Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №569/26445/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/26445/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

19 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

за участі секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позовних вимог.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів звернулася представник ОСОБА_1 адвокат Воронюк Катерина Юріївна, в якій просить стягнути з відповідача 98 345 грн. 04 коп.

Позовну заяву мотивує тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 липня 2022 року у справі № 569/4072/22 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - у розмірі 1/2 частини усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 квітня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття. Проте відповідач обов`язок належним чином не виконував, у зв`язку із чим утворилася значна заборгованість зі сплати аліментів. Згідно з розрахунком державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України станом на 31 жовтня 2025 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 98 345 грн. 04 коп. Позивач зазначає, що відповідно до положень статті 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини платника аліментів одержувач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, однак не більше 100 % суми заборгованості. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо порядку обчислення пені за прострочення сплати аліментів, представник позивача вказує, що розмір нарахованої пені за весь період прострочення становить 233 499 грн. 16 коп., однак з урахуванням встановленого законом обмеження до стягнення підлягає сума, яка не перевищує розміру заборгованості за аліментами, а саме 98 345 грн. 04 коп. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., зазначаючи, що невиконання відповідачем свого обов`язку щодо належного утримання дітей порушує права та законні інтереси останніх на належне матеріальне забезпечення.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 грудня 2025 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 грудня 2025 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 25-26)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті. (а.с. 44-45)

Позивач у судове засідання не з`явилася.

Від представника позивача адвоката Воронюк К.Ю. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд ухвалити заочне рішення у даній справі. (а.с. 38-39)

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 28-29, 35-36, 48-49, 50-51) У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надав.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 липня 2022 року у справі № 569/4072/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 квітня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття. (а.с. 7, 18-19) Вказане рішення суду набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідачем.

На підставі зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 70611690 у відділі державної виконавчої служби у м. Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. (а.с. 9)

З наданого суду розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 295788 від 21.11.2025, складеного головним державним виконавцем Кирилюк Н., вбачається, що відповідач належним чином та у повному обсязі покладений на нього судовим рішенням обов`язок щодо утримання дітей не виконував, у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати аліментів. Станом на 31 жовтня 2025 року сума заборгованості за виконавчим провадженням становить 98 345 грн. 04 коп. (а.с. 9)

Судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу допускав прострочення сплати аліментів, внаслідок чого щомісячні платежі сплачувалися несвоєчасно або не сплачувалися взагалі. Доказів належного та своєчасного виконання обов`язку зі сплати аліментів, а також доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідачем суду не подано.

Матеріали справи не містять доказів того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з причин, які не залежали від відповідача, або що останній вживав усіх необхідних заходів для належного виконання свого обов`язку щодо утримання дітей. Відзиву на позовну заяву, заперечень щодо розміру заборгованості чи розрахунку пені, а також будь-яких інших доказів на спростування доводів позивача відповідач до суду не подав.

Позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, здійснений відповідно до вимог статті 196 Сімейного кодексу України та правових висновків Верховного Суду. Із зазначеного розрахунку вбачається, що загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів станом на 31 жовтня 2025 року становить 233 499 грн. 16 коп. Разом із тим, враховуючи положення частини першої статті 196 СК України, відповідно до яких розмір пені не може перевищувати 100 відсотків суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 98 345 грн. 04 коп., тобто в межах суми існуючої заборгованості зі сплати аліментів. (а.с. 10-16)

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з виконанням батьком обов`язку щодо утримання дітей та відповідальністю за несвоєчасне виконання такого обов`язку у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Стаття 51 Конституції України визначає, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч. 1 ст. 552 ЦК України, сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Виходячи з аналізу норм ст. 549 ЦК України та ст. 196 СК України неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов`язання.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула наступна: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, будучи зобов`язаним на підставі рішення суду сплачувати аліменти на утримання своїх неповнолітніх дітей, належним чином покладений на нього обов`язок не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 98 345 грн. 04 коп. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, зокрема рішенням суду від 14 липня 2022 року та розрахунком заборгованості державного виконавця, достовірність яких судом не спростована.

Суд враховує, що відповідачем не подано доказів відсутності його вини у виникненні заборгованості, а також не надано доказів вжиття всіх залежних від нього заходів для належного виконання обов`язку зі сплати аліментів. Відзив на позовну заяву та заперечення щодо розрахунку пені відповідачем також не подані.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він здійснений відповідно до вимог статті 196 СК України та правових висновків Верховного Суду. При цьому, оскільки розмір нарахованої пені перевищує суму заборгованості за аліментами, позивач правомірно просить стягнути пеню у межах 100 відсотків заборгованості, а саме у розмірі 98 345 грн. 04 коп.

Матеріалами справи підтверджується систематичне та тривале невиконання відповідачем покладеного на нього законом та судовим рішенням обов`язку щодо утримання своїх дітей, що призвело до утворення значної заборгованості та є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді неустойки (пені).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 98 345 грн. 04 коп. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першоїстатті 133 ЦПК України).

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 10 000 грн. 00 коп.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що «однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат».

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24)Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, вказавши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи долучено лише ордер на надання правничої допомоги. Разом із тим, доказів укладення договору про надання правничої допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг, документів, які підтверджують обсяг виконаних адвокатом робіт, а також доказів фактичної оплати таких послуг, зокрема квитанцій, платіжних доручень чи інших розрахункових документів, суду не надано.

За таких підстав, суд приходить до висновку, про відсутність документального підтвердженння здіснення оплати за надані послуги.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також не підтвердження документально (чек, квитанція, платіжне доручення) оплати за надані адвокатські послуги, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.

На підставі статті 196 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, статтями 4, 5 Закону України «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 98 345 (дев`яносто вісім тисяч триста сорок п`ять) гривень 04 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 19 травня 2026 року

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА