати докази оплати за відступлення прав вимоги. Позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про передачу прав вимоги, оскільки передача таких прав здійснюється без згоди боржника , а ст. 516 ЦК України визначає, що у випадку якщо боржник не був письмового повідомлений про замну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих наслідків , а саме виконання боржником зобов`язання перед первісним кредитором буде належним. Таким чином матеріали справи містять належні та достатні докази переходу права вимоги за кредитним договором №869557071 від 23.03.2021 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанси» та в подальшому позивачу на підставі реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином.

Відповідно додаткових письмових пояснень представника відповідача, розмір заборгованості за відсотками розрахований позивачем з порушенням вимог чинного законодавства оскільки умовами договору передбачено строк кредитування 30 днів з можливою пролонгацією договору. Однак позичальник не вчиняла дій, які свідчили б про пролонгацію дисконтного періоду за кредитним договором, відтак заборгованість за відсотками за період з 23.03.2021 по 22.04.2021 становить 2 232 грн. Інші відсотки нараховані після строку кредитування, а саме після 23.04.2021 та стягненню із відповідача не підлягають.

На додаткові пояснення відповідача позивачем, через систему «Електронний суд» також надані додаткові пояснення, відповідно до яких відповідачем взято до уваги умови п. 1.4.1 договору щодо нарахування відсотків за дисконтною процентною ставкою. Однак відповідач не враховує п. 1.4.3 та 4.3 договору, які передбачають, що у випадку користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови нарахування процентів за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою. Проценти нараховуються після закінчення строку дії договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) у розмірі визначеному п. 1.7.2 договору. Відповідач не бере до уваги, що п. 1.7 та 1.7.2 договору встановлюють самостійний, відмінний від пролонгації механізм – факт користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, яка автоматично тягне за собою продовження строку дії договору та нарахування процентів за ставкою 839,50% річних без будь-якої додаткової дії з боку позичальника. Таким чином доводи відповідача зводяться до ігнорування погоджених між сторонами умов договору та до маніпулятивного, вирваного з контексту застосування судової практики, що не відповідає фактичним обставинам справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явились, однак від останньої надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, просила врахувати судову практику при розгляді подібних спорів у інших судах.

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо укладення договору № 869557071.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 869557071.

Відповідно до п. 1.1 Договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 14 880 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником, який визначено як Дисконтний період (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду не обмежена.

Умовами п. 1.4 Договору передбачено, що за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

виключно на період строку, визначеного в п. 1.2 Договору, нарахування процентів здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 182,50 відсотків річних, що становить 0,50 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (п.п. 1.4.1 Договору);

за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2 Договору строку, нарахування процентів здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 570,96 відсотків річних, що становить 1,56 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (п.п. 1.4.2 Договору).

Згідно з п.п. 1.4.3 Договору у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 відсотків річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3 цього Договору.

Основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.7 Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати, визначеної за правилами п. 1.7.1 Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (п. 1.6 Договору).

Пунктом 1.7 Договору передбачено, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом, за умов вчинення яких: зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п.п. 1.7.1 Договору); з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 відсотків річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (п.п. 1.7.2 Договору).

За змістом п. 1.8 Договору проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2 Договору, нараховуються за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня надання Кредиту та до дня фактичного повернення суми Кредиту Позичальником.

Відповідно до п. 3.3 Договору за порушення Позичальником строків повернення Кредиту та/або прострочення сплати процентів Кредитодавець має право стягнути пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення Позичальником зобов`язань за даним Договором, не може перевищувати половину суми Кредиту, одержаної Позичальником за даним Договором.

Згідно з п. 4.3 Договору Сторони погодилися, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі, визначеному в п. 1.7.2 Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Також до матеріалів справи додано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», а також графік розрахунків , який також підписаний відповідачем електронним цифровим підписом шляхом проставляння одноразово кого ідентифікатора.

Згідно заявки на отримання грошових коштів у кредит від 23.03.2021 ОСОБА_1 вказала номер картки для перерахування коштів № НОМЕР_1 хх-хххх-7785.

Згідно довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позичальнику на номер мобільного телефону НОМЕР_2 направлено одноразовий ідентифікатор MNV768NP, який введений позичальником 23.03.2021 о 12 год. 24 хв.

Згідно платіжного доручення №17132с4с-6605-46ас-9с1с-5b3fb3f61cfa на картковий рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-7785 перераховано кошти в сумі 14 480,00 грн.

За клопотанням сторони позивача ухвалою суду від 05.11.2025 було витребувано з АТ КБ «Приватбанк» інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 .

Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 25.11.2025 за №20.1.0.0.0/7-251120/73702-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку за № НОМЕР_3 , номер телефону на який відправляється інформація становить 099-71-81-821. Крім того по вказаному рахунку 23.03.2021 зафіксовано зарахування коштів на суму 14 880,00 грн, що стверджується також доданою до вказаного листа випискою за договором за період 23.03.2021 – 28.03.2021.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Водночас за правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (в тому числі електронній) формі.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Воля сторін правочину може бути виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України (в тому числі й кредитний договір), може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Спеціальні правові відносини у сфері електронної комерції під час укладання електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення або розміщення її в мережі Інтернет чи інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 вказаного Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону, або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції особа має ідентифікуватися в такій системі та надати акцепт (ч. 8 ст. 11 Закону).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови його використання усіма сторонами правочину; або електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Із системного аналізу наведеного законодавства вбачається, що електронний правочин може бути підписаний сторонами за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, що за своїми правовими наслідками повністю прирівнюється до власноручного підпису особи на паперовому документі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний кредитний договір було укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідачка пройшла процедуру ідентифікації в системі, ознайомилась з істотними умовами договору та надала відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на номер її мобільного телефону.

Оцінюючи надані суду докази останній констатує, що кредитний договір є належним чином укладеними відповідно до чинного законодавства. Факт ідентифікації відповідача підтверджується тим, що персональні дані боржника та реквізити його банківської картки (номер картки), що були використані для перерахування коштів, могли бути надані виключно самим боржником при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредиторів та оформленні заявки. Це свідчить про усвідомлене волевиявлення відповідача на укладення правочину.

Водночас, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, жоден кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Факт отримання коштів відповідачем стверджується вказаним вище листом АТ «КБ «Приватбанк», а згідно доданої до вказаного листа інформації банку про рахунок відповідача, на рахунок останнього було зараховано вказані вище суми коштів, що фактично відображає операцію перерахування кредитного тіла на зазначену картку відповідача.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що між вказаним кредитодавцем та відповідачем укладено зазначений вище договір, відповідно до умов яких відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі, який ним було обумовлено.

Щодо факту відступлення права вимоги.

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019. Додатковою угодою № 19 від 28.11.2019 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2020. Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2021. Додатковою угодою № 27 від 31.12.2021 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2022.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 136 від 24.06.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 33 762.72 грн. за договором №869557071.

05.08.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 05/0820-01, згідно з умовами цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1).

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Пізніше ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 38 048,16 грн.

04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) уклали договір факторингу № 06/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №869557071., сума боргу 38 048.16 грн. перехід права вимоги стверджується також актом –прийому передачі реєстру боржників від 04.06.2025.

Відповідно до ст. 512, 513, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги за правочином, що вчиняється у тій самій формі, що і основний договір. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Спеціальним видом такого правочину є договір факторингу, за яким, згідно зі ст. 1077, 1078 ЦК України, одна сторона (фактор) передає грошові кошти другій стороні (клієнту) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржника. Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою договір вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Суд критично оцінює аргументи сторони відповідача про те, що право вимоги не перейшло до позивача через нібито відсутність доказів «повної оплати» ціни продажу за договорами факторингу. По-перше, згідно зі ст. 512, 516 ЦК України, боржник не є стороною договору відступлення права вимоги, і заміна кредитора відбувається незалежно від волі боржника. Питання взаєморозрахунків між новим та попереднім кредитором є сферою їхніх приватних господарських відносин. Наявність у Позивача оригіналів (або належним чином завірених копій) кредитних справ, детальних розрахунків заборгованості та персональних даних боржника, які не є публічно доступними, свідчить про реальність правочину факторингу.

По-друге, надання позивачем витягів з Реєстрів боржників (навіть за відсутності фізичного підпису на кожній сторінці витягу) у сукупності з актами прийому-передачі цих реєстрів, підписаними сторонами, є належним доказом у розумінні ст. 76-80 ЦПК України. Суд зауважує: якби право вимоги не було передане, первісні кредитори не мали б підстав передавати конфіденційну інформацію про клієнта та доступ до розрахунків сторонній особі. Більше того, жоден із первісних кредиторів не оспорює право вимоги позивача, що підтверджує права останнього як стягувача.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція дійсності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19).

Доводи про те, що відповідач не отримував повідомлення про відступлення права вимоги не можуть бути підставою для відмови у позові.

Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку виконання зобов`язання, а лише зумовлює ризик того, що виконання може бути здійснене первісному кредитору.

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Аналізуючи доводи відповідача про неможливість відступлення права вимоги за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року з тих підстав, що спірний кредитний договір № 869557071 був укладений пізніше (а саме 23.03.2021 року), суд вважає їх безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права з огляду на таке.

За своєю правовою природою договір факторингу є тривалим за часом та загальним за змістом (генеральним) правочином. Укладення такого договору створює правові підстави та визначає загальні умови для майбутньої співпраці сторін щодо фінансування під відступлення права грошової вимоги. При цьому, строк дії самого договору факторингу неодноразово й правомірно продовжувався сторонами шляхом укладення додаткових угод (зокрема, Додатковими угодами № 19, № 26, № 27), що свідчить про безперервність його чинності на момент виникнення та передачі спірного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як грошова вимога, строк платежу за якою настав (існуюча вимога), так і право на одержання грошових коштів, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою факторові з моменту виникнення права вимоги до боржника. Якщо відступлення права грошової вимоги обумовлене певним актом, воно набирає чинності після настання цього акта.

Таким чином, укладення договору факторингу раніше, ніж виник конкретний кредитний договір, повністю відповідає положенням цивільного законодавства щодо можливості відступлення майбутньої вимоги.

У даних правовідносинах виникнення у ТОВ «Таліон Плюс» конкретного права вимоги до відповідача пов`язане не з датою підписання самого договору факторингу (28.11.2018 року), а з моментом формування й передачі індивідуалізованого переліку заборгованостей та підписання відповідного реєстру.

З матеріалів справи вбачається, що право вимоги за кредитним договором № 869557071 від 23.03.2021 року було сформоване, виділене та фактично передане ТОВ «Таліон Плюс» згідно з Витягом з реєстру прав вимоги № 136 лише 24.06.2021 року, тобто вже після того, як спірний кредитний договір був укладений, а у відповідача виникла реальна заборгованість.

З огляду на це, послідовний ланцюжок відступлення права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» через інших кредиторів (ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до кінцевого позивача ТОВ «Юніт Капітал» відбувався виключно в межах чинних на момент кожної передачі договорів факторингу та підтверджується відповідними реєстрами прав вимоги та актами прийому-передачі.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» на законних підставах набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні та володіє повним обсягом прав вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 869557071 від 23.03.2021 року, а доводи відповідача про порушення у процедурі заміни кредитора не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Щодо розміру заборгованості відповідача.

Дослідивши умови кредитного договору № 869557071 від 23.03.2021 року та надані позивачем розрахунки заборгованості, суд зазначає, що за змістом статей 526, 629 ЦК України належне виконання зобов`язання безпосередньо залежить від дотримання умов, погоджених сторонами при укладенні правочину.

Пунктами договору (зокрема, п.п. 1.5, 1.6) було чітко визначено диференційований підхід до обчислення плати за користування кредитом. Згідно з цими умовами, надання відповідачу пільгової Дисконтної процентної ставки у розмірі 0,5% за кожен день було обумовлене належним та своєчасним виконанням нею своїх договірних зобов`язань щодо повернення коштів у визначений строк (30 днів). Умовами договору також прямо передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору, Дисконтна ставка скасовується, а нарахування процентів здійснюється за Базовою процентною ставкою, яка становить 1,7% за кожен день користування кредитом і застосовується з першого дня надання кредиту.

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що відповідачка свідомо порушила умови договору та у визначений строк (до 22.04.2021 року включно) грошові кошти не повернула, суд доходить висновку про правомірність скасування пільгового дисконту та обґрунтованість застосування кредитором Базової процентної ставки (1,7% на день) за весь період дії договору. Такий перехід повністю відповідає принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України), оскільки відповідачка, підписуючи договір, погодилася, що невиконання нею зобов`язань тягне за собою втрату права на пільгові умови кредитування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Пунктом 1.4.3 Договору сторони узгодили відкладальну обставину, з настанням якої у позичальника виникає зобов`язання по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою (1,7% на день) від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду, а саме — факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що у встановлений строк (до 22.04.2021 включно) відповідач заборгованість не погасила та продовжила користуватися коштами, погоджена сторонами відкладальна обставина настала. За таких обставин, нарахування відсотків за Базовою ставкою в розмірі 1,7% на день в межах визначеного договором строку кредитування (з 23.03.2021 по 22.04.2021) є правомірним, відповідає принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України) та охоплюється поняттям плати за правомірне користування кредитними коштами (ст. 1054 ЦК України)

Аналіз поданих розрахунків свідчить, що нарахування за кредитним договором, який охоплює загальний період з 23.03.2021 по 20.07.2021 року (із фіксацією боргу станом на 31.08.2023), здійснювалося кредиторами безперервно в два етапи. Розрахунок первісного кредитора ТОВ «Манівео…» охоплює період з 23.03.2021 по 25.05.2021 року, де за перші 30 днів (дисконтний період) відсотки спочатку нараховувалися за ставкою 0,5% на день, після чого 26.04.2021 кредитором було здійснено донарахування заднім числом за базовою ставкою 1,7% на день, а з 27.04.2021 застосовано ставку прострочення 2,3% на день (342,24 грн щодня). Розрахунок другого кредитора (ТОВ «Таліон Плюс») є прямим продовженням першого: він починається з уже накопиченої суми відсотків (18 882,72 грн) і поденно фіксує подальше нарахування за ставкою 2,3% на день за період з 26.05.2021 по 20.07.2021 року.

Пунктами договору (зокрема, п.п. 1.5, 1.6) було чітко визначено диференційований підхід до обчислення плати за користування кредитом. Згідно з цими умовами, надання відповідачу пільгової Дисконтної процентної ставки у розмірі 0,5% за кожен день було обумовлене належним та своєчасним виконанням нею своїх договірних зобов`язань щодо повернення коштів у визначений строк (30 днів). Умовами договору також прямо передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору, Дисконтна ставка скасовується, а нарахування процентів здійснюється за Базовою процентною ставкою, яка становить 1,7% за кожен день користування кредитом і застосовується з першого дня надання кредиту.

Дослідивши умови Договору та надані розрахунки, суд зазначає, що визначений п. 1.2 Договору строк кредитування становить 30 днів (з 23.03.2021 по 22.04.2021 включно).

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що відповідачка свідомо порушила умови договору та у визначений строк (до 22.04.2021 року включно) грошові кошти не повернула, суд доходить висновку про правомірність скасування пільгового дисконту та обґрунтованість застосування кредитором Базової процентної ставки (1,7% на день) за весь період дії договору.

Водночас суд встановив, що після закінчення визначеного договором строку кредитування (30 днів), який відповідачем продовжено не було, кредитодавці (первісний та наступні фактори) продовжували поденно нараховувати відсотки за значно підвищеною ставкою — 2,3% за кожен день на залишок заборгованості.

Позивач обґрунтовує такі нарахування посиланням на п. 4.3 договору, зазначаючи, що дані суми є «процентами за користування грошовими коштами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України».

Суд критично оцінює вказані доводи та зазначає, що кредитодавець фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання (мірою цивільно-правової відповідальності), що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене строком кредитування і повністю припиняється після спливу визначеного договором строку. Твердження про те, що проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватися поденно до моменту повного фактичного повернення коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів. Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України) домовитись про зміну правової природи нарахувань, обходити імперативні обмеження закону та штучно продовжувати нарахування високих договірних процентів під виглядом статті 625 ЦК України.

В охоронних правовідносинах (після спливу строку договору) права та інтереси позивача забезпечені виключно нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання (стягнення інфляційних втрат та 3% річних, якщо інший розмір річних процентів не встановлений законом або договором). Проте, поденне нарахування 2,3% (що дорівнює 839,5% річних) не може вважатися правомірною платою у розумінні ст. 625 ЦК України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ТОВ «Юніт Капітал» просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка за своєю структурою та способом обчислення сформована як «договірні проценти за користування кредитом» поза межами строку кредитування. Самостійних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів, розрахованих на підставі охоронної норми ч. 2 ст. 625 ЦК України (у виді законних 3% річних або чітко визначених договірних річних відсотків за прострочення), позовна заява не містить, а суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, нараховані позивачем та попередніми кредиторами відсотки поза межами строку кредитування (після 22.04.2021 року) є безпідставними та стягненню не підлягають.

З огляду на викладене, суд здійснює власний перерахунок заборгованості за процентами в межах строку кредитування (30 днів) за погодженою сторонами Базовою процентною ставкою 1,7% на день, що становить: 14 880,00 грн (тіло кредиту) ? 1,7% = 252,96 грн на день. Загальний розмір відсотків за період з 23.03.2021 по 22.04.2021 року складає: 30 днів ? 252,96 грн = 7 588,80 грн.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення відсотків підлягають частковому задоволенню у розмірі, який вказано вище.

Отже, загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача за кредитним договором № 869557071 від 23.03.2021 становить 22 468,80 грн, який складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 14 880,00 грн.; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 7 588,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» надано:

- копію договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025, що укладений між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» (Адвокатське бюро) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Клієнт). Відповідно до п. 1.1. Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором;

- Додаткову угоду № 25770551687 від 05.06.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025. Відповідно до п. 1. Додаткової угоди Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів віх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором Позичальник ОСОБА_1 , номер кредитного договору №869557071 від 23.03.2021;

- Акт прийому-передачі наданих послуг за Договором № 05/06/25-01 від 05.06.2025, відповідно до якого сторони засвідчують надання та отримання наступних послуг: послуга - складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №869557071 від 23.03.2021, кількість годин - 2, вартість послуги - 5000 грн.; послуга - вивчення матеріалів справи, кількість годин - 2, вартість послуги - 1000 грн.; послуга - підготовка адвокатського запиту, кількість годин - 1, вартість послуги - 500 грн.; послуга - підготовка та подача клопотання, кількість годин - 1, вартість послуги - 500 грн. Всього 7000,00 грн.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Оцінивши наданий акт та матеріали справи, враховуючи заперечення сторони відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, суд вважає цю суму неспівмірною зі складністю справи та фактичним обсягом виконаної роботи з огляду на таке.

Дана справа відноситься до категорії малозначних та має незначну складність. Позовна заява є типовою (шаблонною) для подібних спорів про стягнення мікрокредитів, що не вимагає значних затрат часу (заявлені адвокатом 6 годин на складання позову, вивчення матеріалів та складення запитів щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів є надмірними).

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, а також враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, що є достатньою та справедливою компенсацією за роботу у справі такої категорії.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідачки на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1028,34 грн.

Керуючись ст.ст. 205, 207, 512, 514, 526, 610, 626, 638, 1046, 1047, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 10-13, ст.ст. 81, 89, ст.ст. 133, 137, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 869557071 від 23.03.2021 в загальному розмірі 22 468 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят вісім) гривень 80 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) судовий збір в розмірі 1028 (одна тисяча двадцять вісім) гривень 34 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000.00 (три тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Середа Л.В.