Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №569/10893/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10893/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Костюк О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП _______________,

за ч. 2 ст. 184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №750277 від 27.04.2026 зазначено, що 23.04.2026, близько 15 год 30 хв, в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , будучи матір`ю неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухиляється від виконання обов`язків, а саме порушила вимоги ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, внаслідок чого неповнолітня ОСОБА_2 , в період часу з 15 год 30 хв 23.04.2026 по 13 год 00 хв 27.04.2026, перебувала за межами місця проживання без відома та нагляду матері, чим вчинила правопорушення повторно протягом року.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, вказала, що належним чином виховує доньку, забезпечує всі її потреби для необхідного розвитку, пояснила, що 23.04.2026 відпустила доньку прогулятися з друзями лише на годину, однак остання згодом на телефонні дзвінки не відповідала, додому не повернулася вчасно, батьки її друзів повідомили, що вона не з друзями, наголосила, що після цього вирішила зателефонувала до поліції та просила в працівників поліції допомогти їй знайти дитину, зазначила, що донька останнім часом намагається постійно втекти з дому, вказала, що неодноразово проводила з дитиною профілактичні бесіди, донька щиро шкодує про вчинене, просила закрити провадження у справі.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно положень ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Диспозиція цієї норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Об`єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і необережності.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна рахуватися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Відповідальність за ч. 2 ст. 184 КУпАП настає у разі вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 184 КУпАП, повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, у якості доказів долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №750277 від 27.04.2026, відомості з інформаційної бази «Армор» щодо реєстрації події та викликів працівників поліції, заяву ОСОБА_1 , в якій остання просить віднайти неповнолітню доньку ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заяву ОСОБА_1 про згоду на публікацію фото неповнолітньої доньки в соціальних мережах, копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 , рапорт поліцейського від 01.05.2026.

На переконання суду, зазначені докази не є належними та достатніми доказами вчинення особою адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.

Суд констатує, що зі змісту протоколу неможливо встановити, які саме обов`язки щодо забезпечення належної уваги для виховання доньки не виконала ОСОБА_1 , крім того, посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на те, що ОСОБА_1 порушила вимоги ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, без жодної конкретизації обов`язків від яких ухилилася остання під час виховання доньки, зокрема права на освіту, безпечні умови життя та вільного розвитку, само по собі не утворює об`єктивної сторони правопорушення.

Оцінюючи вказаний протокол відповідно до ст. 252 КУпАП, суд приходить до переконання, що у фабулі протоколу наведено загальний зміст правопо рушення з посиланням на норму Закону, без зазначення конкретних обставин його вчинення, що є недопустимим, так як порушує право особи на захист, та позбавляє суд можливості оцінити такі дії як правопорушення, виходячи із наявності його складу.

В порушення ст. 256 КУпАП, до згаданого протоколу про адміністративне правопорушення не долучено пояснення свідків чи очевидців події, які б підтверджували зазначені у протоколі обставини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Старков та Тищенко проти росії» звернув увагу на те, що в цій справі єдиними доказами, на які посилалися суди при визнанні заявників винними, були протокол про адміністративне правопорушення та заяви співробітників поліції. Суд вважав, що нездатність національних судових органів отримати свідчення незалежних спостерігачів за оспорюваним подій підірвала загальну справедливість судового розгляду.

При цьому, суд вказує, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися.

Суд критично оцінює фактичні дані, які містяться в рапорті інспектора СЮП ВВГ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції Павла Поліщука, оскільки з їх змісту неможливо встановити чи дійсно ОСОБА_1 ухилялася від виконання батьківських обов`язків та умисно допустила зникнення неповнолітньої доньки.

На переконання суду, вказаний рапорт не може вважатися достатнім та належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, з огляду на те, що він носить інформаційний характер, фактично є повідомленням про можливе невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, а тому відомості зазначені в ньому мали бути перевірені у встановленому законом порядку.

Разом з тим, інших доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 дійсно ухилялася від виконання батьківських обов`язків, а саме допустила перебування неповнолітньої доньки поза межами місця проживання без відома та нагляду протягом тривалого часу, суду не надано.

У рішеннях «Малофєєва проти росії» та «Карелін проти росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, у даній справі відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких у визначеному законом порядку, поза розумним сумнівом можливо встановити наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, суть якого викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, а відтак провадження відносно останньої підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду Олег КОСТЮК