Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №694/3138/25 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/3138/25

провадження № 2/694/588/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Звенигородка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах представником - адвокатом Яцюк Наталією Миколаївною, до Звенигородської міської ради Черкаської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

22.10.2025 року адвокат Яцюк Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації та право на одержання відповідного витягу про реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,6900 га, кадастровий номер 7121284000:01:001:0622 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_2 . За життя син заповіту не складав, тому спадкування здійснюється за законом. Позивач є спадкоємицею першої черги за законом та прийняла спадщину у встановленому законом порядку, що підтверджується поданою заявою про прийняття спадщини та витягом із Спадкового реєстру. До складу спадщини входить земельна ділянка площею 0,69 га з кадастровим номером 7121284000:01:001:0622, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. За життя спадкодавець ОСОБА_2 розпочав процедуру безоплатної приватизації зазначеної земельної ділянки, однак не встиг її завершити та зареєструвати право власності, у зв`язку з чим у Державному реєстрі речових прав відсутній запис про право власності на його ім`я. На цій підставі приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу 14.12.2024 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину. Отже, позивач, прийнявши спадщину після смерті сина, набула право на спадкування усіх прав і обов`язків, що належали спадкодавцеві, у тому числі права на завершення приватизації зазначеної земельної ділянки, однак не може реалізувати це право позасудовим шляхом.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 21.10.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.12.2025 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_3 витребувано у приватного нотаріуса Звенигородського районного округу Черкаської області Кравчук Т.І. копію спадкової справи №61/2021, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 28.01.2026 року.

12.12.2025 року від приватного нотаріуса Звенигородськогонотаріального округу Кравчук Т.І. надійшла копія спадкової справи №61/2021, відкритої 14.07.2021 року після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 28.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду.

Представник позивача Яцюк Н.М. в судове засідання не з`явилась. Звернулась до суду

із заявою про розгляд справи без участі позивача та представника. Позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Звенигородської міської ради Єременко Л.Л. також звернулась до суду із заявою про розгляд справи без її участі. Відповідач визнає позов та не заперечує проти його задоволення.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

В зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши подані сторонами докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис про смерть за № 3302 від 08.02.2021 р. (а.с.10).

Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 від 18 березня 1994 року, його матір`ю є ОСОБА_4 , батьком – ОСОБА_5 (а.с.6).

Згідно з актовим записом про шлюб № 1 від 05.02.1996 року, сформованим через мобільний застосунок «Дія» на підставі даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було зареєстровано виконавчим комітетом Моринської сільської ради Звенигородського району Черкаської області. Після реєстрації шлюбу остання змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с.11-12).

Відповідно до рішення Моринської сільської ради Звенигородського району Черкаської області № 32-11/УІІ від 17.10.2019 року «Про надання у безоплатно у власність земельних ділянок громадянам» вирішено надати ОСОБА_2 земельну ділянку орієнтовною площею 0,69 га по АДРЕСА_1 (а.с.20).

Відповідно до рішення Моринської сільської ради Звенигородського району Черкаської області № 32-31/VІІ від 17.10.2019 року «Про надання дозволу виготовлення технічної документації із землеустрою» вирішено надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в приватну власність земельної ділянки комунальної власності у приватну власність 0,69 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.20 зворот).

Згідно з рішенням Моринської сільської ради Звенигородського району Черкаської області № 32-23/VІІ від 20.02.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність», вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо відведення у власність та передати у власність земельну ділянку земель сільськогосподарського призначення із земель не наданих у власність або постійне користування Моринської сільської ради в межах АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7121284000:01:001:0622, площею 0,69 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с.21).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7121284000:01:001:0622, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , щодо форми власності, інформація про зареєстроване право Державному земельному кадастрі відсутня (а.с.18).

Постановою від 07.12.2024 р. № 681/02-31 нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у відповідності до ст. 1261 Цивільного кодексу України на земельну ділянку, площею 0,6900 га, кадастровий номер

7121284000:01:001:0622 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Підставою відмови стало те, що у спадкоємця відсутні документи, які підтверджують право власності спадкодавця на вищевказану земельну ділянку, спадкодавцем ОСОБА_2 за життя не будо реалізовано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, а також відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.19).

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та таке інше.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом положень статті 182 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У Перехідних положеннях Земельного Кодексу України визначено, у разі, коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно до ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування, - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», який узгоджується з положеннями п. 1 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя розпочав процедуру безоплатної приватизації земельної ділянки площею 0,6900 га, з кадастровим номером: 7121284000:01:001:0622, розташованої на території Моринської сільської ради в с. Моринці, Звенигородського району Черкаської області для ведення особистого селянського господарства, виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, сформував витяг в Державному земельному кадастрі, але внаслідок смерті не встиг оформити та зареєструвати право власності щодо вказаної земельної ділянки, тобто закінчити процедуру приватизації земельної ділянки.

При цьому, позивач ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем першої черги за законом після смерті сина ОСОБА_2 , прийнявши спадщину, не може належним чином оформити її, оскільки на цей час незавершена процедура приватизації земельної ділянки, розпочатої спадкодавцем за свого життя відповідно до чинного законодавства

України. Відповідач Звенигородська міська рада не заперечує проти задоволення позову та визнання за позивачем права на завершення процедури приватизації земельної ділянки, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем не заявлено вимоги про стягнення з відповідача судового збору, а тому судові витрати суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1296 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Звенигородської міської ради Черкаської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , право на завершення процедури безоплатної приватизації земельної ділянки та одержання правовстановлюючого документа на земельну ділянку площею 0,6900 га для ведення особистого селянського господарства на території Моринської сільської ради в с. Моринці Звенигородського району Черкаської області, кадастровий номер 7121284000:01:001:0622.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Звенигородська міська рада Черкаської області, місцезнаходження: 20202, Черкаська область, м. Звенигородка, проспект Шевченка, 63.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено 18.05.2026 року.

Суддя Т.М. Кравченко