Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №572/4474/24 — Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/4474/24

1-кп/572/178/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі – ОСОБА_2

за участю :

прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

представника потерпілого - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни кримінальне провадження № 1-кп/572/178/26/572/4474/24 (12024180000000264) про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою загальною освітою, не одруженого, працюючого водієм ТОВ «ОЙЛ-ПРОДХОЛДИНГ», раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 10 лютого 2024 року, приблизно о 21 год. 00 хв., у темну пору доби, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3 та пункту 12.3 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), керуючи технічно справним автомобілем марки «AUDI 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Центральній поблизу ЛЕП №53/18 в с.Бутейки, Сарненського району, Рівненської області, зі сторони с.Велике Вербче, Сарненського району, Рівненської області, в напрямку до с.Гута, Рівненського району, Рівненської області, з увімкнутим дальнім світлом фар, зі швидкістю приблизно 20,4...22,4 км/год., проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, з моменту виявлення перешкоди для руху у вигляді пішохода ОСОБА_8 , який лежав в горизонтальному положенні на проїзній частині, якого він мав об`єктивну можливість виявити, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості до повної зупинки та допустив наїзд автомобіля на пішохода, хоча мав технічну уникнути наїзду шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, при своєчасному прийнятті мір до реагування.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Порушення ОСОБА_6 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, який вимагає від водія у разі виникнення перешкоди для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, знаходиться у причинному зв`язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Таким чином, ОСОБА_6 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме : порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Крім того, ОСОБА_6 , 10 лютого 2024 року, приблизно о 21 год. 01 хв., рухаючись по вул.Центральній поблизу ЛЕП № 53/18 в с. Бутейки, Сарненського району, Рівненської області, усвідомлюючи, що в результаті наїзду автомобілем марки «AUDI 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_8 , останній залишився лежати на проїзній частині, перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан, нехтуючи моральними та правовими нормами, які зобов`язують надати допомогу людині, що перебуває у небезпечному для життя стані, проявляючи неповагу до прав людини на життя та безпеку, маючи змогу надати допомогу потерпілому, не вжив усіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги, не викликав швидкої медичної допомоги, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду органи поліції чи будь-які інші державні органи, не вжив усіх можливих заходів для збереження слідів пригоди і з метою уникнення відповідальності за скоєне, зник з місця події, не повідомивши про дану дорожньо-транспортну пригоду і наявність потерпілого до жодних державних органів, чим свідомо залишив без допомоги потерпілого, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, оскільки він сам поставив потерпілого в небезпечний стан та був зобов`язаний і мав змогу надати йому допомогу.

Таким чином, ОСОБА_6 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.135 КК України, а саме : завідоме залишенні без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_6 вину у скоєнні інкримінованих діянь визнав повністю, підтвердивши вказані в обвинувальному акті обставини. Пояснив, що дійсно за обставин, вказаних в обвинувальному акті, керуючи транспортним засобом в умовах незадовільної видимості через погодні умови, не помітив потерпілого, здійснивши наїзд на останнього, про що зрозумів тільки після того, як відчув поштовх автомобіля. Однак, злякавшись скоєного, залишив місце події, не поцікавившись станом потерпілого.

У вчиненому обвинувачений щиро розкаюється.

Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердила, що потерпілий був її чоловіком, який станом на день події перебував у с.Бутейки Сарненського району Рівненської області. Біля 01 години ночі вона отримала телефонний дзвінок від брата чоловіка, який повідомив, що останній загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Крім цього, брат чоловіка безпосередньо був свідком того, як з місця пригоди від`їжджав автомобіль.

Потерпіла в судовому засіданні наполягала на повному дослідженні усіх доказів, зібраних під час досудового розслідування.

Однак, в подальшому за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням думки представника потерпілої, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які не оспорюються учасниками судового провадження.

З огляду на позицію сторін кримінального провадження щодо визнання фактичних обставин справи, які ними не оспорюються - суд вважає доведеною винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться, відповідно, до до нетяжких (ч.1 ст.135 КК України) та тяжких (ч.2 ст.286 КК україни) злочинів.

По місцю проживання Великовербченським старостинським округом №1 Сарненської міської ради ОСОБА_6 характеризується виключно позитивно (а.к.п.60).

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Крім цього, такою обставиною слід визнати добровільне часткове відшкодування завданого збитку, що підтверджено документально в ході судового провадження.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_6 , згідно із ст.67 КК України як в ході досудового, так і в ході судового провадження не встановлено.

Відповідно до ст.65 КК України - особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, покарання призначається у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд, враховуючи наведені обставини, тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкі наслідки, що настали в результаті дій обвинуваченого у виді смерті людини, вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкції частин статей, за якими останнього притягнуто до відповідальності – у виді позбавлення волі, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення спеціального права (оскільки відповідно до матеріалів кримінального провадження обвинувачений раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху).

Однак, з урахуванням даних про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, наявності кількох пом`якшуючих покарання обставин, та відсутності обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням думки потерпілої, яка через свого представника не наполягає на обранні обвинуваченому суворої міри покарання - вважає за можливе звільнити останнього від призначеного покарання, відповідно до ст.75 КК України, з випробуванням та встановленням іспитового строку, що буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Потерпілою ОСОБА_9 , в тому числі, в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , в межах даного кримінального провадження заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

В обґрунтування заявлених вимог, потерпіла просить стягнути на її користь з ОСОБА_6 6 753 грн. майнової шкоди та 500 000 грн. моральної шкоди, на користь неповнолітньої дитини – ОСОБА_10 , 522 200 грн. майнової шкоди, яка стягується до досягнення дитиною 18 років та 500 000 грн. моральної шкоди, завданої злочином.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що внаслідок дорожньо-транспортної події, яка сталась з вини обвинуваченого, загинув чоловік потерпілої та батько їх неповнолітньої дитини. Потерпіла вказує, що нею були понесені витрати на поховання чоловіка в сумі 6753 грн., крім цього, відшкодуванню підлягає утримання неповнолітньої дитини до досягнення 18 річного віку, яке стороною обчислено на підставі ст.1200 ЦК України, виходячи із середнього заробітку загиблого, який визначено у 29 000 грн. щомісяця.

Також, потерпілою заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних хвилюваннях, які заподіяні як їй, так і неповнолітній дитині внаслідок втрати рідної людини, з урахуванням глибини страждань, пов`язаних із цією подією, неможливістю поновлення звичного укладу життя.

В судовому засідання потерпіла та її представник цивільний позов підтримали частково, пояснили, що обвинуваченим добровільно відшкодовані витрати на поховання у сумі 15 000 грн. В подальшому обвинуваченим також сплачені потерпілій кошти у відшкодування завданої шкоди у розмірі 10 000 доларів США.

Вказані обставини підтверджені документально.

В зв`язку із наведеним, потерпіла вказує, що вона не має претензій матеріального характеру до обвинуваченого.

В той же час представником потерпілої підтримані позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неповнолітній дитині – ОСОБА_11 .

Частиною 1 статті 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України – суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В даному випадку внаслідок добровільного відшкодування обвинуваченим завданої потерпілій матеріальної та моральної шкоди, відсутній предмет позову, а тому провадження за цивільним позовом в частині відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_9 кримінальним правопорушенням, слід закрити.

Копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 13 вересня 2011 року, доводить, що батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Частиною 1 ст.1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

За вказаною нормою неповнолітня дитина загиблого ОСОБА_8 має право вимоги до обвинуваченого про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.1200 ЦК України - особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Потерпіла вказує, що чоловік за життя офіційно працевлаштований не був, отримував заробіток орієнтовно 29 000 грн. щомісяця.

Однак, доказів на доведення вказаних вище обставин суду не надано.

Отже, з урахуванням тієї обставини, що потерпілій та її неповнолітній дитині відшкодовано за договором страхування 300 000 та 250 000 грн. відповідно, а доказів працевлаштування ОСОБА_8 та отримання ним заробітку у розмірі, вказаному у позові не надано – вимоги в цій частині є необгрукнтованими та до задоволення не підлягають.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів і т.і.

Згідно із ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В ході судового провадження достовірно встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної події, яка сталась з вини обвинуваченого, настала смерть батька неповнолітньої ОСОБА_12 .

Смерть рідної людини для неповнолітньої дитини безумовно має тяжкі психологічні наслідки, які полягають у душевних стражданнях та занепокоєнні за майбутнє, відсутність батьківської підтримки.

Отже, в даному випадку вимоги потерпілої в інтересах неповнолітньої дитини про відшкодування завданої останній моральної шкоди є обґрунтованими та підлягають до задоволення, однак, розмір такого відшкодування з урахуванням вимог розумності та справедливості слід зменшити.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а тому слід стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (3029 грн. 12 коп. – а.к.п.206 т.1; 2271 грн. 84 коп. – а.к.п.195 т.1; 3029 грн. 12 коп. – а.к.п. 42 т.2; 7572 грн. 80 коп. – а.к.п. 216 т.1; 6058 грн. 24 коп. – а.к.п.229 т.1; 14 824 грн. 28 коп. – а.к.п.24 т.2, всього 36 785 грн. 40 коп.).

Керуючись ст.ст.370, 373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, призначивши покарання :

за ч.1 ст.135 КК України – у виді 1 року позбавлення волі;

за ч.2 ст.286 КК України - у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання ОСОБА_13 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначивши остаточну міру покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 3 роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов`язків : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути на підставі ст.124 КПК України з ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у сумі 36 785 грн. 40 коп.

Речові докази : автомобіль марки «Audi 80» р.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , який знаходиться на зберіганні спец майданчику ГУНП в Рівненській області – повернути володільцеві, ОСОБА_14 , скасувавши арешт, накладений на вказаний транспортний засіб ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2024 року, 2 оптичних диски CD-R, наявні в матеріалах кримінального провадження – залишити при справі.

Провадження у справі в частині цивільного позову ОСОБА_15 до ОСОБА_7 про відшкодування завданої їй кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди – закрити, за відсутністю предмета спору.

Цивільний позов ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (жительки АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 (жителя АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_16 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ст.394 КПК України безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя