Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №953/8747/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8747/25

н/п 2/953/1266/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

представниця відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

22.08.2025 представник ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до суду через електронний суд з позовною заявою до ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4 ), в якому просить: стягнути з ОСОБА_4 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 90 653,00 грн, витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження у розмірі 10 000,00 грн; заподіяну моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн. Усі судові витрати, у тому числі пов`язані з наданням правничої допомоги, покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано таким:

-сторони у справі є сусідами і між ними існував спір щодо межі, який був вирішений у судовому порядку (справи №640/14802/16-ц), а саме відновлено спільні межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 згідно з межами плану відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 , зобов`язано ОСОБА_4 знести самовільно побудований паркан, побудований нею на земельній ділянці АДРЕСА_1 , з винесенням на 1,8 метрів в бік домоволодіння АДРЕСА_1 за визначену планом відведення земельної ділянки;

-розгляд судової справи №640/14802/16-ц тривав з 2016 по 2023 рік, за дев`ять років самовільного утримання земельної ділянки відповідач постійно проводив будівельні роботи, які руйнували фундамент будинку. У результаті проведених будівельних робіт на самовільно захопленій земельної ділянці відповідачем побудував новий паркан, який було зведено по стіні будинку позивачки, металоконструкції для закріплення нового паркану вбивалися просто в стіну будинку. У подальшому внутрішній паркан було замінено на цегляний у зв`язку з чим, будівельники виконали роботи (вирили вирву) для встановлення цього паркану глибиною більше метру. Надалі на земельній ділянці позивачки на відстані 0,5 метра від фундаменту будинку був встановлений великий металевий стовп для підтримання міцності електричних воріт. При встановленні зазначеної металоконструкції була вирита величезна вирва з капітальним фундаментом. Також ОСОБА_4 побудувала на самовільно захопленій земельній ділянці тротуарну плитку впритул до фундаменту дома, внаслідок чого було пошкоджено відмостку біля стіни вищевказаного житлового будинку;

-наведені обставини стали підставою для тріщин в фундаменті будинку, замокання фундаменту, а в подальшому – руйнування стін, усадки стін, зсуву покрівлі, протікання покрівлі, тріщини на внутрішньому оздобленні стінах, стелі будинку;

-внаслідок противоправних дій ОСОБА_4 позивачу була заподіяна матеріальна шкода у розмірі 90 653,00 грн, що підтверджуються звітом про оцінку матеріального збитку №4884/10-24 від 22.10.2024;

-також внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачу була завдана моральна шкода у розмірі 200 000,00, яка виразилась в тому, що внаслідок тривалого самовільного утримання захопленої земельної ділянки, пошкодженні будинку, постійному проживанні позивача у стресі та переживаннях про цілісність свого майна та житла, неможливість вплинути на процес його руйнування до вирішення судової справи;

-посилається на положення статей 22, 23, 1166, 1167 ЦК України та практику Верховного Суду, постанови від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19, від 19.02.2020 у справі № 369/8038/17.

Виклад позиції відповідачів

30.03.2026 від представника ОСОБА_4 надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні. У судовому засіданні представник заявив клопотання про поновлення строку для подання відзиву, яке було задоволено судом на підставі статті 127 ЦПК України.

Відзив мотивовано таким:

-позивачка самовільно виконала рішення суду замість відповідача. Судовим рішенням було зобов`язано відповідачку знести самовільно побудований нею паркан на земельній ділянці, однак позивачка 18.11.2023 самовільно після постанови Полтавського апеляційного суду по справі від 01.03.2023, тобто після 17 днів після набрання законної сили рішення суду першої інстанції, розпочала роботи по відновленню спільної межі між земельними ділянками № 3-а та АДРЕСА_2 ;

-звіт про оцінку збитків не доводить причинно-наслідковий зв`язок. Звіт про оцінку збитків фіксує лише стан будинку на момент огляду та орієнтовну вартість його відновлення, проте жодним чином не доводить, що саме дії відповідача (встановлення огорожі) призвели до зафіксованих пошкоджень. Пошкодження будинку можуть бути спричинені низкою інших факторів: природним зносом конструкцій, впливом ґрунтових вод, неналежним утриманням будинку самим позивачем, а також – що найбільш вірогідно – саме самовільними будівельними роботами позивача з демонтажу та перенесення паркану, які проводились без дотримання будівельних норм і правил;

-звіт складено із значною затримкою, що ставить під сумнів його достовірність. Звіт про оцінку збитків було складено 22.10.2024 року, тобто через понад 1,5 року після набрання рішенням суду законної сили. Така значна затримка у фіксації нібито завданих збитків свідчить або про їх відсутність на момент розгляду основної справи, або про те, що зафіксовані пошкодження виникли значно пізніше та з інших причин, зокрема внаслідок самовільних дій самої позивачки;

-позивачка самовільно здійснювала будівельні роботи: переносила паркан, демонтувала металоконструкції, проводила земельні роботи поблизу фундаменту будинку. Саме ці роботи, виконані без відповідної проєктної документації, без дотримання будівельних норм (ДБН) та без залучення кваліфікованих будівельників, з високою вірогідністю і стали причиною пошкодження фундаменту, стін та інших конструктивних елементів будинку позивача;

-позивачка у своїй позовній заяві не навела жодних конкретних доказів понесених нею моральних страждань. Зокрема, не надано: медичних довідок чи висновків, що підтверджували б погіршення стану здоров`я позивачки у зв`язку з діями відповідача; висновків психолога чи психіатра про наявність душевних страждань; будь-яких інших доказів, що підтверджують факт заподіяння моральної шкоди, її характер та обсяг. Заявлена сума не відповідає принципам розумності та справедливості;

-посилається на практику Верховного Суду, постанови від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20, від 05.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц.

Інші пояснення

27.04.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів відзиву.

Відповідь мотивована таким:

-у справі № 640/14802/16-ц встановлено такі преюдиційні обставини: відповідач самовільно змінила спільну межу між земельними ділянками; відповідач самовільно побудувала паркан із винесенням на 1,8 м у бік домоволодіння позивача; внаслідок таких дій позивач була позбавлена можливості належно користуватися своїм домоволодінням та здійснювати доступ до зовнішньої частини будинку. Тому доводи відзиву в частині заперечення факту протиправної поведінки відповідача суперечать уже встановленим судом преюдиційним обставинам;

-факт того, що після набрання законної сили рішенням у попередній справі позивач фактично відновила своє порушене право, не припиняє й не нівелює наслідків попереднього багаторічного порушення її права власності. Заподіяна раніше шкода не перестає існувати лише з тієї підстави, що позивач у подальшому усунула частину наслідків протиправної поведінки відповідача;

-щодо причинного зв`язку між протиправними діями відповідача та пошкодженням майна позивача, то у дослідженні зазначено, що внаслідок самовільного будівництва було пошкоджено відмостку біля стіни житлового будинку, що стало причиною замокання фундаменту, а в подальшому – тріщин у стінах, усадки стіни, можливого зсуву покрівлі, протікання покрівлі та тріщин на внутрішньому оздобленні будинку. Отже, експертне дослідження містить не лише визначення розміру збитку, а й прямий виклад причинно-наслідкового ланцюга пошкоджень. На підтвердження такого зв`язку позивач надав сукупність доказів, які у взаємному зв`язку підтверджують обґрунтованість позовних вимог. Посилання відповідача на інші можливі причини шкоди є припущенням та не підтвердженні доказами;

-щодо доводів про "пізнє" складення звіту про оцінку збитків, то таке є необґрунтованим, оскільки рішення у справі № 640/14802/16-ц підтверджує, що до моменту відновлення порушеного права позивач тривалий час була позбавлена можливості доступу до зовнішньої частини свого будинку з боку земельної ділянки відповідача, тому позивачка об`єктивно не могла ані повноцінно обстежити стан зовнішньої стіни, фундаменту та відмостки, ані визначити повний перелік необхідних відновлювальних робіт.

-щодо відсутності судової будівельно-технічної експертизи, то закон не встановлює правила, за яким причинний зв`язок у справах про відшкодування шкоди може бути доведений. Відповідач не обмежений в вправі подати власний належний доказ із використанням спеціальних знань або заявити клопотання про судової експертизи;

-щодо моральної шкоди, то така полягає у тривалих душевних стражданнях, спричинених багаторічним самовільним утриманням частини її земельної ділянки. Доводи відзиву про те, що відсутність медичних довідок автоматично виключає можливість відшкодування моральної шкоди, є юридично неспроможними.

Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 справу передано для розгляду судді ОСОБА_5 .

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 27.08.2025 відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив справу до розгляду, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 16.12.2025 № 2669/0/15-25 суддю ОСОБА_5 звільнено з посади судді Київського районного суду м. Харкова. Після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно з протоколом справу № 953/8747/25 передано на розгляд судді Київського районного суду м. Харкова Вітюку Р.В.

Суд ухвалою від 05.01.2026 призначив справу до розгляду у підготовче засідання.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось, зокрема, 27.02.2026 за клопотанням представника відповідача до 30.03.2026.

Суд ухвалою від 30.03.2026 закрив підготовче провадження у справі, призначив її до розгляду, задовольнив клопотання представника позивачки про виклик свідків, викликати у судове засідання у якості свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , повідомив про кримінальну відповідальність.

27.04.2026 у судове засідання з`явились позивачка, її представник та представник відповідача. Представник позивача у судовому засіданні подав відповідь на відзив, ураховуючи поданий відповідачем відзив, примірник вручив відповідачу у судовому засіданні. Суд, ураховуючи, що розгляд справи по суті не було розпочато, поновив відповідачу строк на подання відзиву та прийняв відповідь на відзив. Учасники справи надали усні пояснення. Також у судовому засіданні було допитано свідків, які надали пояснення. У судовому засіданні було оголошено перерву до 20.05.2026.

20.05.2026 у судове засідання з`явились позивачка, її представник та представник відповідача.

Позивача та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

Фактичні обставини, встановлені судом

Позивачка та відповідачка є сусідами. Між сторонами виник спір щодо межі їхніх домоволодінь, у зв`язку з чим позивачка у вересні 2016 року звернулась до суду. Указаний спір розглядався у судовому порядку.

Київський районний суд міста Харкова рішенням від 11.03.2021, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01.03.2023, у справі № 640/14802/16-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задовольнив частково, відновив спільні межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 згідно з межами плану відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 , встановленими рішенням Виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих № 23 від 29.11.55 та узгодженими Управлінням Головного архітектора м. Харкова 11.02.1956 року частково змінену ОСОБА_9 , зобов`язав ОСОБА_4 знести самовільно побудований паркан, побудований нею на земельній ділянці АДРЕСА_1 , з винесенням на 1,8 метрів в бік домоволодіння АДРЕСА_1 за визначену планом відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 , встановленим рішенням Виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих № 23 від 29.11.55, спільну межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . У решті позовних вимог відмовив.

Спір розглядався між тими ж сторонами, що і у цій справі – ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .

За обставинами справи № 640/14802/16-ц встановлено:

- ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 25.04.1996

-земельна ділянка площею 400 кв. м. під будівництво буд. АДРЕСА_1 було виділено батьку ОСОБА_1 – ОСОБА_10 на підставі рішення виконкому Кагановичської райради депутатів трудящих № 23 від 29.11.1955;

-будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування;

-із затвердженого плану вбачається, що межа земельної ділянки зі сторони земельної ділянки ОСОБА_11 ( ОСОБА_4 ) яка становить 40,20 м. не співпадає з межею житлового будинку, між межею земельної ділянки та будинком містить простір у вигляді трикутника.

Суд у справі № 640/14802/16-ц дійшов висновку, що паркан домоволодіння АДРЕСА_2 зведено на земельній ділянці позивачки, без її дозволу. Самовільно зведений відповідачкою паркан, перешкоджає позивачці в доступі до стіни свого будинку, що фактично позбавляє її можливості належним чином утримувати свій будинок.

Також суд апеляційної інстанції у постанові встановив, що на початку 2014 року ОСОБА_9 самочинно, без відома власника суміжної ділянки АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , без відповідних рішень та дозволів знесла частину паркану, який стояв на межі земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , та перенесла частину паркану на земельну ділянку домоволодіння АДРЕСА_1 (у сторону цього домоволодіння), у зв`язку з чим змінила межу між суміжними ділянками, зменшила розмір ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 по зовнішньому розміру на 1,8 м., чим змінила конфігурацію земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 , зменшила її площу, у результаті чого збільшила розмір своєї земельної ділянки за зовнішнім розміром на 1,8 м., чим фактично збільшила площу свого двору, що підтверджується викопіровкою та планом відновлення меж земельних ділянок.

Наведені обставини щодо здійснення самовільного будівництва ОСОБА_4 , на земельній ділянці ОСОБА_1 підтвердили свідки у судовому засіданні. зокрема, повідомили про тривалий конфлікт між сторонами, вчинення відповідачкою (працівниками) будівельних робіт з облаштування паркану під час якого були вириті ями поруч з будинком, забивання конструкцій в будинок позивачки. Також свідки повідомили про емоційні переживання позивачки впродовж цих подій.

Позивачка надала до матеріалів справи фотознімки, на яких зафіксовано проведення будівельних робіт (облаштування) у безпосередній близькості до її будинку, наявність кріплень закріплених безпосередньо в стіні будинку відповідачки, розкопка канави поруч з будинком. Відповідач не спростовував зафіксованих на фотознімку обставин виконання робіт.

Згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності від 22.10.2024 № 4884/10-24 розмір матеріального збитку, нанесено власнику домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 складає 90 653,00 грн. У розділі ІІІ звіту зазначено, що після вивчення наданих документів (рішення суду та інше) виявлено такі пошкодження: внаслідок самовільного будівництва було пошкоджено відмостку біля стіни вищевказаного житлового будинку, що стало причиною замокання фундаменту, в подальшому – тріщин в стінах, усадки стіни, можливого зсуву покрівлі, протікання покрівлі, тріщин на внутрішньому оздобленні - стінах, стелі будинку. Руйнування фундаменту вздовж стіни з вікном приміщень 1-7, 1-5 на довжині 10,42 м.п та частково вдовж стіни та кутовий стовп стіни приміщення 1-7 (від вулиці) на довжині 2,2 м.п. Обсяг робіт з облаштування фундаменту (10,42 + 2,2) х 1,0 х 1,0 = 12,62 м3. Кутовий стовп знизу відійшов від стіни - 1,0 м2. Відсутність відмостки (прилеглої до стіни будинку території, яка повинна бути облаштована для захисту фундаменту по периметру фундаменту мінімум - 10,42 х 0,5 = 5,21 м2. Тріщини в зовнішніх стінах: мурування тріщин на довжині стіни 8,10 + 2,20 = 10,3 м. Висота ззовні не менше 3,7 м. (висота стелі всередині – 2,93, висота будинку по технічному паспорту – 4,0 м). Площа – 38,11 м2. В середині будинку в приміщеннях 1,5 та 1-7 вздовж стіни від вулиці, під якою порушений Фундамент, на стелі сліди протікання, відставання штукатурки орієнтовною площею 20,0 м. кв.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Між сторонами склались сусідські правовідносини. Між ними існував спір щодо розміру земельної ділянки та самовільного зайняття такої, який був вирішений у судовому порядку. Спір у справі стосується понесених у зв`язку з цим збитків (матеріальних та моральних) та підстав для їх відшкодування.

Щодо матеріальної шкоди

Статтею 22 ЦК України передбачено, що, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Враховуючи положення частини четвертої статті 22 ЦК України, стягнення збитків є формою відшкодування майнової шкоди.

При цьому стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тож за змістом наведеної вище норми матеріального права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини. І лише наявність зазначених елементів свідчить про існування складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди (п. 6.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/378/19).

За змістом статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 сформувала висновок, що при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини встановлені у рішенні Київського районного суду міста Харкова від 11.03.2021 та постанові Полтавського апеляційного суду від 01.03.2023 у справі № 640/14802/16-ц (між тими ж сторонами) не підлягають повторному доказуванню.

Так, у вказаній справі встановлено, що на початку 2014 року ОСОБА_9 самочинно, без відома власника суміжної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , без відповідних рішень та дозволів знесла частину паркану, який стояв на межі земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , та перенесла частину паркану на земельну ділянку домоволодіння АДРЕСА_1 (у сторону цього домоволодіння), у зв`язку з чим змінила межу між суміжними ділянками, зменшила розмір ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 по зовнішньому розміру на 1,8 м., чим змінила конфігурацію земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 , зменшила її площу, у результаті чого збільшила розмір своєї земельної ділянки за зовнішнім розміром на 1,8 м., чим фактично збільшила площу свого двору (указана обставина не підлягає доведенню відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України).

Також з матеріалів справи вбачається, що під час проведення таких будівельних робіт було пошкоджено майно позивачки, будинок, оскільки безпосередньо у стіни будинку вбивались конструкції для формування (будівництва) забору відповідачкою; здійснювалось риття ґрунту поруч з будинком позивачки. Указані обставини не заперечувались відповідачем.

Жодних інших обставин та на підтвердження таких доказів щодо наявності інших подій, які зумовили руйнування будинку відповідач не надав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц зробила висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 Верховний Суд наголосив на необхідності застосування стандартів доказування та зауважив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню так, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від стандарту "достатність доказів", підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема, (І) самочинного будівництва паркану відповідачкою паркану на земельній ділянці позивачки; (ІІ) пошкодження майна позивачки під час такого будівництва (вбивання конструкцій у будинок позивачки); (ІІІ) риття траншеї у безпосередній близькості до будинку позивачки; (ІV) відсутність доказів надання позивачкою дозволу на проведення відповідних робіт висновує, що факти заподіяння шкоди відповідачкою позивачці мали місце (були), що повністю узгоджується з висновками Верховного Суду щодо обов`язку доведення.

Також, ураховуючи наведені обставини, суд вважає доведеними обставини наявності складу усіх елементів цивільного правопорушення, а саме: (І) протиправної поведінки (відповідачка здійснила будівництво паркану та провела будівельні роботи не на своїй ділянці); (ІІ) шкоди (висновок суб`єкта оціночної діяльності); (ІІІ) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою (проведенні роботи відповідачкою призвели до псування та порушення конструкції будинку); (ІV) вини (відсутність дозволу власника).

При цьому відповідач не спростував наявність вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді), що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Посилання представника відповідача на можливі обставини наявних збитків у зв`язку з діями позивачки або іншими обставинами без надання жодного доказу на їх підтвердження не може спростовувати наявність вини відповідача. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). а тому суд відхиляє заперечення відповідача, як необґрунтовані.

Також суд відхиляє заперечення відповідача щодо самовільного виконання рішення Київського районний суд міста Харкова від 11.03.2021 у справі № 640/14802/16-ц, а тому такі витрати не можуть покладатись на відповідача.

Так, вказаним рішенням суду від 11.03.2021 у справі № 640/14802/16-ц було зобов`язав відповідачку знести самовільно побудований паркан, побудований нею на земельній ділянці АДРЕСА_1 . Тобто було вирішено питання знесення незаконно збудованого паркану.

Водночас предметом розгляду цієї справи є стягнення збитків завданих майну (будинку) позивачки, а не вартості знесення незаконно збудованого паркана, що було предметом розгляду справи № 640/14802/16-ц. Наведене також підтверджується висновком суб`єкта оціночної діяльності, яким здійснено обрахунок витрат на відновлення майна, пошкоджень будинку (розділ ІV висновку), а не вартості перенесення паркану і відновлення меж, а тому такі доводи відповідача є безпідставними та відхиляються судом.

Згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності від 22.10.2024 № 4884/10-24 розмір матеріального збитку, нанесено власнику домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 складає 90 653,00 грн. Іншого висновку або контррозрахунку відповідач не надав та, відповідно не спростував доводів позивачки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачка довела обставини завдання їй збитків, наявність складу усіх елементів цивільного правопорушення, а відповідачка не спростувала наявність вини в її діях, а тому позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 90 653,00 грн визнаються обґрунтованими.

Щодо моральної шкоди

Відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (див. до прикладу постанову від 02.09.2025 у справі № 953/825/24) при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007, заява № 68490/01).

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20, від 23.11.2022 у справі № 686/13188/21, від 19.04.2023 у справі № 336/10216/21, від 16.04.2025 у справі № 127/40363/23.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає право особи на повагу до її приватного і сімейного життя, до її житла і кореспонденції. Під житлом зазвичай розуміється місце, фізично визначена площа, де розвивається приватне і сімейне життя. Особа має право на повагу до свого житла, під цим розуміється не лише право на фактичну фізичну площу, але й на спокійне володіння цією площею у розумних межах. Порушення права на повагу до житла не обмежуються конкретними порушеннями, такими як несанкціоноване проникнення до житла особи, але може також включати такі порушення, які не є конкретними, як-то шум, викиди, запахи або інші подібні форми втручання. Право особи на повагу до її житла може бути серйозно порушене, якщо їй перешкоджають користуватися зручностями її житла (пункт 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі "KOCHKINA AND KOCHKIN v. UKRAINE", заяви № 46311/08 та № 2973/10, від 10 вересня 2020 року).

За обставинами цієї справи встановлено: неправомірні дії відповідачки щодо облаштування паркану на земельній ділянці позивачки (підтверджено судовим рішенням); тривали період існування конфлікту з 2014 року до 2025 року (моменту звернення до суду); пошкодження будинку позивачки (підтверджено висновком суб`єкта оціночної діяльності); психічні страждання (покази свідків щодо переживання конфлікту). У цій частині приймаються доводи позивачки.

При цьому суд також враховує відсутність інших доказів, погіршення стану здоров`я, звернення до лікаря, вживання відповідних препаратів тощо. У цій частині приймаються заперечення відповідачки. Також суд враховує, що відповідач зазначає у відзив про неспівмірність заявленої суми та наводить практику Верховного Суду щодо розмірів задоволених вимог про стягнення моральної шкоди тобто фактично визнає наявність такої, однак не визначає прийнятного розміру.

Суд у цій справі враховує висновки Європейського суду з прав людини у наведеній справі "KOCHKINA AND KOCHKIN v. UKRAINE" (заяви № 46311/08 та № 2973/10, від 10 вересня 2020 року) (Mutatis mutandis), розмер компенсації у наведеній справі і встановлені обставини у цій справі і вказує, що заявниця зазнали певної моральної шкоди у результаті встановлених порушень (тривалість конфлікту понад десять років і встановлений факт порушення меж відповідачем судовим рішенням). Однак конкретна сума, яка вимагалася заявницею, на переконання суду, є надмірною. Здійснюючи оцінку на засадах справедливості, як того вимагає стаття 41 Конвенції, норми національного законодавства, усталена практика Верховного Суду, суд присуджує заявниці загальну суму у розмірі 40 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди. Відповідно у вказаній частині суд частково приймає доводи позивача та відповідача.

За таких обставин, суд висновує, що матеріалами справи підтверджено факт завдання моральної шкоди, які стали наслідком дії відповідачки щодо неправомірного облаштування паркану та пов`язаними з цим обставинами (тривалий судовий процес, пошкодження майна), та вважає, що в контексті обставин цієї справи, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, вважає, що обґрунтованими є вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000,00 грн. На переконання суду такий розмір моральної шкоди забезпечить розумний баланс інтересів сторін.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме матеріальної шкоди у розмірі 90 653,00 грн та моральної шкоди – 40 000,00 грн, у решті слід відмовити.

Судові витрати

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, позивачем у порядку підготовки справи було залучено суб`єкта оціночної діяльності, вартість робіт якого (висновок) складає 10 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

Отже, відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір та витрати, пов`язані з підготовкою справи до розгляду покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 133, 141, 223, 263 – 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 130 653 грн, з яких: 90 653,00 грн матеріальної шкоди та 40 000,00 грн моральної шкоди, 1 045, 22 витрати зі сплати судового збору та 4 495,15 грн витрати, пов`язані з розглядом справи (складання висновку).

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.05.2026.

Учасники справи:

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;)

Відповідач (боржники): ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Суддя Роман ВІТЮК